Подія неординарна і вікопомна.
14 жовтня 2015-го в лісі на участку Підбагна у Пістині було гамірно і людно, незважаючи на прохолодну й туманну погоду та дуже вогкий грунт після несподіваного та неочікуваного «щедрого» снігопаду напередодні. Тут урочисто відкрили і освятили «Криївку-музей УПА» на місці сенсаційного віднайдення бідона з добре збереженими документами збройного підпілля Коломийської округи початку 50-х років минулого століття, що сталося навесні цього року.
Ентузіасти-реконструктори під керівництвом лісничого Петра Пліхтяка вирішили не лише відновити повстанський схрон, а й створити тут цілий комплекс як просвітній осередок для проведення уроків з історії, пластових таборів, екскурсій і просто місця відпочинку гостей Гуцульщини, котрі мали б змогу докладно ознайомитися як зі суворим побутом воїнів УПА, так і основними віхами функціонування «армії без держави» − борців за волю України.
В стислі строки й нелегкої праці за напруженим графіком такий комплекс постав менш ніж за півроку, образно кажучи «як фенікс із попелу», за що низький поклін жертовності й безкорисливості тих, хто безпосередньо приймав участь у будівництві й пістинській громаді загалом.
В Галичині, в т.ч. й у Косівському районі є вже чимало реконструйованих повстанських бункерів і криївок, але споруджене у Пістині є чимсь унікальним і неповторним. Адже тут не просто відтворено строго секретне підземне сховище українського підпілля, а й фактично висвітлена вся історія УПА на численних добротних банерах великого розміру, оформлених у високохудожньому стилі з використанням оригінальних повстанських світлин, чудом збережених на Косівщині. Одним словом побачити й прочитати є що: хто ще не був – прийдіть і подивіться – не пошкодуєте.
Як і належить в таких випадках, урочисте дійство на «правах господаря» відкрив сільський голова Пістиня Тарас Бейсюк. За одностайною думкою всіх присутніх він не лише схвалив ідею створення «Криївки-музею», але усіма важелями свої повноважень сприяв тому, аби втілити її в життя.
Голова був небагатослівним і запросив на трибуну зв’язкову УПА «Росу» (Марія Строжук) та воїна АТО «Тина» (Руслан Тинкалюк). Під дружні оплески присутніх вони йшли, взявшись за руки, символізуючи єдність різних поколінь захисників Вітчизни. Спочатку слово взяла «Роса», а потім – неначе естафету – передала мікрофон «Тину». Зворушлива картина!
Дійство перетворилося на демонстрацію патріотизму й готовності до відсічі ворогам, котрі віками зазіхали й зазіхають на незалежність України, адже у заході взяли участь вісім пістинчан – воїнів АТО. Люди тисли їм руки і схиляли голови в пошані, а від імені Косівської РДА п.Ю.Бринський вручив відважним воякам грамоти-подяки.
Як почесні гості на трибуну були також запрошені поранені воїни АТО, котрі проходять курс реабілітації в одному із косівських санаторіїв. Їх зустріли оваціями і довго не відпускали, адже це вихідці зі Сходу – Житомирщини й Дніпропетровщини. Від їх імені мав слово старшина 11-го батальйону «Київська Русь» (позивний «Краб»). Підкресливши, як і «Тин», що УПА нині розглядається в якості героїчної сторінки нашої новітньої історії та предтечі Збройних Сил України (ЗСУ) і йому та його побратимам є честю бути присутніми на відкритті «Криївки-музею», старшина «Краб» закликав усіх присутніх рішуче боротися з байдужістю (принцип «моя хата скраю») і бути одностайними в питаннях державотворення. Золоті слова!
Було приємно спостерігати, що захід відбувався за активної участі молоді – школярів, дошкільнят, учнів коледжів, студентів вузів. Всі як один – дівчата і хлопці пройшли лабіринтом реконструйованого підземелля, фотографувалися в найцікавіших місцях, уважно читали інформацію про становлення й функціонування УПА, розмовляли з воїнами АТО – одним словом намагалися, як каже східне прислів’я «з’ясувати, що було, аби зрозуміти, що є». Приємний факт!
