ЛАНДШАФТНО-ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ МІСТА КОСОВА

3.1. Містобудівельна ситуація

Косів — місто, районний центр Івано-Франківської області. Площа в межах міської ради 1487 га (у тому в межах міста 845 га), 8272 мешканці (згідно з переписом у грудні 2001 р.). Сусідні села: на пів нічний схід і схід Вербовець, на схід Старий Косів, на пів денний схід Смодне, на південь Черганівка, на південний захід Город, на північний захід Пістинь.

Косів розташовується на межі Карпат і Передкарпат тя, в долині мальовничої гірської річки Рибниці, допливу Пруту, в сточищі Дунаю. Висота поверхні середмістя над рівнем моря 365 м.

3 північної сторони над середмістям стрімкою стіною здіймається Міська гора (432 м) звідки відкриваються чудові краєвиди на місто і довколишні гірські вершини.

Всю долину Косова півколом оточують гори, найвища з яких Міхалків має висоту 812 м н. р. м. [1,7-8c.]

Середня щільність наявного населення становить 0.0981 тис. чол./м²[4,3c.]

3.2. Урбоекологічний аналіз території досліджень

Клімат міста можна визначити як помірно-континентальний з надлишковим зволоженням. За порами року клімат вирізняється наступним чином: нестійка тепла весна, нежарке вологе літо, тепла волога ociнь, нехолодна сніжна зима. Кільксть опадів тут коливається від 700 до 1000 мм/piк, з яких близько 60% випадають протягом вегетаційного сезону. Стійкий сніговий покрив формується в листопаді, досягае глибини 1 м. Літо триває не більше 3 місяців i характеризується максимальними температурами та достатньою кількістю опадів. Грунтовий покрив найбільш широко представлений гірсько-лісовими бурими грунтами, хоча присутні також гірсько-лісові підзолисті, дерново-буроземні, лугoвi та болотні грунти. Грунта найбільше представлені типовими бурозе мами з наступними характеристиками: слабокисла реакція грунтового розчину, висока насиченість основами, значна емнicть поглинання, високий вміст гумусу, кальцію i магнію, незначна глибина (в середньому близько 70 см) i значна щебенистість. [3,85c.]

За типом рельєфу північносхідня частина Косова належить до Передкарпатської рівнини (Передкарпаття, Підгір’я), а південнозахідня – до Гуцульського Бескиду (Покутсько-Буковинських гір). За геологічною структурою територія Косова відноситься до Передкарпатського крайового прогину і становить одну з двох на Передкарпатті Косівську западину. Гірські породи, що залягають у Косові, утворилися в ті часи, коли цілий терен був під водами Карпатського моря, складової частини могутнього океану Тетіди; відтоді у товщі порід добре збереглися скелети морських риб. Прикметно, що породи мають чітко окреслену тектонічну будову: це описані вище прямовисні шари пісковика з екзотичними скелями на Міській горі; соляна формація з нагромадженнями брил у районі колишньої солярні; плесковаті пісковики з хвилястими пругами в районі водоспаду “Гук”; сланці з численними екзотичними брилами і смугасті роговики за Гуком; мерґелі, плесковаті сланці і яменський пісковик зі скелями, подібними до руїн замку, — на хребті Каменистому. Всі ці породи уздовж Рибниці, починаючи від Міської гори і закінчуючи Каменистим у сусідньому Городі, складають незрівнянний профіль карпатського берега (межі) з послідовними верствами від наймолодших, утворених в неогені (перед 20-ма мільйонами років). до найстаріших, утворених у крейдовому періоді (перед стома млн. р.). Через виняткову послідовність верств і виразну тектоніку вчені вважають профіль карпатського берега в Косові одним із найкращих і найцінніших. Це своєрідний музей просто неба, кам’яні експонати якого щедро діляться таємницями історії геологічного розвитку Передкарпаття. [1,8c.]

Через все м. Косів проходить основна водна артерія – річка Рибниця. Вона належить до басейну Пруту і є притокою другого порядку для Дунаю. Загальна довжина річки становить 54 м, ширина в межах Косова коливається від 15-30 м, русло Галичникова має ширину 8-12 м. Рибниця має паводковий режим.

