У мальовничому куточку одного з прекрасних старовинних міст Косова, яке по праву можна назвати своєрідною столицею Гуцульського краю, на березі неспокійної річки Рибниця біля підніжжя Покутсько-Буковинських Карпат знаходиться лікувально-оздоровчий санаторій «Карпатські зорі». Напевне, це надзвичайно вдала і поетична назва, бо вона назавжди запам’ятовується кожному, хто хоч раз тут побував і якого знову і знову тягне сюди.

Санаторій має більш як 30-річний досвід прийому відпочиваючих. Його добре знають ще з радянських часів, коли він входив у відоме рекреаційне кільце  Івано-Франківськ — Коломия — Косів — Верховина — Ворохта — Яремча — Івано-Франківськ. Тоді сюди приїжджали люди не тільки з Києва і Львова, Москви і Свердловська, з інших місць колишнього Радянського Союзу, але також із — Варшави, Софії, Бухареста, з далекої Канади і Бразилії…

На жаль, сьогодні ситуація дещо складніша. Відбулися серйозні зміни у політичному становищі нашої держави, у світі продовжується глибока і затяжна соціально-економічна криза, різко погіршився матеріальний добробут населення… Зрозуміло, все це призвело до того, що значно зменшився туристичний потенціал, люди обмежені у своїх фінансових можливостях і їдуть відпочивати і лікуватися не «за сім морів», як це було раніше, а поблизу своїх рідних місць.

Проте любителі активного літнього і зимового відпочинків все-таки знаходять можливість хоч на короткий час відірватись від своєї домівки і відвідати добре знайомі традиційні місця. Багато з них постійно відвідує санаторій «Карпатські зорі». Мабуть, саме до таких людей, маршрут яких вже багато років веде сюди, належу і я.

Звичайно, санаторій має для здорового і повноцінного відпочинку і лікування всі необхідні умови — як природні, так і оздоровчі, особливо чудове гірське повітря. До послуг відпочиваючих двох- і трьохмісні номери, у тому числі й сімейні, функціональні лікувальні кабінети, кафе, сауна, більярд, спортивний майданчик, басейн, діє безкоштовний Інтернет Wi-Fi.

Проводять автобусні та пішохідні екскурсії для вивчення теперішнього і минулого Гуцульщини, побуту і звичаїв місцевого населення, концерти аматорів художньої самодіяльності, відвідання знаменитого на весь світ косівського базару, який можна назвати своєрідним музеєм під відкритим небом, придбання унікальних сувенірів народних умільців, ознайомлення з чарівною природою Карпат.

Велика заслуга в цьому належить згуртованому і стабільному трудовому колективу, у якому багато хто працює 20–30 і більше років. Перша, хто зустрічає і відправляє відпочиваючих, — старший адміністратор санаторію Дарія Юріївна Бович. В її трудовій книжці — 38 років праці на цьому місці, десятки тисяч людей знають її та й вона пам’ятає своїх постійних гостей, знає, як кого і де розмістити, яку культурну і медичну програми запропонувати, щоб люди знову приїжджали сюди.

Заступник директора — Михайло Васильович Тригуб’як. За 34 роки він пройшов усі ділянки лікувально-туристичного бізнесу, детально знає можливі проблеми і успішно їх вирішує. А для головного бухгалтера Марії Петрівни Філіпович головне завдання ось вже 29 років зводиться до того, щоб збалансувати дебет і кредит, підвищити ефективність підприємства.

Хороша слава серед відпочиваючих лине про шеф-кухаря Марію Михайлівну Фокшеи, від якої кожен відпочиваючий отримує не тільки якісне і повноцінне харчування, але повертається додому з її оригінальними гуцульськими рецептами.

З впевненістю можна сказати, що старший інструктор Василь Андрійович Самокіщук знає карту Карпат як свою рідну хату і своє подвір’я,  йому знайомі всі гірські стежини і перевали, кожне дерево і рослина, весь навколишній тваринний світ. У літню пору з ним можна піднятися на найвищу вершину України — гору Говерла, висота якої складає 2061 метрів над рівнем моря. Разом з Василем Андрійовичем сумлінно працює його дружина — завідувачка кафе Галина Дмитрівна, їх загальний сімейний трудовий стаж у цьому колективі складає 53 роки. Важливу функцію виконує експедитор Богдан Дмитрович Лелет, який своєчасно забезпечує санаторій усім необхідним.

