Про Косів від свого, тепер вже, мужа я чула давно, його постійно тягнуло перед Пасхою з’їздити за косівськими писанками. Я, як класична половинка, постійно студила його потяг до тої поїздки. Але блін перед розпискою в РАЦСі він спокусив таки мене на ту поїздку. Яко на таку офіційно-комедійну подію ми зібрались іти в вишиванках, то він, як рафінований представник протилежної статі навів мені ну просто чито жіночий аргумент:”Вишиванки там дешевші вдвічі! Знайдеш собі таку, що у Львові ніхто не має..” І шо ви думаєте? Я жона чи нє)))) Спакувала торбинку тай погнали..

Знайшовши в неті якісь відгуки про Косівський базар, я зрозуміла що працює він лише в ніч з тяпниці на суботу, і лише вночі. А ще знайшла інфу, що їхати маршруткою/скотовозкою Львів-Косів то суїцид. Вирішили їхати до Коломиї поїздом, а звідти автобусом до Косова. Заглянула на сайті в розклад руху автобусів.

Маршрут склався такий: поїзд Львів-Коломия відправлення 16.55, прибуття 21.28, залишились лише купейні квитки, за два 93 грн. А дальше читала на форумах, що в 23 їде якийсь автобус на Косів з АС Коломиї, ну і знайшла в неті в розладі що ходить київський автобус, який акурат в 23 в Коломиї, і їде прямісінько до Косова. Усьо мало бути добре, тому спокійно собі куняли в поїзді. По приїзді в Коломию почався квест…

Коломия. З ЖД вийшли, а дальше куди? Добрі люди розказали, що АС в іншому кінці міста, ще трохи подістававши якусь бабцю, випитала номер маршрутки, якою можна доїхати. До речі в Коломиї до 18.00 (чи 20.00) здається маршрутки по 1.50, а потім по 2 грн. Добрились до автостанції, і обалділи.. ні людини.. мені почало недобре никати в животі. Знову дістала якогось хлопчину, виявилось ніякого автобуса на Косів немає.

Останній відправляється десь 20.00-21.00. Але ніби об 23.00 має їхати якийсь транзитний автобус, кажись київський. Ми ся втішили, то той самий! Хлопчик показав зупинку, де зупиняється автобус, біля готелю. Ждьомс… О 23.00 я почала активно вдивлятись в будь-який транспорт, що здалека нагадував гудіння автобуса. О 23.10 до нас причепився п’яненький дядько, який сказав що ніяого автобуса не буде, я подумки його послала..

Дьдько вчепився мого мужа, з огляду на те, що ми насторожено віднеслись до чорної-чорної кіцьки, яка виклянчила в нас кусочок курочки і не з’їла, він зробив висновок що ми зі Львова. “Бо в вас там всі такі забобонні”. Біля 12 дядько дочекався свої маршрутки і свалив.. А ми пішли шукати таксі))) Спершу вигуглили номер якоїсь коломийської фірми, взнали кілько то коштує до Косова, нам сказали 120 грн. Подякували, пішли до зграйки таксистів, що стояли неподалік, дядько сказав 100, і ми подумали що нам пощастило.

Потрібно сказати, що ми ще подумали іти з Коломиї до Косова пішки, але вже в таксі зрозуміли, що ми би по дорозі вклякли…Їхали хвилин 20-30.

Косів. Таксі привезло нас до АС Косова і свалило. Глухо. Купую в цілодобовому кіоску сочок і питаю як дійти до базару. За словами доброї цьоці іти довго, бо то в іншому кінці села, базар починає працювати о 3.00. Напрямок поняли. Часу багато. Пішли. Трохи поблукали. На щастя в Косові вночі вистачає коханців, що по шурику втікають серед ночі від коханок. Діставши якогось мужчину поняли, що зробили круг, зрізали трохи дорогу.

Орієнтир була заправка. А біля заправки базар. Якщо іти з АС і не блукати, то іти хвилин 20, може трохи більше, в принципі як і казала добра жіночка прямо і не звертати, ну але ми десь таки звернули)) Дорогою помітили, що багато брам повідчинено.. “На базар поїхали!”, — сказало моє чудо. Надіюсь.. була десь 1 ночі. Заправку знайшли, що далі? Чути як шумить вода десь… річка збоку, на запраці ні душі… Де базар? Знову шукаємо запізнілого коханця. На той раз парочка середнього віку пояснила нам, що базар якраз за тим мостом, що впав в воду))) але є пішохідний, можна пройти. Добре, що я перший раз ішла по тому мості вночі.. Телевізор я не дивлюсь, отож не знала, що той район добряче затопило, вже пізніше вдень я побачила і сліди на будинках, до половини в воді стояли.. і стоячу воду на подвір’ях, і міст, який знесло…

Базар.

