Рівно рік назад я вперше прийшов на йогу. Сталося це через постійні проблеми і болі в спині та хребті, через сидячу роботу. Вже не допомагали масажі та інші методи, типу регулярних походів в гори. Можу впевнено сказати, що вже за місяць регулярної практики мені стало набагато легше і я не лише позбувся болі, але і перестав «сутулитись» та «горбитись».

Згодом я зрозумів, що окрім фізичної релаксації, я почав відчувати, що і мій настрій покращився та загалом стало якось приємніше і комфортніше жити – я почав знаходити в житті баланс і гармонію, яких мені так не вистачало раніше, і як результат – я отримав від йоги стійке відчуття щастя за яким давно «полював». Це сталося завдяки тому, що я нарешті навчився розслаблятись, як фізично, так і морально. Адже в Україні професія журналіста м’яко кажучи «здоров’я не додає», а якщо серйозно, то це дуже складна робота психологічно. Отож, як казали древні греки формула: «В здоровому тілі – здоровий дух» – справді про мене. Зараз я ходжу на йогу не лише через спину, але і тому, що познайомився там із чудовими і світлими людьми, (з багатьма ми стали друзями), які своїми жартами під час практики піднімуть настрій за 5 хвилин в будь-який важкий день і я їм щиро дякую за це.

Минулого року ми дізналися про новинку в нашому містечку — йогу.  Проте, за цей час в Косові відбулося багато подій і заходів пов’язаних з цим видом практики. Спільно з ВелоКосовом були успішно проведені дві велойоги – 1 і 2, а також вперше відзначено Міжнародний день йоги. Йоги навіть потрапили у нове відео про Косів молодого і талановитого відеоблогера – Володимира Заграновського.

Також «йогісти» в 2016 році активно підкорювали гору Острий, для занять на свіжому повітрі, в новоспорудженому оглядовому майданчику, який ідеально підійшов для ранішньої практики. Інформація про наші заходи та акції традиційно потрапляла на сторінки обласних сайтів та порталів, адже у Івано-Франківську, як і загалом по Україні відчувається певний бум і активний розвиток різних стилів йоги. Зважаючи на всі перечислені факти, я вирішив знову поспілкуватися із тренером з йоги Айєнгара Олесею Левицькою і розпитати детальніше про індійську йогу в гуцульському Косові.

–    Ось уже більше року заняття з йоги регулярно відбуваються тричі на тиждень, в Косівській школі №1. Яка кількість людей ходить на йогу? Хто ці люди? Чому вони почали ходити до тебе?

–    Важко говорити про кількість, бо є люди які послідовно і довго пратикують і мають намір тривалий час цим займатись, а є такі хто приходить за компанію чи провести з користтю час. Нещодавно серед відвідувачів уроків було проведено опитування, з метою дослідити проблеми та основні напрямки, що цікавлять учнів. В ньому взяли участь 19 учнів, це не всі практикуючі, але велика частина присутніх. Зі статистичних показників: середній вік становить 33 роки, наймолодшій 14, а найстаршому 51 рік (хоча тут варто відзначити, що є такі досить часті гості, як семирічна Настя).

–    З якими проблемами люди звертаються найчастіше? Чи допомагають їм заняття? Які їхні загальні враження від занять?

–    Більше 60% опитаних прийшли в йогу через травми і хронічні проблеми зі спиною та суглобами (переважна більшість з них травми хребта), серед решти є такі, що прийшли щоб покращити фізичний стан, схуднути, дізнатися щось нове, позбавитись проблем з диханням, гормональних розладів, проблем функціонування внутрішніх органів, впоратись з психологічними проблемами і таке інше. Хоча за просвітленням, згідно опитування ніхто не прийшов, але є багато таких, хто в графі цілі вказували пошук гармонії з тілом і духом. Всі відзначають значне покращення самопочуття і більшість стверджують, що повністю позбавитись початкової проблеми.

–    Як ти думаєш, чому люди бояться чи остерігаються займатись йогою?

–    Можливо через те, що в нас дуже традиційне суспільство і людям важко наважитись робити чи не робити те, що не робили їхні батьки чи діди, і це дуже велика перепона. Погляньте лише, як важко пояснити людям, що сміття не варто викидати в ріку чи палити, адже всі добре пам’ятають про те, що ще бабуся палила все сміття. Ще важливим є брак достовірної адекватної інформації про йогу взагалі, а про йогу за методом Айєнгара взагалі чули одиниці. Тривалий час все пов’язане з цим питанням було заборонено через панівну комуністичну ідеологію, а коли стало дозволено, то переважна більшість інформації приходила від людей не надто адеквадних і шарлатанів та не зовсім освідчених людей.