Медичне обслуговування здійснює персонал на чолі з головним лікарем Василем Васильовичем Медведем. Вміло справляються зі своїми обов’язками медсестри Сніжана Анатоліївна Семенюк і Лідія Дмитрівна Будз, масажисти Михайло Володимирович Бородайлюк і Світлана Василівна Ігнатюк, офіціант Ганна Василівна Яківець, покоївка Світлана Михайлівна Васі льєва, водій Володимир Андрійович Настюк та інші члени колективу. Всі вони уважно і доброзичливо ставляться до кожного відпочиваючого.

Зрозуміло, що в досягненнях санаторію важлива роль належить його керівнику Андрію Андрійовичу Николюку. Вже майже 20 років він очолює колектив, гідно продовжує справу свого батька Андрія Степановича, який разом із дружиною Галиною Якимівною започаткував цей процес і передав його у надійні руки вихованого ними сина. У санаторії трудиться дочка директора Галя, яка закінчила Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Сюди ж прийде після закінчення цього вишу її брат Степан. Як бачимо, династія Николюків продовжується.

У зв’язку з цим хочу сказати, що десь на початку 80-років минулого століття доля звела мене з тодішнім директором санаторію Андрієм Степановичем Николюком. Це був вірний син України, справжній патріот Карпатського краю, мудрий і досвідчений керівник, невтомний господар, прекрасний чоловік, батько і дідусь, наш хороший товариш і друг.

Ми були знайомі з ним майже двадцять років. Він рідко згадував своє минуле, в нього було важке післявоєнне дитинство, зростав у сім’ї без батька. Мати змалку навчила його любити Україну і рідний край, шанувати людей і працю. Він відзначався високими почуттями обов’язковості і відповідальності, вперто і наполегливо переборював труднощі життєвого становлення і по-справжньому реалізував себе в туризмі, який фактично став для нього і його сім’ї головною справою життя.

Пригадую, як Андрій Степанович Николюк спокійно вирішував усі складні проблеми, розраховуючи тільки на власні сили і підтримку колективу. Дуже любив ‘життя, завжди був по-гуцульському веселим і життєрадісним, сповненим цікавих і реальних задумів. І як тільки міг допомагав людям. Так, впорядковував місцеву дорогу, робив благодійні внески на церкву, школу, лікарню, від щирого серця допомагав багатьом людям. Напевне, саме про таких американці з повагою кажуть: «Людина, яка сама себе зробила». Ось чому він був нам таким близьким і майже років п’ятнадцять після його передчасної смерті ми з глибокою теплотою вшановуємо його світлу пам’ять.

Звичайно, проходить час, невпинний біг життя продовжується. І сьогодні можна з впевненістю сказати, що «Карпатські зорі» є одними з кращих серед санаторно-курортних закладів України. Директор санаторію Андрій Андрійович Николюк користується заслуженим авторитетом і повагою, нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник туризму» Державної туристичної адміністрації України. За підсумками 2012 року санаторій визнано кращим у Міжнародному економічному рейтингу, а директору вручено почесну відзнаку — «Орден Хрест пошани». Є також багато й інших нагород — від керівників обласного і районного рівнів, від профспілкових організацій підприємств. І є сотні сердечних подяк від відпочиваючих.

Як сказала ректор Донецького інституту ринку і соціальної політики доктор економічних. наук, професор, академік Академії економічних наук України Наталія Петрівна Борецька, «Для мене «Карпатські зорі», Косів і Карпати — це улюблені місця відпочинку і оздоровлення. Проведені тут дні дають могутній заряд інтелектуальної енергії’ і щоразу я приїжджаю сюди з великим задоволенням. Спасибі Вам, люди добрі, до нових зустрічей!».

У ці зимові дні щиро, від усієї душі поздоровляємо колектив санаторію «Карпатські зорі» на чолі з Андрієм Андрійовичем Николюком з Новим 2014 роком і Різдвом Христовим. Бажаємо кожному працівникові і їх сім’ям високих успіхів у праці, міцного здоров’я і довгих років щасливого життя.

Приємні спогади про мальовничу Гуцульщину, про високий і комфортний сервіс обслуговування в Косівському санаторії «Карпатські зорі» надовго залишаються у наших серцях. Отож хай завжди над нашою прекрасною Україною велично і привабливо сіяють тихі зорі — Карпатські зорі!

Іван Гаврилишин,
член Національної спілки журналістів України.
Київ — Косів.

«Гуцульський край», №1-2, 2014 рік

Share