Річка Рибниця виконує центральну вісь міста, яка поділяє його на правобережну та лівобережну. На її берегах і почала формуватися житлова забудова.

На території міста є Банське озеро, яке має техногенне походження. Його площа становить близько 30 тис. кв. м, глибина – понад 10 м. є також декілька ставків, найбільшим з яких є став УТМР. Також до Рибниці впадає багато струмків, які в свою чергу створюють густу сітку водних об’єктів [5].

3.3. Аналіз урболандшафту

Урбанізованим називається такий ландшафт, в якому на всій або на більшій площі корінній зміні під впливом людини піддався хоча б один з компонентів ландшафту, у тому числі і рослинність. [6]

Розвиток системи розселення повинен спиратися на ту мережу міських і сільських поселень, яка склалася, включаючи агломерації існуючі і ті, що формуються. Для забезпечення територіальних умов розвитку міст на довгострокову перспективу, а також розміщення і будівництва споруд, пов’язаних з функціонуванням міського господарства, треба на прилеглих до міста територіях виділяти приміські зони багатофункціонального призначення. У їхньому складі треба виділяти території зелених зон міст, призначених для організації відпочинку населення, поліпшення мікроклімату, стану атмосферного повітря і санітарно-гігієнічних умов.

Територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т.ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.

До сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об’єкти зеленого будівництва й місця загального користування.

Виробнича територія призначена для розміщення промислових підприємств і пов’язаних з ними виробничих об’єктів, у т.ч. комплексів наукових установ з дослідними підприємствами, комунально-складських об’єктів, підприємств з виробництва та переробки сільськогосподарських продуктів; санітарно-захисних зон промислових підприємств; об’єктів спецпризначення (для потреб оборони); споруд зовнішнього транспорту і шляхів позаміського й приміського сполучення внутрішньоміської вулично-дорожної і транспортної мережі; ділянок громадських установ і місць загального користування для населення, що працює на підприємствах міста.

До ландшафтно-рекреаційної території входять озеленені й водні простори у межах забудови міста і його зеленої зони, а також інші елементи природного ландшафту. До її складу можуть входити парки, лісопарки, міські ліси, ландшафти, що охороняються, землі сільськогосподарського використання та інші угіддя, які формують систему відкритих просторів; заміські зони масового короткочасного і тривалого відпочинку, міжселищні зони відпочинку; курортні зони (у містах і селищах, що мають лікувальні ресурси).

Удосконалення і розвиток планувальної структури міста слід пов’язувати з історичною зоною міста, його історико-архітектурним опорним планом і зонами охорони пам’яток історії, культури і природи.

Для забезпечення необхідних функціональних зв’язків місць розселення з місцями прикладення праці й відпочинку, установами культурно-побутового обслуговування, а також для зниження витрат часу на пересування населення слід формувати відносно стійкий трудовий баланс проживаючих і працюючих у Для досягнення високого соціально-економічного ефекту формування планувальної структури міста треба прагнути до компактного розвитку його плану, що досягається підвищенням інтенсивності використання території під основні функції. При цьому треба враховувати неоднорідність функціонально-планувальних якостей міських територій, які значною мірою визначаються різною інтенсивністю їх освоєння і неоднаковими умовами транспортної доступності.межах основних структурно-планувальних елементів міста (планувальних районів, зон).

Загальноміський центр треба розвивати як поліфункціональну систему, яка має такі функції: управління; громадську, ділову, культурно-освітню й культурно-видовищну діяльність; торгівлю; громадське харчування, побутове й комунальне обслуговування; зв’язок, транспорт, житло, відпочинок, туризм.

До складу загальноміського центру можуть входити функціональні об’єкти науково-виробничої діяльності, охорони здоров’я, за винятком лікарень, диспансерів та інших установ, які потребують розміщення в окремих зонах.

У межах сельбищної території формуються основні структурні елементи: а) житловий квартал (житловий комплекс) — первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними межами тощо, площею до 20-50 га з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон) і до 20 га з неповним комплексом.

У структурі озеленених територій загального користування великі парки, парки площею понад 100 га і лісопарки площею 500 га і більше повинні становити не менше 10% [7].