–    Чому в Україні поширена думка, що йогою можуть чи повинні займатися лише жінки? Це не чоловіча справа?

–    Апріорі йога створена чоловіками і для чоловіків. Саме слово «Ха-Тха» в понятті Хатха Йога означає жорстке приструнення чи дресуру тіла, як шлях для духовного просвітлення.(дуже не в’яжеться з сучасним стереотипом про те що йога, то розслабляючі посиденьки для дівчаток, правда ж?).Тільки чоловіки з касти Брамінів мали право практикувати йогу, бути вчителями і таке інше, адже це було вищим видом людської діяльності і жінки не мали такого права взагалі. Досить недавно жінки добились рівності прав і були допущення до вивчення йоги, було написано праці про особливості жіночої практики (вона безперечно трохи відрізняється від чоловічої) та її вплив на здоров’я жінок. Деякі вчителі придумали милі назвиська до класичних поз як «поза лялечки» чи «поза богині» і почалось просовування методу маркетологами, які обрали жіночу аудиторію, як більш вразливу. На мою думку, це і є основною причиною.

–    Чи важко бути вчителем з йоги в провінційному містечку, де люди досить скептично чи іноді і агресивно сприймають щось нове?

–    Мені подобається це місто, ніколи не намагалась догодити абсолютно всім, люди мають право і сприймати і несприймати мої погляди на життя. Я несу відповідальність за свій шлях, а всі інші за свій. Єдиним суттєвим недоліком є нерозвиненість індустрії в провінції. На сертифікаційних курсах я взагалі одна з цієї сторони, ще й з маленького містечка — не можу розраховувати на підтримку клубу і що моє недешеве навчання оплатить клуб, щоб підвищити свій рівень, але і нема зобов’язань контрактних. У всьому свої нюанси і не вважаю своє положення особливо проблемним.

–    Більшість людей в Косові думають, що ти з групою займаєшся йогою на горі. Чому для занять йогою був вибраний оглядовий майданчик на горі Острий?

–    Так, я теж зустрічалась з таким непорозумінням коли люди уточнюючи розклад занять жалілись, що важко буде так часто ходити на Острий. То насправді були такі невеличкі акції йоги на свіжому повітрі, при сході сонця. Місце обрано через чудовий краєвид, відносно легкий доступ, і рівне стійке покриття. Наші регулярні заняття проходять, звісно, в залі, а то були лиш мотиваційні акції. Місце мені сподобалось давно, відчула що це моє, ще коли вперше була там на акції «Нічна веломандрівка» від Велокосова, коли ми вночі піднімались туди і спостерігати місто в нічній ілюмінації. Спорудження оглядового майданчика додало місцині беззаперечних вирішальних бонусів.

–    Відомий відео-блогер Володимир Заграновський в 2016-му році опублікував чудовий ролик про наше рідне містечко. Там є досить багато кадрів із занять йогою – як так вийшло?

–    Знаю лише, що він питав як нас можна зазнимкувати і чи ми ще практикуємо вранці на стадіоні. На той час цього вже не було, але планувалась акція на Острому і він виявив бажання відзняти пару кадрів для однієї зі своїх робіт. Будучи його відданим прихильником я, звісно, погодилась. Він приходив двічі в різні дні і відзняв матеріал з якого і були змонтовані деякі моменти відео. Всім нам дуже сподобалось. Чудово коли молодь має такі цікаві захоплення і робить відео, які мотивують усіх до правильного та здорового способу життя і мислення, до відповідальних дій у суспільстві.

–    В 2016 році, 21 червня, в Косові було вперше відзначено всесвітній день йоги – розкажи детальніше як це було?

–    То було лише вдруге, як цей Всесвітній День Йоги взагалі відзначали, але в Косові то таки вперше було. Як справжні віддані ділу люди відзначали скромно, але в чудовій компанії і мальовничих місцях з практикою асан. Зробили ми 21 цикл Сурія Намаскару на горі Острий вранці при сході сонця. А ще чаювали, спілкувались, раділи душевній компанії однодумців. Все пройшло не помпезно, але дуже припало всім учасникам до душі. Ще раз дякую їм, що взяли участь!

–    В 2016 році ти кілька разів їздила на курси підняття кваліфікації з йоги – який рівень в тебе був і чого ти досягла за рік?

