Село Білоберезка: Туристичні Місця

Білоберізка — село в Україні, центр Білоберізької сільської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області.

Одне з найбільших сіл району розташоване на лівому березі річки Черемош. Площа території — 20 км². Населення — більше 1600 осіб. Білоберізка розташована на відстані 33 км від районного центру. Початок історії села датується XVII cт.

Там, де найвищі вершини Українських Карпат, течуть Біла річка і Чорна річка. По берегах росте і ронить білий цвіт у пінисту течію черемшина, то ж і річку, яку творять Біла й Чорна водойми, названо колись Черемошем. На березі Черемошу розкинулося по горах мальовниче верховинське село Білоберізка, що прекрасно вписується у вінок інших сіл, які носять назви, утворені від певних порід дерев: Красноілля, Ільці, Ясенів, Яворів, Березів…

Історія Білоберізки

Інтенсивне залюднення Верховинщини припадає на XVII-XVIII століття. Масове освоєння цих земель пояснюється припливом втікачів з низинних районів Прикарпаття, які не хотіли терпіти феодальної експлуатації, а тому йшли в гори і там осідали.

Карпатські гори і полонини на той час стали опорним пунктом карпатських опришків. Під захистом народних месників новоприбульці без побоювань, що їх можуть повернути назад, стали заводитись власними господарствами, поклавши початок новим селам. До того ж вільні долини Білого і Чорного Черемошів мали хороші пасовища для ведення скотарства.

Отже, природні умови і соціальний гніт зумовили появу нових сіл, серед них і Білоберізки. Так Білоберізка була заснована в 1669 році. У письмових документах Білоберезка згадується у ХVІІ столітті, а конкретніше називають 1669 рік. У 1966 році назва села змінена на Білоберізку.

Має село Білоберізка і високогірні присілки: Поля, Ціви, Пасічне, Заверх, Буковець та інші. Територія села дорівнює 25 квадратних кілометрів .

На відміну від багатьох інших сіл Верховинщини, Білоберізка в ХІХ–ХХ століттях розвивалася досить бурхливо. Якщо в 1858 році в селі проживало 998 чоловік то в 1921 році в 288 будинках мешкало вже 1368 чоловік, а в 1931 році 1620 жителів проживало у 363 будинках. У 1980-х роках проживало 2225 мешканців у 668 будинках. Зараз проживає 1187 чоловік.

Інформаційна довідка про Білоберізку

Якщо раніше найпоширенішими були професії лісоруба, лісосплавника, то зараз у селі є свої вчителі, лікарі, спеціалісти сільського та лісового господарства, інженери, техніки, механіки та багато інших професій.

На території громади розвинута народна творчість, ліжникарство, вишивка, художня різьба по дереву, деревообробна промисловість, силами підприємця налагоджено випуск питної води «Довбушева сила».

На високих горах, що звідусіль обступають Білоберізку, поруч із багатьма іншими породами дерев і справді росте багато беріз. Зустрічаються, навіть, цілі березові гаї. Очевидно, одне із місцевих урочищ, яке густо поросло березою, колись і отримало назву «білі берізки», яка сформувалась в одне слово — Білоберізка.

Та й старожили стверджують, що на місці села були ліси із значною перевагою беріз, які вирубувались першими поселенцями і використовувались для будівництва житла.

Білоберізька громада – це найвисокогірніша прикарпатська ТГ. Відповідно, громада зацікавлена у розвитку сталого туризму, заснованого на власній культурній та природній спадщині. На території ТГ є природна пам’ятка «Писаний камінь», яку оточують мальовничі гірські хребти, столітні смереки та просторі поляни із запашними травами.

Активно працює та розвивається в Білоберізькій ТГ сільський зелений туризм. Так, у садибі «Хата різьбяра» для гостей проводять майстер-класи з художньої різьби по дереву. Тут відбувся фестиваль дерев’яних скульптур, який планують зробити щорічним. Садиба «Лісовий закуток» славиться смачною фореллю. На території є два невеличкі басейни з рибою – власники займаються її вирощуванням. Для туристів у Білоберізці створили карту садиб.

На території громади розвинута народна творчість, ліжникарство, вишивка, художня різьба по дереву, деревообробна промисловість, налагоджено випуск питної води «Довбушева сила». За підтримки Програми USAID DOBRE створено кооператив «Гуцульські ґазди». Мешканці громади тепер можуть заготовляти та зберігати ягоди, гриби і трави з місцевих полонин.