Уклад міста Косова загалом повторює дуже раціональну, класичну схему міста, складену з трьох концентричних зон центр–околиці–зелений пояс, котрі поєднуються між собою радіяльно-променистими комунікаціями. Та найцінніше в цьому укладі те, що він органічно в’яжеться з високовартісним ландшафтом; мало того, виглядає так, ніби структура урбаністична повністю повторює структуру ландшафту. Важливо, що вже від самого заснування місто забудовувалося таким способом, щоб той ландшафт не порушити, тому розміри і форми забудов само собою мали бути співмірні з величиною і відповідні до характеру пейзажних компонентів; на жаль, після 1939 р. від такого принципу відмовилися.

Три великі складові частини просторової структури, своєю чергою, поділяються на менші елементи — містобудівні (або урбаністичні) комплекси. Їх понад два десятки. Кілька з них передлокаційні, що виникли перед локацією, тобто перед заснуванням міста: так, манастир і соляна жупа та баня відомі від ХV ст.; город і наскельна фортеця на території села Города ще давніші, вони відносяться до княжих часів. Локаційними урбаністичними комплексами є середмістя, форталіція та жидівський цвинтар, пов’язані між собою як хронологічно, так і композиційно. Осібне місце займає ряд церковних комплексів, часові рямці яких досить широкі — від ХV до ХХ ст. [1,18].

3.4. Аналіз агроландшафту

Агроландшафти виникають в процесі використовування земель, рослинний і ґрунтовий покрив яких зазнає істотні зміни і в більшому або меншому ступені що знаходиться під контролем людини. Агроландшафтами визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. [8]

Їх розвиток передбачає досягнення стійкості і стабільності агроекосистем, раціональне використання біоекологічного по тенціалу, трудових ресурсів, запровадження новітніх досягнень науки і практики, екологобезпечних, ресурсозаощаджувальних агротехнологій, забезпечення високої якості життя при збереженні оптимального стану довкілля. [8]

Стійкість та екологічний стан агроландшафтів залежить від ступеня освоєності та розораності території, особливо на складних формах рельєфу, які властиві для гірської частини міста, а також від структури сільськогосподарських угідь, посівних площ, сівозмін, агротехнологій, грунтово-кліматичних умов тощо. [3,114с.]

Внаслідок реформування земельних відносин великі колек тивні сільськогосподарські підприємства були трансформова ні у нові агроформування ринкового типу — фермерські госпо дарства, селянські кооперативи тощо. Основна кількість земель сільськогосподарського призначення (98,6 %) знаходиться у вла сності або користуванні індивідуальних господарств (госпо дарства громадян). Таким чином, основним суб’єктом землекористування виступає дрібний землевласник. Земельні ділянки здебільшого невеликі — 0,05-0,30 га і використовуються під багаторічні насадження, дня вирощування картоплі і овочів [3,114с.].

Отже домінуюче значення для аг роландшафтів має діяльність великої кілько сті індивідуальних господарств. В середньому в цих господарствах співвідношення між ріллею, багаторічни ми насадженнями і кормовими угіддями можна вважати оп тимальним [3,117с.].

Аналіз структури посівних площ врожайності основних культур, обсягів застосування мінеральних та органічних добрив свідчать про систематичне зниження родючості угідь. Бі льша частина врожаю формується за рахунок природної ро дючості ґрунтів. Впродовж року з кожного гектара, в середньому, втрачається внаслідок мінералізації 382 кг гумусу. Таке гос подарювання не можна вважати ефективним, а тому вирощу вання окремих культур, зокрема зернових, стало збитковим.

Обстеження сільськогосподарських угідь та аналіз струк тури посівних площ свідчать про те, що у переважній більшості індивідуальних господарств не дотримуються науково об ґрунтованого чергування культур — системи сівозмін. Як пра вило, домінують короткоротаційні сівозміни, а в дрібних господарствах здебільшого монокультура. На тлі пе реважання в структурі посівних площ у просапних культур (51,3%) відсутність екологічно зорієнтованих сівозмін призводить до деградації гумусу і зниження родючості ґрун тів, продуктивності сільськогогосподарських угідь, рентабе льності аграрного виробництва [3,118-119с.].