–    Потрібно ще 2 роки курсів, щоб мати змогу здати екзамен на рівень «Intraductory2» в рамках методу Айєнгара. В цьому випадку освіта здобувається найважче, але і високо ціниться в світі, адже є багато шкіл, які видають високі сертифікати за кількатижневий курс і багато вчителів не хочуть тратити час, сили і кошти на довготривале навчання і оголошують себе автором методу нової йоги. Зараз пройдено багато викладацьких семінарів та семінарів орієнтованих на йога-терапію від викладачів високого рівня з різних куточків світу, пройдено іспити по підтвердженню рівня та зняння методу. Велика подяка Людмилі Мартиненко за перший курс підготовки викладачів, на якому вона привила розуміння і захоплення точністтю та виваженісттю побудови асан в рамках Йоги Айєнгара.

Дякую Аллі Дмітрієвій за те, що організовувала підготовку лікарів Аюрведи та діагностики в ній і йога-терапії (мій перший диплом на цьому шляху), лікарям Аюрведи з Керали, що приїхали в таку далеку і надто холодну для них Україну, щоб пристосувати це древнє вчення до місцевих реалій та передати нам свій досвід. Всім друзям, що підтримували на цьому нелегкому шляху і підбадьорювали, коли ентузіазм падав під натиском повсякденної зайнятості. І найбільша подяка Гуруджі БКС Айєнгару, що поділився своїм шляхом в йозі з усім світом, його доньці Гіті Айєнгар, що присвятила все своє життя вивченю аспектів практики йоги жінками в різні періоди їх життя та терапевтичних питань. Віталію Літвінову вдячна за проведення нашої підготовки до екзаменів та Анні Селезньовій за організацію вперше в Україні можливості підготовки та здачі таких екзаменів.

–    Чи варто людям практикувати йогу вдома після перегляду відео-уроків на Ютубі?

–    Тут звичайно важливим буде питання яких саме уроків і в яких обставинах. Є досить непогані відеоуроки для початківців від хороших перевірених викладачів. І люди можуть почерпнути звідти багато корисного, коли живе спілкування з викладачем не можливе та доповнити свою практику. Але, на жаль, світовий йога-бум, що набирає зараз обертів має і негативні наслідки. Багато непрофесійно та небезпечно складених програм уроків, які не враховують можливі протипокази та небезпеки самостійного використання. З такої величезної кількості інформації може бути важко відібрати корисну. А ще ми не завжди правильно оцінюємо своє виконання і без кваліфікованої поради «з боку» можем допускати багато помилок, навіть у відносно правильних уроках. Хоча якщо людина прагне практикувати асани йоги, то ліпше хоч трішки чогось в допустимому темпі і прислухаючись до себе, ніж взагалі нічого.

–    Ти проводиш заняття з йоги не лише для косівчан, але і за бажанням для туристів чи не так?

–    Так. Часом проводжу заняття з вивчення асан і пранаям для груп туристів, часом туристи приходять до нас на загальні класи. Доводилось вести урок і на українській мові і на англійській і ще назви асан на санскриті, то мозок трохи перегрівався, але, взагалі, все завжди цікаво, пізнавально і корисно. Часто приїзджі кажуть, що в мене більш фізично активний підхід до практики, ніж вони практикували раніше. Це взагалі властиво методу Айєнгара, який казав, що основна маса людей, що приходять на уроки спочатку надто слабкі, щоб просуватись в пізнанні асан чи пранаям, тому потрібно докладати перш за все зусиль до збільшення фізичної витривалості учнів, вироблення в них відчуття центру і стабільного вирівнювання.

–    Чим, на твою думку, йога Айєнгара відрізняється від інших видів та стилів йоги?

–    Айєнгар сварився коли казали, що то його йога. Він казав, що йога одна для всіх, а він учить лише тому, що сам досягнув на цьому шляху. Він більше приділяв уваги точності виконання деталей в асанах, симетрії, терапевтичним аспектам та впливу на тіло та свідомість. Він вчить, що увага до деталей в тілі, під час виконання асан, розвиває і нашу свідомість в решті життя.

Він перший дійсно зробив йогу доступною для всіх і розробив приписи, щоб різні люди могли повноцінно відчути ефект від асан, а не лише досконало гнучкі та сильні. Також розробив комплекси вправ для людей з важкими вадами. Його довго критикували за класи для алкоголіків, наркоманів та людей з іншими залежностями, казали, що він ламає цим принцип і святість йоги, бо дозволяє практикувати таким людям, які не позбулись поганих залежностей та гріхів. Айєнгар відповідав, що головне — цілеспрямована і регулярна практика і тоді вони знайдуть сили зцілитись. І насправді, в більшості випадків так і ставалось, такі люди були вражені, що хтось справді турбувався про них незважаючи ні на що. Він ламав дуже багато стереотипів – це була людина великого серця і сили волі.

Йога у Косові – долучайтесь!

Тарас ПАСИМОК. Автор фото — Тетяна Тулаїнова-Слава, Руслан Трач, Тарас Пасимок та інші.