Ще належить з’ясувати, хто споруджував цю криївку, аби провести в ній зимівлю з 1951-го на 1952-й рік, а потім заховати тут бідон з документами (близько тисячі сторінок!). Хронологічно цей зріз визначається найпізніше датованими документами (осінь 1951-го), а строгі правила конспірації гласили: підземне сховище може бути використане лише один раз (як виняток – двічі, але за збігу цілої низки спеціальних передумов). Ясно лише одне: дозвіл на спорудження криївки на окраїні Пістиня, в якій планувалося заховати архів документів мусів дати як мінімум окружний провідник Коломийщини. В пресі вже прозвучало, що ідею спорудження саме тут строго секретного бункра подав вихідець з Пістиня Василь Федорчук-«Сокіл», а схвалив цей вибір провідник «Борис» (Григорій Легкий).
Стосовно «Сокола» сказати щось певне важко, а ось думку про «Бориса» слід вважати помилковою. Окружний провідник Коломийщини Григорій Легкий-«Борис» загинув в околицях озерця Лебедин (с.Шешори) 20 жовтня 1950-го року, а пістинську криївку спорудили, найімовірніше, влітку 1951-го року. На той час функції окружного провідника виконував сотник «Сірий» (Іван Кулик, родом з Донеччини), тож саме він, а не «Борис», очевидно й затвердив план спорудження цього нині знаменитого сховку, причому без відома окружного референта Служби Безпеки (СБ) Романа Тучака-«Кірова». Восени 1951-го «Кіров» стане зрадником й почне видавати колишніх побратимів у пазури чекістів, отож якби йому було відоме місце зберігання повстанських документів, заповітний бідон наших днів не дочекав би…
На завершення неможливо не сказати добрих слів про ентузіастів, які не лише висунули ідею реконструкції повстанського бункра, але й методично та послідовно втілили її в реальність. Звичайно, на пошанування заслуговують також місцева і районна влада, котрі підтримали проект спорудження «Криївки-музею», меценати-бізнесмени й депутати різних рівнів (на дійстві більшість з них були присутні й виступали з розлогими промовами), та без щоденної майже піврічної праці групи однодумців усі проекти залишилися б на папері, очікуючи «кращих часів».
Петро Пліхтяк – ініціатор розкопок і спорудження комплексу «Криївка-музей» працює лісничим, і саме серед своїх колег по роботі він знайшов вірних друзів із втілення ідеї та зумів переконати у важливості доброї справи безпосереднє керівництво в особі директора Кутського лісгоспу п. Павла Ванджурака.
Пліч-о-пліч з ентузіастами працювали представники пістинської громади та лісівники з доокружних сіл. Слід подбати, аби був започаткований і системно вівся «Літопис Криївки-музею», і на перших його сторінках золотими літерами мають бути вписані імена всіх, хто хоч би день прийняв участь на спорудженні комплексу, котрий має функціонувати у віках. Честь їм всім і слава!
Участь у дійствах в Пістині приймав, записував і фотографував Василь ГУМЕНЮК (huwaswas@i.ua)
Коментарів: 5
Велотріп до криївки-музею УПА в селі Пістинь: gps-трек | ВелоКосів, 14.01.2016 о 08:48
[…] напередодні. Тут урочисто відкрили і освятили «Криївку-музей УПА» на місці сенсаційного віднайдення бідона з добре […]
Цікаві екскурсії, 11.08.2017 о 07:41
[…] дітей та молоді організував транспорт для екскурсії у музей-криївку УПА і туристично-мистецький комплекс «Маєток святого […]
Не словом, а ділом!, 07.07.2018 о 06:02
[…] об’єкт на території Косівського лісництва «Криївка-музей» у с. Пістині, де виконано масштабну роботу з благоустрою цієї […]
Веломандрівка до криївки-музею УПА в селі Пістинь: фотографії – ВелоКосів, 10.03.2019 о 13:39
[…] Криївку-музей УПА урочисто відкрили і освятили 14 жовтня 2015-го в лісі на участку Підбагна у Пістині на місці сенсаційного віднайдення бідона з добре збереженими документами збройного підпілля Коломийської округи початку 50-х років минулого століття. […]
Тарас, 02.03.2023 о 16:26
Файно, вже 9 тисяч переглядів! Актуальна тема в наші дні!