Понад 72 % орних земель мають підвищену кислотність, що є однією з причин низької продуктивності сільськогосподарських угідь. Кисла реакція ґрунтового розчину гальмує процеси гуміфікації органічної речовини, надходження до рос лин кальцію, фосфору, магнію та інших біогенних елементів, істотно знижує продуктивність сільськогосподарських культур та родючість грунтів. Внаслідок зменшення обсягів застосу вання агромеліорантів (а фактично припинення їх внесення), органічних і мінеральних добрив площі з кислими ґрунтами щорічно збільшуються, а ступінь їх кислотності підвищується. Відсутній також моніторинг кислотності ґрунтів. Надмір на закисленість сільськогосподарських угідь зводить нанівець інші заходи, які спрямовані на підвищення родючості ґрунтів [3,119-120с.].

3.5. Аналіз рукотворних та природних ландшафтів

Розрізняють природний і рукотворний ландшафти. Природний ландшафт — цілісний природно-територіальний комплекс з генетично однорідними, однотиповими природними умовами місцевостей, які сформувалися в результаті взаємодії компонентів геологічного середовища, рельєфу, гідрологічного режиму, ґрунтів і біоценозів.

Природний ландшафт складається з природних, взаємодіючих між собою компонентів, що формується під впливом природних фізико-географічних процесів — ландшафтоутворючих чинників. Рукотворний ландшафт складається з природних і змінених людиною компонентів, що взаємодіють між собою. Рукотворні ландшафти сформувалися за історичний час під впливом господарської діяльності людини.

Основними природними компонентами ландшафтів є гірські породи, повітря, вода, ґрунти, рослинність, тваринний світ. Рукотворними компонентами ландшафту є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісонасадження, штучні водосховища, кар’єри, дороги тощо. Назви рукотворних ландшафтів залежать від виду господарської діяльності, під впливом якого змінений природний ландшафт [9].

Життєво важливим природним потенціалом нашого краю є ліси, які за своїм призначенням і розташуванням виконують переважно екологічні водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі і рекреаційні функції, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення, тому підлягають державному обліку та охороні [3, 83с.].

Указом Президента України від 14 травня 2002 року № 456/2002 на території Косівського району створено Національний природний парк «Гуцульщина» загальною площею 32271 га, в тому числі 7606 га земель, наданих йому в постійне користування (з них 6790 га земель Кутського ДЛГ та 8І6 га земель Косівського РАЛГ), та 24665 га земель, що увійшли до його складу без вилучення у постійних землекористувачів (14772 га земель Кутського ДЛГ та 9893 га земель Косівського РАЛГ). Діяльність НПП спрямовуються в першу чергу на охорону, збереження та відтворення лісів, а це цілий комплекс лісокультурних та протипожежних заходів.

Також існують землі аграрного призначення, які можуть бути як у власності держави, яка дає в користування іх, так і у приватній власності.

Формування міста розпочалося з освоєння соляної бані, тому досить довгий час тут добувалася камяна сіль. Пізніше коли, бані закинули на її місці утворилося озеро. Тому ці бані на місці яких Банське озеро сьогодні виконують рекреаційну функцію.

Так само і ліси, які належать до НПП « Гуцульщина» теж виконують рекреаційну функцію, оскільки інше втручання не дозволене.

Існує також на території міста багато пустирів, які не виконують жодної функції.

У рівнинній частині міста переважають діброви — це мішані буково-ялицево-дубові ліси з основними по родами: дубом звичайним та скельним, буком лісовим та яли цею білою. На висотах 500м н. р. м. домінують букові та ялицево-букові ліси з домішкою смереки, де основними порода ми є бук та ялиця. Разом з основними лісотвірними породами в насадженнях тра пляється значна кількість видів супутніх порід дерев та кущів. У рівнинній частині це ясен, граб, липа, клени гостролистий та явір, осика, береза, вільха чорна, у підліску — ліщина, калина, бузина, горобина, верба та ін. За даними локального моніторингу кислот ність лісових грунтів коливається в ме жах 3,74-4,40. Це є типовим для гірських буроземів, які тут переважають і свідчать про незначне порушення місцевих лі пших грунтів. [3, 38,86с.]