Легенда про Білоберізку

Розповідають, що в давні часи в горах поблизу бурхливого Черемоша жив стародавній мудрий і добрий чоловік. I було у нього дві доньки — Рада і Зрада. Рада, що розумом навіть перевищувала свого батька, як і він, завжди робила людям тільки добро — радила їм, як ту чи іншу справу краще зробити, виручала з біди. Зрада ж була підступною, потай чинила зло.

Про красу і мудрість Ради пішли чутки по близьких і далеких околицях, аж поки не дійшли до короля Угорщини. I вирішив той будь-що взяти її за дружину. Послав він своїх слуг, щоб ті привезли в Угорщину Раду. Діставши відмову, угорці підмовили Зраду, аби та допомогла їм здобути сестру. Та охоче пристала на це. Вона заманила Раду в пастку, пообіцявши, що з високої скелі покаже їй щось дуже цікаве. Коли  Рада побачила невблаганних і дужих чужоземців, що хотіли її полонити, вона кинулась зі скелі на гостре каміння внизу і розбилась, вибравши смерть замість неслави.

Боячись гніву батька, Зрада змінивши свою подобу, пішла світ за очі, і ще й досі блукає поміж людьми. А нещасний батько поховав свою улюблену Раду неподалік р. Черемоша, рясно зросивши її могилу сльозами. І виросла на тій могилі біла береза, що ще здалеку звертала на себе увагу своєю красою і незвичайною досі для дерева білопільською корою, що символізувало чистоту і непорочність дівчини. Люди часто сюди приходили, а згодом і стали селитись тут, поблизу берізки білої. Та й на пам’ять про вродливу дівчину так і назвали це село — Білоберізка.

1. Писаний камінь

Писаний Камінь безсумнівно є одним з найлегендарніших місць в Карпатах. Могила короля карпів, зустріч Довбуша з мольфаром, численні легенди про походеньки опришків і ще багато-багато всього.

Писаний Камінь — геологічна пам’ятки природи місцевого значення, група мальовничих скель. Скелі розташовані у Верховинському районі Івано-Франківської області, за кілька кілометрів на південний схід від села Буковець і Буковецького перевалу.

Свою назву Писаний Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені.

Писаний Камінь — величезні брили пісковика, які починаються з північного заходу, з каменів заввишки до 3 м, і тягнуться ланцюгом (80 м.) на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.

Похід на Писаний Камінь з села Білоберезка Верховинського району. Стало відкриттям, що в одному місці, на одній дорозі є аж 4 туристичні об’єкти. Це сам Писаний з чудовими краєвидами, водоспади «Надія» та «Млинський» та скеля «Кам’яна Баба».

На водоспаді Млинський є чудова кам’яна глибока чаша для купання, нічим не гірша, ніж легендарна Терношорська Купіль Мавок в Снідавці.

Писаний камінь (gps-треки)

Веломандрівка на Писаний камінь: фотографії та gps-трек

• Похід на Писаний Камінь

2. Криївка УПА під Писаним Каменем

За ініціативи краєзнавця, дослідника, жителя Верхнього Ясенова Михайла Ілійчука та громадської організації «Патріоти Гуцульщини» на території Буковецької сільської ради поблизу місця загибелі останнього повстанця Верховинського району Миколи Марусяка («Богдана») споруджено криївку УПА. Вона знаходиться серед лісу і являє собою своєрідне укриття під землею, в якому колись жили бійці Української Повстанської Армії.

Варто зазначити, що по завершенню всіх робіт криївку максимально наблизили до справжньої і замаскували, адже під час національно-визвольних змагань основним її призначенням було переховування повстанців. Бійці АТО Василь Медвійчук з с.Красник та Іван Потяк з с.Красноїлля вивісили на верхівці криївки прапор Організації Українських Націоналістів.

Криївка створена для збереження і відтворення історії повстанського руху на Верховинщині і виступатиме елементом наочного виховання школярів на національно-патріотичних засадах. Місцеві активісти кажуть, що люди воліють не лише пам’ятати свою історію, а й наочно показувати її своїм нащадкам. Задум ініціаторів полягає в організації екскурсій до криївки як школярів, так і туристів, які перебуватимуть в районі, оскільки розташована на туристичному маршруті, який пролягає до г. Писаний Камінь.

Криївка УПА під Писаним Каменем (gps-треки)

Криївки УПА на Косівщині

3. Гірська річка Черемош (рафтинг-сплав)

Село Білоберезка — тут в травні 1967 року стартували перші республіканські змагання з техніки водного туризму на приз газети «Молодь України», а потім відбувся матч 10 міст СРСР з водного туризму.

