Радію щиро в душі, що відійшли в минуле, як страшний сон, роки атеїстичної ідеології, коли руйнували храми, нищили каплички і хрести, топтали наші святині. Канули у вічність хмарні часи, коли вчителі-культпрацівники не мали права відкрито ходити до церкви, бути учасниками богослужінь.

Мені, проживаючи і працюючи у школі гірської Соколівки, йдучи у святкові дні попри сільську старовинну церкву, якій уже майже 150 літ, доводилося уповільнювати ходу, щоб послухати літургію, хоч трішечки насолодитись молитвоспівами церковного хору. А ще у період розгулу войовничого атеїзму насмілювався на полотні і картоні писати довготривкими олійними фарбами образи до церков, каплиць та на замовлення до сільських осель.

Більше 50-ти років тому ми з дружиною Богданою не побоялися повінчатися у Снятинській церкві Чуда святого Архистратига Михаїла. А вже доньку Оксану і сина Олександра вводив у хрест світлої пам’яті митрофорний протоієрей Дмитро Близнюк. Діти, одружуючись, також вінчалися у церкві. Ми, як дідусь і бабуся, були ощасливлені хрещенням у Божому храмі онуків і правнучки. Духовним наставником нашої сім’ї був, на жаль, уже покійний отець Дмитро Близнюк.

На чільному місці в нашій оселі зберігаємо молитовник з дарчим написом від колишнього настоятеля церкви Святого духа села Соколівки, отця-декана, митрофорного протоієрея Дмитра Близнюка, який я отримав з нагоди свого 55-ліття.

Дмитро Близнюк — священник, митрофорний протоієрей, парох Монастирської церкви Різдва Івана Хрестителя, що в м.Косові, перший Косівський декан відродженої української церкви, народився 29 жовтня 1944 р. в селі Раковець Богородчанського району, тоді — Станіславської області.

Навчався у місцевій школі. Солотвинську середню школу закінчив у 1961 р. Згодом працював бетонником у БУ-8 м.Надвірної. У 1963 р. його призвали на службу в армію, у м.Судак Кримської області. Потім два роки був бригадиром будівельної бригади на Вінниччині. Чотири роки (з 1968 до 1972 р.) навчався в Одеській духовній семінарії. 28 лютого 1971 року архієпископ Сергій рукоположив студента 3-го курсу Дмитра Близнюка у Свято-Успенському храмі чоловічого монастиря м.Одеси у сан диякона, а 10 червня 1971 р. — у сан священника.

Після закінчення Одеської семінарії (1 липня 1972 р.) о.Дмитра направили на служіння у села Підмихайля та Бережницю Калуського деканату. У квітні 1974 року його перевели у с.Гвіздець та с.Остапківці Городенківського району. Там енергійний священник зумів згуртувати навколо храму активних парафіян, спільно почали відновлювати релігійне життя на парафії.

З 8 вересня 1975 р. о.Дмитро п’ятнадцять з половиною років самовіддано трудився настоятелем церкви у с. Соколівці. Разом з однодумцями він багато зробив у селі для піднесення і розвою духовності.

Отець-декан Дмитро Близнюк закінчив свій земний шлях 20 жовтня 2004 року на 61-му році життя. Похований у м.Косові біля церкви Різдва Івана Хрестителя.

Отця Д.Близнюка і досі згадують у Соколівці як ерудованого, мудрого, досвідченого пастиря. З 1975 до 2004 р. Дмитро Іванович очолював, як декан, православні церкви Косівщини, що входили до Київського патріархату.

З ювілейної книги про історію Монастирської церкви дізнаємося, що за 28 років священничого служіння у храмі Різдва Івана Хрестителя м.Косова о.Дмитро Близнюк залишив вагомий вклад в історію церкви, міста та області. Його ревне пастирське служіння випало на непростий час — засилля комуністичної ідеології та боротьби з релігією.

За час служіння на Косівщині о.Дмитро Близнюк завоював високий авторитет серед віруючих. Мав чимало церковних відзнак і державних нагород. Він був ревнивим служителем віри Христової, щирим патріотом України, мудрим керівником і відданим сім’янином. І таким закарбувався у пам’яті рідних і парафіян. Нелегко говорити про нього в минулому часі, бо чуйний духовний наставник добрим словом, щирою порадою наче, зцілював зболені, втомлені людські душі.

Гідно продовжують духовні справи і традиції батька два його сини. Старший — митрофорний протоієрей о.Іван, настоятель Старокосівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Молодший син — о.Ростислав, настоятель Монастирської церкви Різдва Івана Хрестителя.

Іван Близнюк навчався у Косівській СШ №1, у 1991 р. з відзнакою закінчив Івано-Франківське музичне училище ім. Д.Січинського. У 1994 році завершив навчання в духовній семінарії у м.Івано-Франківську, а у 1998-му — у Київській духовній академії. Отець Іван у 2010 р. отримав диплом Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича за спеціальністю «Філософія-релігієзнавство».

Ростислав Близнюк після закінчення Косівської ЗОШ №1 у 1996 р. вступив до Івано-Франківської духовної семінарії. У 2002 році допомагав батькові у служінні на парафіях м.Косова та с.Города. Після смерті батька, отця-декана Дмитра Близнюка, отець Ростислав у листопаді 2004 р. був призначений настоятелем церкви Різдва Івана Хрестителя м. Косова.

Іван Мисюк.
«Гуцульський край», №45, 8.11.2019 року

Share