3.7. Екологічні особливості території

Косів — це місто зі складними орографічними та кліматичними умовами. Різнобічне орієнтування хребтів, великий перепад висот, надмірна пересіченість місцевості в поєднанні з особливостями атмосферних процесів обумовлюють виникнення небезпечних стихійних гідрометеологічних явищ. Спричиняють їх насамперед особливості клімату, рельєфу та наслідки господарської діяльності людини. [11]

На території Косова має негативний вплив на навколишнє природна середовище:

  • вирубування значних лісових площ, самовільні рубки, що призводить до селевих потоків під час великих опадів, зменшення кількості питної води та оміління рік.
  • підприємство деревообробної галузі, які складають основний відсоток промислового комплексу засмічуються землі відходами від виробництва, хоча на території району є підприємства, які переробляють ці відходи.
  • у сфері поводження з твердими побутовими відходами. Полігон ТПВ у Косівському району розміщено у с. Вербовець неподалік газопроводу високого тиску. Паспорту та інших документів для полігону не має.

Ведуться пошуки земельної ділянки під новий полігогон ТПВ. Роздільне збирання побутових відходів не проводиться в повному обсязі, є певна кількість стихійних сміттєзвалищ по території району.

  • межі природно-заповідних земель, водоохоронних зон, прибережних смуг не винесені в натуру, що призводить до постійних суперечок у регулюванні земельних питань, засмічення цих земель та зменшення біологічних видів
  • стан атмосферного повітря. Основними забруднювачами є стаціонарні та пересувні джерела викидів в атмосферне повітря. До стаціонарних відносяться цілий ряд авто заправочних станцій; до пересувних джерел відноситься транспортні засоби яких за останні роки значно збільшилось.
  • основне забруднення поверхневих та підземних вод відбувається за рахунок того, що погано працюють очисні споруди.

У Косівському районі розроблена програма охорони навколишнього природного середовища, що дає змоги закладати кошти місцевих бюджетів для природоохоронних заходів. Завдяки цьому зменшується негативний вплив на навколишнє природне середовище. [12]

Ерозія земель. Безгосподарське вирубування лісів в місцях, де рослинність відіграє роль утримувача ґрунту призвело до розмивання верхнього шару ґрунту, родючість якого формувалася тисячоліттями. Безпосередньою причиною ерозійних процесів є стік поверхневих вод, тому велике значення має цілісність рослинного покриву. Встановлено, що в лісах з непорушеною підстилкою коефіцієнт поверхневого стоку характеризується низькими величинами (0-0,04). На луках він коливається від 0,026 до 0,059, а на пасовищах — зростає до 0,67. Надійно затримує воду гірсько-соснове криволісся: тут поверхневий стік відсутній. Порівняймо: для формування родючого шару ґрунту завтовшки 4-6 см потрібно від 200 до 1000 років, а ерозія це може зруйнувати за мить. Найефективнішим методом боротьби з ерозією ґрунтів у високогір’ї є збереження щільного покриття трав’яної рослинності та криволісся. В нижньому гірському поясі прогресує бокова і донна ерозія русел річок, заплавних терас, якими під час паводка проходить весь об’єм стоку з басейну. Тому найкращим протиерозійним заходом є високий відсоток залісненості територій басейнів рік (більше 65%).

Сельові явища. Селі — це найгрізніші явища ерозійних процесів у горах. Вони являють собою величезні за об’ємами суміші води, ґрунту і каміння. Ринучи вниз іноді зі швидкістю 6-7 м/с, вони набирають величезної руйнівної сили. Селі виникають після дощів з кількістю опадів переважно 10-100 мм за добу. Для боротьби з селями насамперед необхідно створення протиселевих споруд, а проведення попереджуючих заходів, упорядкування випасів худоби на полонинах, запобігання ерозії ґрунту, лісорозведення на прируслових ділянках селевих потоків, охорона гірських лісів тощо.

Зсувні явища. Маса гірської породи, ґрунту й рослинності відривається від своєї основи і сповзає під впливом сили тяжіння. Характерні ці явища для низькогірних ландшафтів, завдаючи особливо великої шкоди шляхам сполучення, газопроводам тощо [11].

