У кожного народу є свої герої, пам’ять про яких перевірена часом і з віками не згасає. Для українців Галичини, Буковини і Закарпаття таким є Олекса Довбуш – грізний народний месник і талановитий ватажок карпатських опришків, український Робін Гуд. Для трудового люду він був і залишається символом мужності й нескореності, тому про нього складено безліч переказів і оповідань, легенд і пісень, а його іменем названі численні скелі, печери, криниці та інші об’єкти.

В околицях Косова теж є Камінь Довбуша. Розміщений він на Каменистому хребті, біля підніжжя якого в долині швидкоплинної Рибниці лежить село Город.

Каменистий хребет – один із крайніх хребтів Покутсько-Буковинських Карпат. Він простягається з північного заходу на південний схід від Шешорів до Косова. В південно-східній частині хребта на його гребені розкидані величезні камені, чим і пояснюється його назва.

Легенда пов’язує походження цих кам’яних глиб з Довбушом.

Колись за Польщі, ще до Австро-Угорщини, та зрештою і при ній, жилося місцевим трударям дуже нелегко. Їм доводилося платити власникам Косова великі податки і виконувати численні повинності. На додаток ще й лихварі обплутували боргами міську бідноту і жителів довколишніх сіл та здирали з них останню свитину. Це змушувало багатьох утікати в гори і ставати опришками. Вони силою забирали у здирників награбоване і віддавали бідним. Особливо відзначився в цьому славетний ватажок Олекса Довбуш. Напавши зі своїм загоном на Косів, він забрав у місцевих панів і лихварів дуже багато нечесно нажитого добра. Частину грошей Довбуш зразу роздав біднякам, а решту скарбів заховав на Каменистім хребті, прикривши для надійності величезним каменем, принесеним з Чорногори. Пани, коли довідалися про це, спробували відсунути його, але навіть сто пар волів не змогли зрушити камінь з місця. Тоді вони наказали обкласти його дровами і запалили величезну ватру. Коли камінь розжарився, його поливали водою, яку сотні селян під примусом носили з Рибниці. Так повторювали до того часу, поки камінь не тріснув і розсипався на уламки, які вкрили весь хребет. Найбільший з них, з яким пани так і не змогли нічого зробити, назвали в народі Каменем Довбуша. Під ним до цього часу заховані скарби опришків.

Легенда красива, але відомий дослідник життя і діяльності легендарного народного месника академік Володимир Грабовецький стверджує, що Довбуш на Косів не нападав. У 1740 році його загін підступив до Косова, однак обмежився тим, що “ посилав рушниці до двора ”, але чомусь не напав. Можна припустити, що місцева шляхта і лихварі заплатили опришкам великий викуп, щоб уникнути гіршого. Старші з них, напевно, ще пам’ятали, як у липні 1698 року розорені селяни разом з покутськими опришками ватажка Василя Лунги та їхніми закарпатськими побратимами захопили Косів, поранили й повбивали найбільш багатих і ненависних гнобителів та нанесли їм шкоди на 120 тис. злотих, або як у 1704 році опришки під проводом Пинті та Пискливого напали на косівських орендарів і лихварів, коли ті зібралися на весілля у найбагатшого орендаря Гдаля Мошковича.

Чи міг Довбуш бути на Каменистому хребті ? Скоріш за все так, оскільки це найкраще місце в околицях Косова, де ватажок зі своїми побратимами міг почувати себе відносно безпечно. Це своєрідна природна фортеця, яка підноситься над містом і захищена крутими схилами і скелястими урвищами. Підходи до хребта добре проглядалися з нього, хоча в наш час Камінь Довбуша сховали за своїми кронами велетні-буки, смереки та інші дерева. Старожили розповідають, що ще на початку минулого століття його було видно як з Города так і з Косова.

«А як же скарби ?» – запитаєте ви. На Каменистому їх багато, правда не Довбушевих. Це скарби природи – гриби, ягоди, рідкісні рослини, великі кам’яні глиби неогенових пісковиків серед букового пралісу. Не випадково у 1996 році частина хребта площею 30 га отримала статус ландшафтного заказника місцевого значення. Тепер весь хребет включений до НПП «Гуцульщина».

Маршрут до Каменя Довбуша на Каменистому хребті

Пройти до Каменя Довбуша порівняно нескладно. Найкраще починати маршрут від бази відпочинку «Байка», яка розташована на західній околиці Косова в підніжжі Каменистого хребта . Щоб потрапити до неї з Города, потрібно перейти підвісний міст через річку Рибницю на краю села, а з Косова можна проїхати або пройти по вулиці «Над Гуком» ( 2 км), оглянувши принагідно мальовничий водоспад «Гук» на річці Рибниці – геологічну пам’ятку природи та улюблене місце літнього відпочинку косів’ян і гостей міста.

Від «Байки» рухаємося грунтовою дорогою на північний захід. Через 200 метрів зліва виходить ще одна лісова дорога, яка починається від останнього повороту вулиці «Над Гуком» до бази. Біля неї серед лісу є могила дев’ятнадцятилітнього юнака чотового УПА Івана Гречука, який загинув у боротьбі за волю України у буремні сорокові роки минулого століття. Зліва від розвилки починається стежка, яка виводить прямо до Каменя Довбуша. Але підніматися нею досить важко і у верхній частині вона губиться, тому рекомендуємо пройти дорогою дальше ще 250 метрів.

Справа буде заросла кущами галявина, а вліво відходить стежка, яка через 200 метрів виводить на сідловину на хребті, окрасою якої є велетень-бук. З неї можна спуститися на південний захід в центр села Город, але спуск дуже крутий і тому важкий, особливо коли мокро. Повернувши на сідловині вліво, по гребені хребта, вкритому каменями різної форми і величини, проходимо до Каменя Довбуша, яким закінчується кам’яна гряда. Повертатися найлегше тим же шляхом, але в суху погоду можна зійти з хребта стежкою, яка йде гребенем, що спускається в південно-східному напрямку. Цей спуск значно коротший і цікавіший.

Гарної вам мандрівки і незабутніх вражень!

Роман Рудник, завідувач Косівської філії Івано-Франківського ОДЦТКУМ.

Share