«Світло і тіні незабутніх предків» — під такою рубрикою будемо публікувати старовинні світлини наших дідів і прадідів, учасників подій сивої давнини.

У багатьох гуцульських родинах зберігаються унікальні світлини — цінні сімейні реліквії, на яких зображені відомі люди нашого краю. Але, на жаль, про них знає обмежене коло людей. Тому ми маємо намір збирати цікаві світлини і публікувати їх у газеті, щоб зберегти їх для наших нащадків…», — такими словами розпочиналася рубрика в газеті «Верховинські вісті» 2001 року. Започаткував її науковий працівник філії «Гуцульщина» інституту українознавства Іван Зеленчук. Пізніше до нього долучився син, Ярослав Зеленчук, палкий шанувальник Гуцульщини за суттю і духом.

Саме ця рубрика мотивувала мене до пошуку та відновлення забутих імен, цікавих історій про наших співвітчизників, які були звичайними людьми, але зі своїми унікальними характерними рисами. Тринадцять фотографій таких людей увійшли в серію поштівок — «Хто є хто на світлинах Миколи Сеньковського», яка виходить друком з нагоди 128-ї річниці народження фотографа Миколи Сеньковського в рамках культурологічного проекту «Коломия у світі мистецтва». Це своєрідна коротка історія про митця та його шедеври.

Фотограф Микола Сеньковський (1893–1939), народився в місті Пирятині, Полтавської області. Вперше потрапив у Карпати під час Першої світової війни, як військовий фотограмметрист в складі російської артилерії. Після завершення війни повернувся на Гуцульщину і розпочав свою творчу діяльність в Жаб’є (теперішня назва Верховина).

Згодом переїхав до Косова, а потім продовжив працювати в Коломиї. Був власником трьох приватних фотоательє та магазину радіотехніки. Залишив унікальний фотоархів світлин Гуцульщини, де зафіксував образи горян, їхню працю, побут, звичаї, природу та урбаністику гуцульських міст і сіл. Значення його творчості справді складно переоцінити, оскільки з того часу і до сьогодні його світлинами користуються практично всі, хто пише статті про Гуцульщину.

На жаль, не у всіх таких статтях зазначається авторство фотографій Сеньковського. Тому одним з головних завдань є необхідність повернення його імені у видавничий простір, посилання на автора світлин у кожному випадку використання його робіт.

Цей комплект покликаний піти ще дальше і не просто відновити авторство світлин Сеньковського, а й розповісти про осіб, які потрапили в об’єктив його камери і, у свій спосіб, теж творили історію Гуцульщини. Хтось — у культурі, хтось — в етнографії, та всі разом вони брали участь у формуванні гуцульського етносу, який, ймовірно, спонукав Миколу фіксувати більшість побаченого. Це не просто мовчазні свідки історії, окремо кожна особистість по-своєму цікава, у всіх горян власна доля та унікальний життєвий шлях. А разом вони неймовірно точно відтворюють життя тогочасної Гуцульщини, часом навіть перевершуючи монографії відомих етнографів краю.

На початку нашого пошуку всі особи, за винятком деяких припущень, були невідомими. І, завдячуючи небайдужим горянам, одна за одною, почала встановлюватись інформація про осіб на фото. Поступово найпоширеніші написи на фотографіях: «невідомий», «невідома», «невідомі» стали втрачати свою актуальність.

Що об’єднує всіх цих осіб? Їх «світлив» артист фотографії Микола Сеньковський. Саме він вибрав їх із тисяч інших краян. Чим послуговувався автор при виборі людей для світлин? Як вибирав осіб, яких відзняв? Стовідсотково ми цього не знаємо і знати не будемо.

З того часу пройшло століття, було надруковано тисячі фотографій інших авторів, присвячених життю та побуту мешканців Карпат. Одні «прожили» довше, інші коротше життя. Деякі так і залишились без уваги у фотоальбомах, багато згоріло в полум’ї вогню. А світлини Миколи збереглись, успішно пройшли випробування часом і досі користуються неабиякою увагою та популярністю. Чому? Насамперед завдяки так званому «феномену Сеньковського».

Цей феномен полягає в тому, що Микола проявив свій талант одразу в трьох напрямках: як фотограф, художник та підприємець. Він міг вдало вибрати і об’єкт до знимкування, і ракурс, організувати як масове тиражування, так і широке розповсюдження світлин та фотографій на території всієї Європи. Така вдала підприємницька діяльність і посприяла тому, що частина фотографій збереглася до наших днів. А завдяки своїй художній та етнографічній цінності багато з вцілілих світлин стали ілюстраціями до періодичних та художніх видань і доповнюють різні архівні, бібліотечні та приватні колекції, що дає можливість зараз краще зрозуміти той період життя на Гуцульщині.

Сам Микола Сеньковський використовував декілька принципів нумерації своїх світлин. Зустрічаються як різні зображення під одним і тим самим номером, так і одне зображення під різними номерами. Частина фото пронумеровані за часом їх знимкування, інша — за приналежністю до конкретного комплекту світлин.

Нумерація в цьому наборі побудована в порядку відновлення мною інформації про осіб, зображених на світлинах. Набір листівок містить багато нової інформації і, сподіваюсь, приємно здивує усіх, хто цікавиться історією та культурою Гуцульщини.

Мирослав Близнюк, краєзнавець.
«Гуцульський край», №47, 19.11.2021 року

На замітку

Share