Вітровали і буреломи. Сильний вітер (максимальна швидкість — 25 м/с і більше), шквали й урагани — звичайне явище в Карпатах. Такі вітри найчастіше бувають у межах висот 700-1200 м. Тут його максимальна швидкість сягає понад 40 м/с, що спричиняє вітровали і буреломи. До 1957р. вітровали й буреломи в лісах спостерігалися досить рідко. Останнім часом ці катастрофічні явища почастішали, що дуже порушує лісові екосистеми та призводить до величезних збитків. Активізували ці явища великі обсяги вирубок лісів, створення великих лісосік, перпендикулярних сильним вітрам, а також зміна корінних лісів невідповідними даним лісорослинним умовам насадженнями, зокрема ялиновими монокультурами. Ялина (смерека) при висоті стовбура 25-30 м характеризується малою вітростійкістю, оскільки має поверхневу кореневу систему. Крім того, монокультура смереки масовопошкоджується короїдами. Багатоярусні ж корінні ліси стійкі до буреломів, тому відтворення таких лісів — шлях підвищення екологічної стабільності Карпат.

Паводки. Для косівської річки Рибниці характерне формування паводків на протязі весни, літа та осені. Високі паводки проходять, зазвичай, 4-5 разів на рік, часто — кількома хвилями, а загальна їх кількість може бути 15-20 на рік. При катастрофічних паводках максимальна висота підняття рівня води на гірських ділянках річки досягає 2-4 м, на передгірській — 5-6 м. Великі швидкості паводкової води мають надзвичайну руйнівну дію, що посилюється великою кількістю уламків дерев та каміння, змитих із мілів у русло, які утворюють тимчасові загати, перешкоди, тарани. Бурхливий потік, що виходить на заплаву під час наводка, насичується змитими наносами і, з просуванням донизу, могутнішає, спричиняючи потужні процеси деформації русла. Такі стихійні лиха призводять до значної шкоди затоплюється велика кількість населених пунктів та сільськогосподарських угідь. Руйнуються будівлі, мости, греблі, комунікації, гине урожай, домашня худоба, зносяться лісоматеріали тощо.

Серйозною проблемою є велике утворення тирси на пилорамах та відсутність установок для їх утилізації.Тирса самовільно розміщується в лісі, на берегах річок, чим порушуються ст.55 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 17,33 Закону “Про відходи”.Видаленням твердих побутових відходів (ТПВ) в м. Косові займається приватне підприємство “Аверс”. Сміття з м.Косова, сіл Смодне та Вербовець складується на полігоні ТПВ, який розміщений на землях Вербовецької сільради. Полігон експлуатується без проекту з 1992 р. Водонепроникний екран в основі полігону та обвалування, які б захистили поверхневі та підземні води від забруднення, відсутні. Вплив полігону на навколишнє природне середовище не контролюється. Дозвіл і ліміт на розміщення відходів відсутній. Збори в бюджет за розміщення відходів в навколишньому природному середовищі не вносяться. Схема санітарного очищення міста Косова не розроблена. Несанкціоновані сміттєзвалища виникають в одних і тих же місцях: по вул. Бандери, 2, під мостом навпроти податкової інспекції. Найбільше з них — об’ємом 10 м3 на березі р. Рибниця біля Банського мосту — стало “візитною карткою” міста. Жодного ящика для сміття не встановлено в місці масового відпочинку на березі річки по вул.Бокатчука.В районі відсутня мережа пунктів прийому вторсировини, внаслідок чого навіть металобрухт опиняється на сміттєзвалищах. В зв’язку з упущенням в роботі міської ради, на берегах ріки Рибниці створені стихійні сміттєзвалища [11].

Сучасний стан довкілля міста відзначається відсутністю потужних забруднювачів, великих промислових підприємств, отже, і малою кількістю токсичних викидів. Найбільший вплив на екосистеми чинять автомобільний транспорт, лісова, сільськогосподарська та рекреаційна галузі. Загалом Косів є одним із порівняно найчистіших міст Карпатського регіону. З урахуванням розвиненої мережі доріг та населених пунктів, він має дуже високу рекреаційну і туристичну цінність. Найдосконалішою формою охорони природи, є створення заповідних територій та об’єктів, що забезпечує збереження генофонду біорізноманіття, передусім рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, а також природних комплексів.