Ці змагання стали поштовхом для інтенсивного розвитку водного туризму на Черемоші. Нині навесні і влітку сотні екіпажів на різних типах плавзасобів кидають виклик  бурхливим  водам  цієї  мальовничої  річки. Кожен рік проводяться змагання на «Кубок Черемошу». Популярність перейшла кордони України. Тепер на річці можна зустріти туристів не тільки з країн СНД, але й Європи.

«Наразі є два маршрути для сплаву – від села Білоберізка до села Розтоки, та від села Устеріки до Білоберізки, – розповідає член молодіжної ради ОТГ Леонід Тинкалюк. – Аби взяти участь у сплаві, потрібно назбирати щонайменше п’ятеро людей. Кожну групу супроводжує інструктор. Перед сплавом люди ще мусять пройти спеціальний інструктаж. А на байдарки ми пускаємо лише тих, хто вже сплавлявся на рафті. По-перше, це більш небезпечно, а по-друге, поставити інструктора на кожну байдарку ми просто не зможемо».

Сплав по Чорному Черемошу

Рафтинг у Карпатах

• Сплав по Білому Черемошу
• Сплав по Рибниці
• Черемошем на дарабі (ретро)

4. Млинський водоспад

Водоспад розташований на потоці Млинському (ліва притока Черемошу).

Висота перепаду води становить близько 2 м. Вода стікає віялоподібним потоком по скелі, утвореній зі стійкого до ерозії пісковика.

При підніжжі водоспаду утворилося порівняно глибоке плесо. Затишна лагуна влітку перетворюється на джакузі по-карпатськи з прохолодною водою, яка тонізує та бадьорить.

Для мене стало відкриттям, що в селі Білоберезка, на одній дорозі, практично в одному місці є аж 4 туристичні об’єкти: Писаний Камінь з чудовими краєвидами, водоспади «Надія» (Ціви), «Млинський» та скеля «Кам’яна Баба». Просто бомба!

На водоспаді Млинський є чудова кам’яна глибока чаша для купання, нічим не гірша, ніж легендарна Терношорська Купіль Мавок в Снідавці.

Водоспад Ціви (Надія)

Розташований на хуторі Ціви в с. Білоберізка (Івано-Франківська обл). Координати: 48.169139, 25.019306

Пам’ятка природи скеля «Кам’яна Баба»

Розташована в с. Білоберізка (Івано-Франківська обл). Координати: 48.15771719369899, 25.039798488352606

Гуцулія: Туристичні Місця

• Підбірка найкращих локацій Косівщини і Гуцульщини

5. Баба Параска

У неї влучила блискавка, після чого вона стала бачити людей “наскрізь”.

Вона пропрацювала близько 40 років у культурній сфері і вирішила на пенсії почати приймати туристів. Вона знає про Писаний Камінь те, що не знають місцеві. Вона – один із символів Білоберізки. Параска Петрівна або, як вона себе називає, Баба Параска.

До Баби Параски йдуть на обід, повертаючись із Писаного Каменю. Вона готує справжні гуцульські страви: грибну юшку, банош, пироги з вишнями на парі. Все дуже смачне.

Але найголовніше не кухня, а історії Параски Петрівни та її стиль життя. Вона тут народилася, тут і живе. Має сина та 6 онуків. Знає багато рецептів ліків, наливок та живе у гармонії з природою. А почала приймати туристів 6 років тому:

У 2008 році у Бабу Параску влучила блискавка.

«Вона порешетила на мені куртку, футболку. Ще й мого сусіда. Ми йшли з ним із сінокосу та й стали під сіном. Ішов сильний дощ, грім загримів, блискавка вдарила, і ми попадали: він в одну сторону, я в другу. Опинилися в болоті. Під’їхала тачанка з конем і привезла нас до хати. Ноги були дуже опухлі. І Бог дав, що ми навіть у лікарню не йшли. А десь через 2 роки у мене таке натхнення з’явилося. Я почала писати вірші, складати співанки . І мені рекомендували видати брошуру. Але на це треба було багато грошей, а що в мене – пенсія невелика. І так то полишилося. Але читаю я дітям, діти читають своїм дітям. Потім вірші почала розповідати туристам».

