
Щоразу на ярмарку у гуцульському місті Косові збирається багато люду. Тут одні продають, другі купують, а треті просто приходять насолодитися його дивовижною славою, що тягнеться вже декілька століть.
Від невтомного дослідника Галицької Гуцульщини, — львівського гуцула-науковця, вихідця з Космача Петра Сіреджука дізнаємося, що торги у містах запроваджувала Львівська крайова торгова палата і затверджували губернаторські декрети. У Косові торги на основі владного документа почалися 18 серпня 1835 року, а храмові ярмарки на літнє свято Івана у Косові, напевно, проводили ще давніше.
Про церковне храмове свято Різдва Івана Хрестителя у Косові, яке збігається з часом проведення річного гуцульського ярмарку, йдеться у зарисовці «До Косова на Йвана» краєзнавця з Яблунова Василя Курищука на сторінках його книжки «Із закутин пам’яті».
І донині Косівський ярмарок завжди велелюдний. По-теперішньому, — справжній бренд Прикарпаття, ба, більше, — унікальне паломницьке місце нашарувань культурних пластів української ідентичності у самому центрі Європи.
- В Косові «На Івана» біля річки Колоризоване фото Генрика Поддембського. Видно Москалівську церкву, район базар-автобусна . Прислав Павлюк Богдан
- Типажі Косівського базару Прислав Роман Хромейчук
- Колоритний косівський базар! Прислав Роман Хромейчук
- Косівський базар (Міжвоєнний) Прислав Олександр Богун
- Косівський базар, 30-ті роки ХХ ст. Світлина Генрика Поддембського
- Базар в Косові
Похвально, що велич самобутнього Косівського ярмарку з давнього часу закарбований у дорожніх нотатках наших світочів історико-культурологічної діяльності Я. Головацького, С. Витвицького, В. Шухевича, М. Ломацького, Т. Рутовського та у багатьох польських мандрівників нашим краєм.
Не могла не відгукнутися про свої відвідини Косівського ярмарку відома українська письменниця Марійка Підгірянка (1881–1963), котра майже 20 літ проживала і працювала у селах Уторопах і Рибному.
У спогадах учителя й громадського діяча Августина Домбровського (1880–1979) про його дружину, народну вчительку-поетесу Марійку Підгірянку написано: «Крім розваги, яку давали читання, їздила іноді в Косів на концерт чи виставу приїзного театру. З матеріальних причин не могла побачити всіх вистав, хоч як хотілося. Зате жодного разу не пропустила побути на славному річному ярмарку в Косові. На цей ярмарок з’їздилися гуцули з усієї Косівщини, з’їздилася інтелігенція з усіх, навіть найдальших, сіл, літники і принагідні туристи.
Скільки душевного задоволення давав цей ярмарок. Це — якби один художній твір, якому, здавалось, ні початку, ні краю нема. Багатотисячна квітчаста, рухлива, гамірлива, розсміяна, розспівана, розгойдана хвиля.
На тому Косівському ярмарку в днях 7–10 липня можна було налюбуватися пишнотою етнографічності косівської Гуцульщини, проглянути, наче в музею, чоловічі і жіночі одяги, декоративні вироби з дерева — різьблені й інкрустовані, художні вироби ткаль, вишивальниць, гончарів, кафлярів. Можна було послухати гуцульську троїсту музику, а навіть — побачити опришківський танець-аркан.
Враження від баченого й чутого, як не раз нам заявляла Марійка, залишилося на ціле життя. Це враження закріпило в серці Марійки особливу шану й любов до гуцулів і Гуцульщини».
А ще Марійка Підгірянка підмітила, що мета цих ярмарків наскрізь комерційна. Усе, що розкладено на столах, на возах, а то й на землі, можна було купити. «На жаль, писала вона, у мене було тільки бажання купити колись, як покращають мої фінансові спроможності. І знову, на жаль, вони в мене ніколи не покращувались».
Словом, Косівський ярмарок — це сцег на неповторного театрального дійства, на якому досхочу можна всього побачити, багато почути і купити, а то й випадково зустрітися зі знайомими, друзями та цікавими особистостями.
