У назві села захована частинка його багатовікової історії.
Уторопи — одне з найдавніших поселень Гуцульщини. Перша відома письмова згадка про нього датується 1367 роком, де воно згадується як villa Utrop. А вже багато століть тому одним із головних багатств цієї місцевості була… сіль.
Сіль з випареної ропи.
З-під землі тут виходять джерела солоної води — ропи, або, як її здавна називають місцеві, соровиці. З неї уторопчани поколіннями виварювали сіль. Солеваріння було настільки важливим для села, що до наших днів збереглися старі назви його частин — Баня, де брали ропу й варили сіль, та Ринок, де її продавали.
Сіль була для Уторопів не лише необхідним продуктом, а й товаром. Її продавали та вивозили за межі села, а солеваріння стало важливою частиною життя місцевих мешканців. Історичне значення Уторопів підкреслює й те, що поселення свого часу отримало Магдебурзьке право, яке давало можливості для розвитку місцевої торгівлі та ремесел.І саме з ропою пов’язують одну з найвідоміших версій походження назви села.
Кажуть, коли люди приходили до соляних джерел, вони говорили: «Отут ропи»… «Оту ропи»…
З часом ці слова нібито злилися в одне — Уторопи.
Ця версія живе серед місцевих і сьогодні. Її розповідають уторопчани, які й досі набирають соровицю та варять із неї сіль. Ще зовсім недавно в селі нараховували понад 70 криниць із солоною водою.
Тож Уторопи — це не просто назва на карті.
Це історія про землю, з якої виходить солона вода (ропа). Про людей, які століттями варили тут сіль. І про село, історія якого сягає щонайменше XIV століття.
Історія, яку тут можна не лише почути, а й побачити на власні очі.
Джерело: Садиба Сенчина
