Косів — невеличке місто (близько 8,2 тис. мешканців) і районний центр Івано-Франківської області, розташоване у міжгірній улоговині на берегах річки Рибниця.

Перша письмова згадка про Косів є в грамоті, згідно з якою литовський князь Свидригайло в 1424 році подарував його разом з монастирем В. Драгосиновичу. З початку XV століття село входить до складу Польщі, а 1565 року поряд із селом, ближче до соляних джерел, снятинський староста Панчинський заснував містечко, що спочатку звалося Риків, а згодом перейняло назву села, яке у свою чергу стало називатися Старим Косовом. У середні віки в містечку функціонувала соляна шахта, що обрушилася в XVII столітті, та основним заняттям місцевих жителів було сільське господарство і ремісництво.

IMG_8519

Попри віддаленість Косова, турецько-татарські орди, що грабували край, добиралися і сюди, найсильніше пограбувавши місто в 1621-1624 роках. Не менші лиха спіткали мешканців Косова через опришків – місцевий різновид розбійників, що займалися грабунками в Карпатах. Народний поголос романтизував їхній образ за прикладом англійського Робін Гуда, а радянська пропаганда піднесла їх у ранг стихійних народних месників.

Наприкінці XIX століття в Косові було засновано нафтове товариство, та через незначні запаси нафти воно швидко розпалося. У 1915-1918 роках російське, а потім радянське військо захоплювало місто. 1918 року було проголошено ЗУНР, по тому до 1939 року землі були окуповані спершу румунськими, а згодом польськими військами. 1939 року територія перейшла до складу Радянської України.

Косів

У повоєнний період пріоритетними галузями Косова стали народні художні промисли і місто так і залишилося локальним ремісничо-торговельним центром, що славиться своїми багатолюдними ярмарками, на яких можна придбати найрізноманітніші товари народних майстрів з усієї округи. Тут працювала різьбярська артіль «Гуцульщина» й килимарські фабрики ім. Тараса Шевченка та ім. Івана Франка, на базі яких 1968 року почали діяти виробничо-художнє об’єднання «Гуцульщина», художньо-виробничі майстерні Спілки художників. Цілком закономірно в центральній частині Косова, над якою нависає Міська гора зі страхітливими сповзаючими схилом пісковиковими брилами, знаходиться музей народного мистецтва і побуту. Це – гуцульська філія Коломийського музею народного мистецтва краю.

IMG_8518

Ще за австрійської влади, до Першої світової війни, Косів почав здобувати популярність як низькогірський кліматичний курорт. У радянські роки в Косові була побудована велика туристична база «Карпатські зорі», що працює впродовж усього року. Найстаріша культова споруда Косова – дерев’яна Василівська церква із дзвіницею (1895 рік). Серед пам’яток природи слід зазначити водоспад Гук. Його висота становить 2-2,5 метри, ширина русла – близько 5 метрів.

IMG_8520

Сергій Клименко.

Share