Ми косівчани, — дуже куці на пам’ять. Часто не знаємо, хто є відомим і шанованим нашим земляком в Україні чи світах. Дуже рідко люди можуть розказати кілька цікавих легенд чи історій про місто, де вони все життя прожили. І тут нам можуть допомогти старші люди! От завдяки своєму дідові, — Пасимку Миколі Васильовичу, — я дізнався багато про власний рід та різні події в місті Косові.

Наприклад, колись моя родина була дуже великою та багатою, — навіть Тарнавський був в нас садівником. То і не дивно, землі були і в селі Город і Косові, — та радянська влада майже все забрала, залишивши десь відсотків 10. Якби не совіти – мав би трикімнатну квартиру в центрі Києва, — любить мене «нервувати» дід! Бо краще б мені того не знати…)

До речі, розповідав нещодавно дід Коля цікаву історію. В 1947 році великий загін УПА, (рота чи навіть не одна), — переходили з Тернопільської області через Косів на захід, до кордону. Йшли вони горами вночі, а в день в людей просились переночувати.

Так от йшли вони з Пістиня через вулицю Середню на Сопку, а звідти, — на Каменистий і далі в напрямку Верховини. Навіть зупинялися, що відпочити на кілька днів на Середній в наших людей. Мій дідо жив на тій вулиці, — знав все добре!

І це при тому, що внизу, де колись стояв був в Косові танк, біля сучасного відділу міліції на Гвардійській, — дислокувалися сили червоної армії та НКВД, які спеціально такі випадки пильнували. Просто диво, як «упівців» ніхто не здав, — чи то люди боялись або червоні кати  добре знали та боялись лізти на вірну смерть…

А ще дід Коля казав, як через дурницю наші партизани ледь не загинули. Одна сусідка мала на іншу зуб і прийнявши кількох хлопців розраховувала на допомогу в «покаранні». Воїнам УПА категорично, під страхом смерті, заборонялося пити алкоголь і виходити з дому, де вони проживали, — задля конспірації. Але ті хлопці все-таки пішли п’яні на розбори із «поганою сусідкою». Як наслідок, — їхня служба безпеки охороняючи територію ледь не перестріляла своїх же хлопців, бо думали що то переодіті «рускі».

П.С. Шкода, що іноді буваючи в гостях в пана Миколи забуваю вмикати диктофон, а то і ви і я знали би більше цікавого! Того не гайте часу і розпитуйте старших родичів, доки вони живі…

Тарас Пасимок

Share