Також Параска Петрівна додала, що після влучання блискавки вона почала бачити людей “наскрізь”:

«Яке в них життя? Що їм потрібно? Багато я підказувала туристам. Жіночки підходили, молоді підходили. Я їм розповідала, а вони дуже плакали, бо то дуже зачіпало. Ну це їхнє було життя, і свої проблеми вони собі знали».

Та Баба Параска говорить, всіх людей вона побачити не може.

«Тому що приходячи до світлиці, я там зустрічаю туристів. Я бачу, чи можна про себе розказати цим людям. От є туристи, з якими ти себе почуваєш так, мов прожив з ними цілий рік. З ними дуже легко, вони такі доступні. А є такі, що я їм не можу відкритися».

Ще Баба Параска займається записує старовинні гуцульські слова:

• Як живе легенда Білоберізки Баба Параска

6. Туристично-інформаційний центр «Під Писаним Каменем» (ТІЦ)

У приміщенні туристично-інформаційного центру облаштувані місця для ночівлі та виставково-експозиційну сувенірну лавку для продажу товарів вироблених у господарствах місцевих жителів. Метою центру є забезпечення потреби відвідувачів громади в інформації туристичного та культурного характеру. Його вирішили облаштувати на базі сільського клубу в присілку Пасічне.

ТІЦ «Під Писаним Каменем» сприятиме розвитку зеленого туризму, еко-туризму об’єднаної територіальної громади, збільшенню рівня самозайнятості місцевого населення через продажі, шляхом надавання послуг туристам.

Перш за все, у цьому центрі можна буде отримати інформацію про туристичні маршрути. Також на його базі працюватиме виставково-експозиційний зал та сувенірна лавка. А головне – там будуть кімнати відпочинку, де можна буде заночувати. Планують облаштувати чотири номери, в яких зможуть розміститися 8-10 людей.

Гірська пошуково-рятувальна служба, смт. Верховина +38 (067) 342-04-96.

7. Церква Покрови Пресв. Діви Марії

Теперішня дерев’яна однобанна церква гуцульського типу збудована 1839 року за пароха Івана Ловецького. Посвячена у 1859 році. Іконостас виготовили у 1852 році. Розписували церкву п’ятеро мистців зі Львова протягом 1852 — 1862 років. У другій половині 1980-х років церква всередині перемальована.

Ремонтована у 1990-х роках. У 2010 році святкували 170-ліття церкви (від 1840 року). Дерев’яна дзвіниця розташована з північного заходу від церкви. ”

Проте, вже в 1844 році навколо збудованої церкви почали зводити ще одну більшу церкву з дерева, яку завершили в 1851 році (тоді ж освятили).

Попередню дерев’яну церкву розібрали і невідомо коли продади в село Розтоки (сьогодні в Косівському районі)

Церкви на Косівщині

8. Питна вода «Довбушева сила»

Як показали дослідження в Київському інституті гігієни та медичної екології, “Довбушева вода” має добротний смак і рідкісний навіть для Карпатського краю мінеральний склад.

Вода питна «ЦІЛЮЩА», з шахтного колодязя №1, розташованого в с. Білоберізка, Верховинського р-ну, Івано-Франківської області.

Вода питна призначена для нецентралізованого питного водопостачання і реалізації через оптову та роздрібну торгівельні мережі і мережу громадського харчування.

Джерела на Косівщині

9. Томаківський камінь у селі Розтоки

На території Косівського району є ще дуже багато святилищ крім як на Сокільському хребті. Зокрема це Томаківський камінь, Терношорське святилище, Камінь у Завоєлах, святилище Лисина Космацька.

Культова традиція тут мала продовження і в епоху бронзи й заліза, про що свідчить значна кількість солярних знаків і символів у вигляді кругів з ямками посередині, чашоподібних заглибин з обідком, малих чашних виїмок.

Структура Томаківського каменя в селі Ростоки це значна кількість різноманітних петрогліфів, серед яких є тотемний родоплемінний образ птаха, вказують на те, що він має стародавнє неолітично-енеолітичне походження і використовується протягом тривалого часу.

Розтоки колись називалося Тисова Рівня. Село розташоване на кордоні Косівського району та розкинулася на берегах річки Черемош, котра бере початок неподалік в горах та ділить село на дві половини. Село ніколи не знало нападів татар та панщини, адже знаходиться досить високо в горах. У Розтоках часто бував Ю. Федькович, згадує він це село в своїх творах (оповідання «Опришок» та ін.).

Томаківський камінь у селі Розтоки

Томаківський камінь (gps-трек)

10. Веломаршрут Косів – Усть-Путила (до Кам’яної Багачки)

Усть-Путила — село в Україні, в Чернівецькій області, Путильському районі.

