Громада УГКЦ володіє Василівською церквою, повернутою в січні 1990 р., священик о.Іван Бурдяк. Храмове свято 14 січня (Василія Великого). Громада УПЦ-КП користується Іванівською церквою, священик о.Дмитро Близнюк. Храмове свято 7 липня (Різдво Івана Хрестителя).

Церква на монастирському у Косові

Громада римо-католицької церкви з 1992 р. користується колишньою кладовищенською каплицею, реконструйованою на костьол у 1993 р. Ксьондз о.Збігнев Луц. Парафіяльний костьол, вимурований 1771 р. на кошти генерал-лейтенанта Тадеуша Дідущицького в романському стилі, був знищений у 70-х роках у зв’язку з будівництвом КУДПМ. Біля теперішнього костьола — Братська могила бл.40 поляків, жертв українсько-польської різанини в березні 1944 р.

До 1941 р. існувала численна іудейська громада. Синагога знаходилася на місці, де тепер побудований житловий будинок на вул.Незалежності,126. Синагогу спалили німці в 1941 р.

До 1941 року євреї були власниками понад 600 будинків. Вони були також власниками переважної більшості крамниць, ремісничих майстерень. Лікар Гертнер один час був головою міста. Він провів міський водогін, озеленив урвища Міської (Замкової) гори. Найбільші єврейські підприємці 30-х р. XX ст. — Штайнери (ткацька фабрика, гарбарня, торгівля зерном), Льокер (торгівля шкірою), Гільман, Кнолль (виробництво килимів), Шнеберг (гарбарня), Кауфман (електростанція), Ляндман (торгівля тканинами) та ін.

В управлінні містом і повітом панівне місце посідали поляки. Багато зусиль для комунального розвитку міста доклав у 30-х р. санітарний лікар Тобічек. Завдяки йому була проведена каналізація, побудовано противенеричний диспансер (тепер — один із корпусів початкової школи-садка), він запровадив масові щеплення від інфекційних хвороб.

Громадські та громадсько-політичні організації: «Просвіта» (голова Б.Радиш), НРУ (голова П.Корнеюк), УРП (голова І.Ключук), ДЕМПУ (голова В.Ходан), КУН (голова І.Маргинюк), УХДП (голова В.Шкрібляк), Асоціація «Зелений світ» (голова М.Девдюк), Союз українок (голова Г.Богдан), станиця БУПА (голова А.Тершак), товариство «Чорнобиль» (голова М.Біленчук), Рада ветеранів війни і праці (голова М.Борук), товариство охорони пам’яток історії та культури (голова М.Цьок), товариство мисливців і рибалок (голова Б.Гавриш), товариство «Гуцульщина» (голова Д.Петрук), уТоС (голова О.Угринюк), товариство Червоного Хреста (голова М.Тимчук), Фонд Милосердя і здоров’я (голова С.Швед), товариство сприяння обороні України (голова В.Франчук), товариство ветеранів Афганістану (голова Т.Бейсюк). «Просвіта» існувала в Косові вже в 1898 р., а в 1909 р. створено філію, що охоплювала територію повіту. Діячами філії були в різні роки НЛепкий, П.Рондяк. Засновано читальні «Просвіти»: на Москалівці 1897 р., в Косові в 1903 р.

У селі Монастирському (тепер Косів) народилися М.Павлик (1853-1915) — письменник, громадський діяч, публіцист, та його сестра А.Павлик (1855-1928), громадська діячка соціалістичного наприму. У Косові народився й жив Михайло Горбовий (1896-1941) — видатний діяч радикальної партії, один із керівників гуцульського повстання 1920 р. проти польських окупантів, організатор «Пласту» на Косівщині. Загинув, ув’язнений НКВС. Помітну роль у громадському та культурному житті Косова у 1900-1939 р. відігравали брати Кременюки, Фокшеї, а також представники інтелігенції П.Абрисовський, Ю.Герасимович, М.Могильняк, І.Библюк, П.Рондяк, І.Устиянович, З.Винницький, А.Сальваровський, М.Базник, подружжя Когутів, А.Лепкий, П.Побігущий, ВЛаврівський, Р.Сельський, С.Григорців, В.Стефурак, Є.Сеньковська, Н.Березовська та ін.

У 40-х роках XIX ст. священиком і вчителем у Москалівці був Й.Кобринський (1818-1901) — відомий громадський діяч, автор новаторських на той час підручників для початкових шкіл.

У різний час Косів відвідували або жили в ньому письменники, художники, вчені, громадські діячі: І.Франко, Г.Хоткевич, В.Шухевич, В.Гнатюк, В.Стефаник, Марко Черемшина, Марійка Підгірянка, О.Кульчицька, І.Труш, М.Грушевський, К.Гриневичева, М.Рудницький, І.Огієнко, С.Скрипник (майбутній патріарх УАПЦ Мстислав), ОЛуцький, Ю.Тютюнник, В.Гжицький, М.Стельмах, М.Рильський, С.Гординський, А.Кос-Анатольський та ін. У Косові жив і працював о.Василь Романюк — майбутній партіарх УПЦ-КП Володимир.

Довший час тут жили й працювали педагог, письменник М.Капій (1888-1949) та видатний художник Є.Сагайдачний (1886-1961). Емігрант з України М.Куриленко (1885- ? ) заснував у 1922 р. спілку «Гуцульське мистецтво», яка відігравала велику роль у розвитку народного мистецтва Гуцульщини. Загинув у радянській тюрмі.

У 1942-1944 р. у Косові жила М.Лоза-Маковська (1900-1969), відома згодом як письменниця Марія Остромира, автор повісті «Над бистрим Черемошем» та інших творів. З 1891 по 1939 р. У Косові жив А.Тарнавський (1851-1943) — засновник санаторію, лікар, що розробив оригінальну методику лікування природними факторами та здоровим способом життя. Помер в Єрусалимі.

Тривалий час у Косові в 60-х роках працювали відомі тепер письменники С.Пушик, М.Влад, Т.Мельничук. Постійно живе в місті поет Б.Радиш, працює поет І.Андрусяк. Вихідцями з Косова є доктори наук Н.Библюк (Львів), З.Ромовська (Львів), В.Пелипейко (Рига). Косівську середню школу закінчували доктор філологічних наук, лауреат Державної премії ім .Т.Шевченка Ф.Погребенник, доктор медичних наук М.Атаманюк.

Серед восьми лауреатів Державної премії України ім.Т.Шевченка — уродженців Косівщини (Г.Василащук, Д.Павличко, В.Шевчук, В. Лукашко, Р.Іваничук, Ф.Погребенник, М.Стеф’юк, Т.Мельничук) два теперішні жителі Косова: В.Лукашко та В.Шевчук. У Косові народився і живе композитор-пісняр О.Гавриш, автор ряду широко відомих пісень («Чумаки», «Отака історія», «На Україну повернусь» та ін.). Матеріали з історії ОУН-УПА збирає колишня підпільниця Д.Кошак-Свистельницька.

І. Пелилейко, О. Тригуб’як.

Ігор Пелипейко «Населені пункти Косівщини».

 

Share