Згубними є нераціональні методи заготівлі деревини, самовільні рубання і непрофесійне трелювання деревини, що призводить до розладнання деревостанів та руйнування ґрунтів. Надмірна експлуатація лісових деревних ресурсів досягла максимуму, що призвело до порушення вікової структури насаджень.

Істотний вплив на лісові та кормові угіддя має побічне лісокористування – заготівля грибів, ягід, лікарських рослин, рекреаційна діяльність, які спричиняють витоптування, руйнування рослинного покриву, знищення ягідників, збідніння біорозмаїття. Ступінь і масштаб цих впливів мало вивчені.

Внаслідок занепаду аграрного сектора погіршилась фітосанітарна ситуація в регіоні (збільшились забур’яненість угідь, поширення і шкодочинність хвороб та шкідників сільськогосподарських культур), посилилась водна ерозія ґрунтів, знизилась продуктивність сільськогосподарських угідь. Значний вплив на ґрунт і трав’яний покрив спричиняє характер використання кормових угідь – сіножатей і пасовищ. Як свідчать проведені нами геоботанічні обстеження надмірне навантаження на пасовища спричиняють збідніння біорозмаїття, зникнення раритетних видів. На межі пасовищ і лісів відбувається істотне пошкодження підліску і трав’яного покриву.

Особливе місце серед негативних впливів людини на довкілля посідає засмічення берегів річок, узлісь побутовими відходами (пластмасовою, паперовою та скляною тарою), відходами обробляння деревини тощо. Окрім негативного впливу на екосистеми це псує естетичний вигляд ландшафтів, негативно впливає на психолого-емоційний стан рекреантів і мешканців краю, погіршує якість рекреаційних особливостей землекористування.

Загальнодержавною проблемою є відсутність у законодавстві регламентів щодо вирощування та збуту екологічно чистої продукції, генетично модифікованих організмів, не стимулюється і не підтримується біологічне землеробство, яке повинно бути основним в особливо цінних регіонах, придатних для розвитку туризму, рекреаційної галузі. [10]

Шевчик О. М

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Стеф’юк В. Косів – місто історичне. –  Урбаністичний нарис. – Косів: Писаний камінь, 2002. – 116с.
  2. Пам’ятки природи Косівщини . –  Упорядкування, вступ, післямова, окремі статті І. Пелипейка. — Косів: Писаний Камінь, 1997. — 128 с.
  3. Засади сталого розвитку Косівщини . –  за ред. Г.Д. Гуцуляка. –  Чернівці : Прут, 2005. – 208 с.
  4. Івано-Франківська область. Екологічний паспорт регіону – 2009. – 161с.
  5. КосівАрт — Річка Рибниця
  6. Кучерявий В. П. Урбоекологія . – Підручник. –  Львів: Світ, 2001. – 440 с.
  7. ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. – Київ: Держстандарт України, 1992.– 138с.
  8. Созотехнічні проблеми Косівщини в контексті збалансованого розвитку регіону: Наук. Вісник. – Львів: НЛТУ України, 2009. – 324с.
  9. Екологічний паспорт Косівського району Івано-франківської області, 2007 р.
  10. Довідка про екологічний стан Косівського району.
  11. Пропозиції Косівського району до «Програми охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області на 2011- 2015рр.»
  12. Г. П. Петришин, У. І. Іваночко, Ю. В. Ідак, С. І. Топилко, Х. С. Бойко, Н. С. Соснова, О. П. Олешко, Л. Б. Гнесь; За ред. Г. П. Петришин. –Історичні архітектурно-містобудівні комплекси: наукові методи дослідження. – Навчальний посібник. – Львів: Львівської політехніки, 2006. –  212 с.
  13. Європейська ландшафтна конвенція від 07.09.2005р.
  14. Практичні роботи з  наукових методів дослідження
  15. Касьяненко О. І. – Методологічні та правові засади віднесення культурних ландшафтів до об’єктів культурної спадщини. – Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень,  2006. – 304 с.
  16. Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.
  17. Кучерявый В.А. Зеленая зона города. – Киев: Наук. думка, 1981. – 248 с.
  18. Кучерявий В.П. Озелення населених місць:Підручн. – Львів:Світ,2005. 456с.: іл..
Share