Про одну таку незабутню зустріч (десь перед 1905-м роком) поетеси Марійки Підгірянки, ще дівчиною, із художником Іваном Трушем читаємо у спогадах її чоловіка Августина Домбровського, які зберігаються у фондах Білоославського музею Марійки Підгірянки.
Про цю зустріч вона розповіла своєму чоловікові так: «Налюбуватись пишнотою народних промислів косівської Гуцульщини, я пішла на ярмарок споживчий. Купила чорного великого півня, вложила молодшій сестрі, що була зі мною, у кошик і повертаємось додому. Недалеко від повороту на коломийський шлях півень вирвався, і хоч ноги були в ніюго зв’язані, при допомозі крил втікав досить швидко. Я кинулась здоганяти, але віддаль між півнем і мною більшала.
Навпроти нас йшов якийсь мужчина у білому полотняному одязі з малою чорною борідкою. Побачивши мою погоню за півнем, кинув топірець, скочив перед півня, впіймав його і передав мені. Я держала його під пахвою й дякувала за допомогу. А він, дивлячись на мене, сказав: «Якби мав чим і на чім, то зараз би вас із цим півнем змалював. Дозвольте познайомитись. Я — Іван Труш, художник зі Львова».
Я відповіла: «Дуже вдоволена з такого несподіваного знайомства. Я — вчителька з Утороп Марія Ленерт, а це — моя сестра Льона».
Я подякувала ще раз за допомогу і розпрощалася. На другий день товариство «Українська бесіда» укладало в Косові танцювальні вечорниці. Я хоч не танцюю, поїхала з молодшими сестрами на цю забаву. Молодь танцює, а я з двома старшими попадями сидимо, приглядаємось танцям і нудьгуємо.
Через якийсь час директор Кутської школи Яворський підводить до мене художника Труша і знайомить: «Це наша нетанцююча поетка Марійка Підгірянка».
— Це Марійка Підгірянка? — дивується Труш. — Та ми ж учора познайомилися, це вчителька з Утороп, таке «німецьке прізвище…».
— Саме вона, та сама «Ленерт», — пояснив Яворський.
— Як цікаво склалося, — мовив на це Труш. І став розказувати про пригоду з півнем».
- Микола Варення «Гуцульський ярмарок»
- Микола Варення «На Косівському базарі»
- Микола Варення «Гуцульщина – край мистецтва»
- Антон Григорук «Дівчина з півнем»
- Михайло Білас «Косівський базар» (триптих, ч. 1) Аплікація 108 x 108 см, 1991 р. Картон, кольоровий оксамитовий папір. Художній музей Михайла Біласа, м. Трускавець. Прислав Павлюк Богдан
- На базарі
Не знаю, чи в творчій спадщині визначного художника першої половини минулого століття Івана Труша є змальований гуцульський ярмарок, на якому неодноразово побував. Зате художнє полотно (див. на фото) прикарпатського митця Миколи Варенні «Гуцульський ярмарок» (1957) експонується у Коломийському національному музеї народного мистецтва Гуцульщини й Покуття ім. Й.Кобринського.
У міжвоєнний період польські «кіношники» відзняли сюжет Косівського ярмарку у фільмі «Приблуда» (1930). Шевченківський лауреат Степан Пушик написав поему «Косівський базар» (1990). Колоритно в наші дні Косівський ярмарок висвітлював у світлинах лауреат Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, покутянин Василь Пилип’юк. У косівського художника Антона Григорука є навіть картина «Дівчина з півнем» (див. на фото).
І справді, як зачуєш пісню «Гуцульський ярмарок» (2005) у виконанні заслуженого артиста України, косів’янина Остапа Гавриша на слова поета Б. Радиша-Маринюка, також косів’янина, лауреата обласної просвітянської премії імені Марійки Підгірянки, і музику композитора, вінницького подолянина К. Гільченка, так хочеться знову побувати у Косові…
Василь Левицький, Завідувач Білоославського музею арійки Підгірянки, член НСЖУ.
«Гуцульський край», №26, 30.06.2023 року
Також дивіться:
- Фотографії з Косівського базару
- Статті про Косівський базар
- Тема «Ярмарка товарів народних ремесел у Косові (Косівський базар)» на форумі
На замітку:
Історико-краєзнавче видання «Із закутин пам’яти». Курищук Василь