Село розташоване при впадінні річки Путилки у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів. До архітектурних пам’яток Усть-Путили належать дерев’яна церква Святої Параскеви і дзвіниця, побудовані в 1881 році і розташовані при дорозі у центрі села.

Кам’яна Багачка (інші назви — Закам’яніла Багачка, Зачарована Скеля) — скеля у Покутсько-Буковинських Карпатах, геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована на правому схилі долини річки Путили, біля села Усть-Путили Путильського району Чернівецької області. Відносна висота 22 м (максимальна — майже 30 м). Складається з пісковиків. Біля підніжжя — лучна рослинність. Зі скелею пов’язано багато народних легенд. Австрійські колоністи називали скелю «Єпископ». Вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.

Знайти «Кам’яну Багачку» дуже просто, адже вона нависає над самісінькою дорогою, з лівого боку. Сама «Багачка» чимось схожа на Терношорську Бабу.

І справді, вершина каменю схожа на голову жінки в хустці. Навпроти «Багачки» розташований магазин, де можна залишити ровер і піднятись стежкою на камінь. Звідти відкривається чудовий краєвид на навколишні гори та на село Усть-Путилу.На самому верху встановлений хрест на честь 1025 років хрещення Русі.

Велотріп Косів – Усть-Путила (до Кам’яної Багачки)

11. Веломандрівка в село Розтоки до Лужківського каменя

Cело,  яке розкинулося вздовж берегів Черемошу майже на 10 км, — Розтоки.

На лівому березі — Розтоки Івано-Франківської  області,  на  правому — Чернівецької. Село одержало назву від річки. В цьому місці Черемош «розтікається» рукавами в широкому руслі. Село дуже мальовниче. Леся Українка, яка любувалася Розтоками із сусідніх вершин, назвала село «гарним і срібним як мрія».

Це батьківщина отамана буковинських опришків Мирона Штолюка і місце просвітницької діяльності Юрія Федьковича. Тут він написав хрестоматійний нині вірш «До мого брата Олекси Чернявського, що збудував міст на Черемоші у Розтоках», в якому виразив давню мрію про возз’єднання всіх українських земель.

На території Косівського району є ще дуже багато святилищ крім як на Сокільському хребті. Зокрема це Томаківський камінь в Розтоках, Терношорське святилище, Камінь у Завоєлах, святилище Лисина Космацька.

Веломандрівка в село Розтоки до Лужківського каменя: фото та gps-треки

12. Веломандрівка до Скелі Довбуша (Розтоки – Околена)

Ми побуваємо одразу в 3 районах: Косівському, Путильському та Верховинському, а також в двох областях — Івано-Франківській та Чернівецькій.

Вся наша мандрівка проходить паралельними дорогами в долині річки Черемош. Отож, красиві краєвиди Карпат і скелястих берегів — гарантовані!

У селі Розтоки Путильського району, біля автодороги до села Товарниця, на схилі гори Тарночка знаходиться монотонна сіра глиба, що носить назву Камінь Довбуша. Це геологічна пам’ятка природи місцевого значення висотою 20 м і діаметром 40 м. Площа геологічного утворення та прилеглої охоронної території — 0,2 га. Висота над рівнем моря — 833 м.

Камінь Довбуша користується популярністю серед туристів. Це утворення пов’язане з легендою про Олексу Довбуша, ватажка народних месників — опришків. За переказами, камінь слугував місцем збору захисників знедоленого люду. І по-сьогодні збереглися сходинки на вершину скелі, які міцними і гострими топірцями вирубали опришки. Кажуть, що в потаємних печерах під скелею заховані незліченні скарби народних месників.

Від скелі відкривається чудовий краєвид на гірські хребти: Садківчик, Бочків, Черешнів. Прямо під каменем розкинулося мальовниче село Товарниця, а ще нижче — несе свої гомінливі води гірська річечка з гарною назвою «Білий Потік».

Tour de Kosiv або веломандрівка до Скелі Довбуша (Розтоки – Околена): фото, відео та gps-трек

13. Веломаршрут Косів — Смугарські водоспади — Протяті Камені

Буковинські водоспади (Смугарські водоспади) — ландшафтний гідрологічний заказник місцевого значення.