Отож акурат біля заправки є пішохідний міст. Міст успішно пройшли) Знайшли браму, за якою, за словами пари, має бути базар. Причому парочка сказала, що вже може і зараз хтось стоїть продає. А ще нам повіли, що браму відкривають о 04.00. За брамою ще метрів 100 пройшли розмитою дорогою, і побачили будки. І все. Ще тільки якийсь песик гавкав. Темно. Глухо. Страшно. Про те, що тут має бути базар не вірилось. 2 година ночі, чекаємо, граємо в слова, на ходу спимо, знайшли якусь лавочку, зимно.

Десь через 2 год чекання почався якийсь рух. Потім почали сунути бабки з тлумками і фонаріками. О 4 год, як нам і сказали брамку відчинили і змійка мишан посунула на базар. Ми змерзлі, сонні, ще й дощ почав накрапати, я все ще не вірила, що на цьому місці має бути базар. Але як тільки ввімкнули де не де світло, ми побачили довгі вервечки будок, люди розкладали товар, запалювали свічки.

Насправді базар досить великий. Ми почали шлятись в пошуках кави. Перша попавша бабка не мала здачі, знайшли дядька в якого кава на 50 коп. дешевша, і зі здачею проблем не було. Кава 2 грн. 5 ранку, де не де вже сидять підприємці, при свічках виглядає так готично)) Бабки з сумками шкарпеток вовсю торгуються. Якщо брати в них 10 пар вовняних шкарпеток, то можна взяти по 5 грн, з узором по 10-15. Для порівняння на вернісажі у Львові 38 грн пара. Хоча годинкою пізніше ми купили вже в будці пару носків за 28 грн. кажись. Але довгезні, до коліна, якраз на лижі)) Бабки носочки спихнули і свалили.

Вишиванок все ще не бачимо. Зате є купа всяких цікавостей, від різних деревяний сувенірів за просто смішні ціни, до шкіряних поясів, красиво переплетені, за 100 грн можна купити 2. Правда справжні гуцульські широкі будуть подорожче, але все-рівно все дешево!! Про ціни на ліжники я говорити не буду.. мякесенький білесенький вовняний двоспальний нам дядько хотів віддати за 380 грн, і торг був умісний..

6 ранку. Нарешті відкривають ту частину, де вишиванки. Одне слово:попса. Дуже рідко можна знайти справді красиві речі, все решта є і на Вернісажі. Але. Ціни на крайки нижчі втричі. На вишиванки десь на третину-половину. Плаття розшиті бісером одна жіночка продавала за 2000 грн.. Бачила схожі у Львові по 8000 грн… Вшиті чоловічі вишиванки гуртом можна було взяти по 130 грн, в роздріб 150-170-250грн. І є ще одна проблемка, взагальному вишиванки пошиті на широкоплечих гуцулів, роблю такий висновок, бо ті вишиванки, які на мого мужа були добрі в шиї, просто широченні в плечах, а ті що в плечах лежали добре, на шиї не сходились декілька см… Ну але свої вишиванки ми знайшли!

Потім поплентались при денному світлі глянути на сувеніри, купили шикарний літровий дубовий кухоль з мідною інкрустацією за 120 грн, бачила такі і у Львові, втричі дорожчі. На радостях купили кілограм бринзи, до пива смакооота. Подивились як дядько сажить шашлики, і як той чорний димок повільно осідає на вишиванки, що продають поряд..

Біля 7 год ранку я підняла голову і побачила гори… краса неземна, ми опам’ятались і погнали на АС, оскільки в 9.00 з Коломиї на Львів відправляється поїзд. Швиденько пробігли пішохідний міст, жахнулись від вигляду транспортного, який знесло. Якби не було темно, я на той міст не ступила.. але потрібно було повертатись назаю, тож не мала виходу)) В Косові на АС купили квиточок, і здається за 10 грн. поїхали в Коломию, добігли до поїзда, і змучені але довольні поїхали до, ставшого тепер вже рідним, Львова.

Найбільше я тішусь дубовою лопаточкою, широка, тоненька, вигнута, перевертати деруни на тефлоновій сковорідці одне задоволення.

А ще мені з настанням осені все більше будуть снитись ті ліжники… певно ми скоро знову поїдемо в Косів))

P.S. Підрахували витрати, дорога і харчування повернулись лише на різниці вартості моєї вишиванки (350 грн). Такої вишиванки, як у чоловіка, у Львові я ще не бачила, багато схожих, такої немає.Воно було того варте.

http://girlwind.livejournal.com/, 2010

Share