17 вересня 1939 (через 16 днів після наступу Вермахту на територію Польщі та після переходу німецькими військами річки Сян) о другій годині ночі Сталін в присутності Молотова і Ворошилова прийняв німецького посла Шуленбурга і повідомив, що Червона Армія приступає до бойових дій проти Польщі.
О 3:15 ранку польському послові в Москві В. Гжибовському була вручена нота радянського уряду, О 16:00 17 вересня 1939 в прикордонному містечку Кути засідали уряд, президент Мосцицький і Верховний головнокомандувач маршал Ридз-Сміґли. Уряд не спромігся оголосити війну СРСР за його напад, а поспішно емігрував до Румунії.
Через неоголошення урядом Польщі війни СРСР уряд Румунії не почав виконання союзницьких зобов’язань, а членів польського уряду (як і решту поляків-утікачів) — арештував та інтернував. Польські військові, полонені СРСР, не отримали статусу військовополонених і таємно розстріляні в Катині.
Трагедії війни, Косів Кути…
«Міст на Черемоші»
Натовп біженців корчився на дорозі серед полів і не видно йому кінця. Люди йшли, їхали, вони були поміщені у тісняву, вони рухалися хто як міг. Насправді, ніхто не скаржився, прокляття, ніхто нічого не очікував. Похмурі люди залишають свої будинки, часто все життя, йдучи вперед, не знаючи куди, не маючи ні найменшого уявлення про те, що робити далі. Деякі втомилися, не маючи сил, щоб іти далі по дорозі і сиділи, дивилися на ходу, ніби байдуже. Натовп простягнувся від горизонту, і далі більше ніж видима відстань від мосту на Черемоші — до там де він кінчається в Польщі.
Міст через Черемош. Фото В. Петрищук
Цивільні зайняли ліву, третю частину дуже широкою, асфальтованої дороги. Інша частина натовпу були нескінченні воїни в повному озброєнні з новими, часто жодного разу не використовуваними знаряддями, з тим відправилися у вигнання, не знаючи, що буде завтра, або навіть сьогодні ввечері. Поруч з ними їхали автомобілі, новенькі, ніколи не використовувані танки, важкі кулемети, артилерія. Всі в замішанні, навряд чи які-небудь війська були під чиємось командуванням. Там не було ніякої паніки, але це була відсутність волі до боротьби.
Шум пішов крізь натовп. З півночі поїхав кортеж і натовп розсіявся. Попереду їхало дві броньованих машини, готових стріляти з кулеметів з башточок. За ними, декілька вершників і дві вантажівки з платформ, які були створені важкі кулемети і один 40 мм зенітна гармата «Bofors». За платформами нескінченна низка великих і малих автомобілів, машин швидкої допомоги, відмічені червоним хрестом, пікапи, фургони, і навіть чисто спортивного двомісний кабріолет з добре одягненою молодою жінкою за кермом.
Тато розказували, що якраз йшов з Старого Косова на Смодне, так скільки міг побачити (від лікарні до горба на аеропорт) вся дорога була в автомобілях та людях. А ще в Косові знаходилась ставка головнокомандуючого Польщі Едварда Ридз-Смігли, де він написав відозву до війська про вихід до Парижу.
В Кутах знаходився президент Польщі Ігнацій Мосьціцький з міністрами, звідки також велась переписка з Румунією та Францією. На Вижницькому мості від рук совітів загинув Тадеуш Доленга — автор роману «Знахар», по якому Гофман зняв відомий одноіменний фільм. В 1978 році Доленгу з кутського кладовища переховали в Варшаві…
З книги Адама Петрашевича «Повернення», 18 вересня 1939 року
Підготував Богдан Павлюк.
Коментарів: 1
Старі світлини розповідають… | Гуцулія, 07.05.2023 о 14:57
[…] Міст на Черемоші […]