Розташований у Покутсько-Буковинських Карпатах, у межах Путильського району Чернівецької області, в східній частині села Розтоки. Русло потоку Смугарів (права притока Черемошу) та більшість його лівих приток перетинають виходи масивних піщаників, вапняків, сланців — саме вони формують низку водоспадів. На відстані 2 км — сім водоспадів різної потужності й висоти: від 3 м до понад 18 м, що є унікальним явищем для Українських Карпат.

Протяті Камені (Протяте Каміння) — геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні, група мальовничих скель. Розташовані в Покутсько-Буковинських Карпатах, на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, біля східної частини села Хорови. Скелі лежать за півтори години ходьби на південь від перевалу Німчич, на невисокому гірському хребті, що в межиріччі Виженки і потоку Смугарів.

Скелі утворені з розчленованих потужних пластів пісковика. Деякі з них пронизані отворами та ходами, через що й виникла назва — Протяті Камені. Найцікавіша і найвища скеля носить назву Соколине Око (максимальна відносна висота — 40 м). У ній в результаті ерозії утворилася кам’яна арка, що нагадує око.

Біля підніжжя скелі з північного боку міститься невелика трикамерна печера, до якої можна потрапити через два входи-отвори. Два інші отвори, значно вужчі за перші, проходять скрізь скелю і завершуються з її східного боку.

На вершині скелі утворено природній резервуар, діаметром і завглибшки бл. 70 см. Неподалік від Соколиного Ока серед букового лісу розташовані ще кілька, дещо менших, але також мальовничих, скельних масивів.

Велотріп Косів­—­­­Смугарські водоспади­—­­­Протяті Камені: gps-трек

14. Веломандрівка до Лужківського водоспаду

Лужківський водоспад в Покутсько-Буковинських Карпатах — один з найвищих водоспадів Гуцульщини.

Розташований у Косівському районі, за 6,5 км на захід від центральної частини села Великий Рожин, біля початку присілка Лужки. Висота водоспаду ‒ понад 14 м. Розташований у місці, де невеликий лісовий потічок стрімко (місцями прямовисно) збігає похилою скелею. Дещо нижче водоспаду потічок впадає в річку Верхнє Середню, яка є правою притокою Великорожинки (басейн Черемошу).

Повертатися від водоспаду можна на Яворів, Буківець чи навіть Писаний Камінь, але це буде ‒ далеко, важко і весь час вгору, хоча для любителів екстриму може підійти.

До речі, нещодавно від села Великий Рожин, через річку Черемош, зробили дерев’яну кладку-міст до села Підзахаричі Путильського району ‒ це ще один із цікавих туристичних обʼєктів сконцентрованих в тому районі, в додаток до Тюдівської скелі та водоспадом під нею, а також печерою Довбуша, яка розташована на горі неподалік.

Веломандрівка до Лужківського водоспаду: gps-трек

15. Веломаршрут Косів-Усть-Путила (через Верхній Ясенів)

Цей маршрут можна ще назвати від «Рибниці до Черемоша», адже річка Рибниця бере свій початок з джерела під горою Ігрець, що знаходиться західніше Буковецького перевалу.

Вздовж дороги над головою висять величезні каміння та скелі. Гори — високі і стрімкі, досить дикі. Людей не є багато в цьому районі, — села досить маленькі, розкинуті з обох сторін річки, які з’єднуються величезними підвісними дерев’яними мостами. Ці кладочки є хорошими туристичними об’єктами.

Серед туристичних об’єктів можна згадати про відреставровану нещодавно церкву в селі Мариничі, яка із зеленого стала жовтувато-дерев’яного кольору. Теперішній її вигляд більш автентичний та кращий. Також, красива яскраво-жовта церква є в Розтоках. До речі, можна їхати на Косів і через село Білоберезку – з лівого, а не правого берега Черемоша. Але дорога там не асфальтована і часом з підйомами.

P.S. Як на мене, то маршрут чудовий! Сподіваюсь, що цей опис стане у пригоді, як туристам, так і спортивним велокосівчанам. Хоча б раз, але його таки варто проїхати! Проте, варто вирушати рано, адже мандрівка забере у вас весь день, а в темноті катати дуже небезпечно. Не радив би їхати його в реверсі, бо це буде злочин проти організму) :)

Велотріп Косів-Усть-Путила (через Верхній Ясенів)

Найкращий спосіб мандрувати в Білоберезці – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті ВелоКосів

Автор тексту — гід та журналіст Тарас Пасимок.

Також читайте:

Місто Косів: Туристичні місця Село Яворів: Туристичні місця Скелі Довбуша в селі Розтоки (Околена) Церкви на Косівщині