Економічна політика Польщі змагає і ще довго змагатиме до задержання тих сум, які населення вивозить рік-річно на сезонові поїздки за границю, на те, щоби ними піднести і розбудувати літниська в краю.

Обмеження польським урядом виїзду до заграничних літниськ спрямувало масу населення міст у наші гірські околиці. Серед забутих колись сіл, далеких від залізничих шляхів, виростають неначе зпід землі гарні, величаві віллі, літниська. Десятки й сотки автомобілів промірюють денно ці околиці, і не спиняють їх і занедбані дороги. Десятки автобусів перевозять літників з міст до далеких від залізниці сіл.

Свідомі можливостей, спритні підприємці, забираються солідно до діла. В першій мірі викуповують грунти, догідні під будову, огороди, займаючи найкращі місця околиці. Будують усі: жиди, німці, поляки з Варшави, Лодзі і звідки хочете, не будують лише наші люди.

Черче. Лазнички

Черче. Лазнички

Коли в долах нашу посілість корчить кольонізація, то тут корчить її чужинний капітал і чужий меткий підприємець. Тут даємо виривати собі з рук таки на наших очах не звичайну посілість, а великі скарби, якими є краса наших гір, краса гірських околиць. Щоб ця нова Швайцарія творилася нашим коштом і при нашій співучасти, залежить виключно від нас, від ініціативи наших меткіших одиниць і наших економічних установ.

Справа літниськ мусить заінтересувати всі наші фінансові круги, і то як багатші одиниці, так і фінансові організації. Дуже корисна булаб їх спільна плянова акція. Випродажі землі в гірських околицях у чужі руки не здержимо, якщо ініціатива будови літниськ лежатиме в чужих руках. Нам не вільно випускати з рук тих користей матеріяльних. а з тим і національних, які можуть дати нам літниська!

До того це дало б чужим доказ, що ми справді не вміємо господарювати на своїй землі. Тому мусимо забратися якнайскорше до широкої, доцільної акції в напрямі будови й розбудови літниськ. В першій мірі повинна занятись тою справою інтелігенція, а за нею свідоміші селяни. Ми повинні доложити старань, щоб за приміром Черча пішли й наші підгірські громади тих околиць, до яких уже тепер зїздиться літом багато людей на вакаційний побут. Там громадським грошем, на громадській власності, або на викуплених грунтах повинні ми здвигнути якнайскорше великі, гарні заїздні доми.

Ці доми можна провадити під власним або під контрактовим зарядом, дбаючи про відповідне їх рекламування. Де громада не є в силі відповісти вимогам розбудови літниська власними силами, там треба би притягнути якнайширші круги громадян, розбуджуючи тимсамим заінтересування селян для розвитку літниськ. При цій нагоді згадаю, що вигляд села, як і поодиноких селянських обійсть, мусить бути чистий, взірцевий.

До цеї чистоти мусить громада вже тепер призвичаювати громадян добровільно, щоб відтак не треба було робити те саме примусово, на поручення властей, і не стидатися за бруд і нечистоту по наших селах перед гістьми-чужинцями. З конкуренційних мотивів не можна нам обмежуватися до будови якихнебудь масових заїздних домів. По зразкам західно-європейських літниськ побут у нас треба уможливити і найвибагливішим.

В тій ціли необхідно подбати і про найкраще уладжені віллі. Акція самих громад у цій справі ледви чи булаб вистарчаюча. Не виключена річ, що прийдеться нам утворити нове акційне (чи кооперативне) підприємство. Частину капіталу (у твердій валюті) можна буде стягнути від самих громадян гірських сіл. Громадяни ці вже досить свідомі тих користей, які має власник віллі, чуючи хоч би те, що літник платить денно 7–10 зол. за удержання. Капітал на цю ціль у нас напевно найдеться, коли акцію візьмуть у свої руки люди чесні, сильної волі й ініціятиви.

Чужі підприємства користають майже всі з ріжних позичок, то більше великі підприємства користуються заграничними фінамсістами, притягаючи їх до спілки на обмежений час. Я певний, що коли поведемо акцію на більшу скалю. то й ми зможемо заінтересувати чужий капітал. Не виключене зрештою, що вдасться нам пригягнути і часть капіталу наших заморських братів, який по більшій части є ульокований на малі відсотки по американських банках.

Наші люди не мають в Америці такого підприємства, яке могло би принести їм такі зиски, користи, які приносить кожне літнисько. Але притягаючи їх капітал, належалоб лишити їм відповідний вплив на ведення тої акції. Справу літниськ мусимо поставити побіч кожної іншої економічної акції у нас, на рівні з промисловою чи торговельною. Одначе порушена мною справа повинна заінтересувати наші фінансові круги значно живіше.

Те, що можуть дати нам літниська, може у великій мірі причинитися до скорої розбудови краю взагалі, а це тому, що літниська дають велику надвишку плинного капіталу у формі зисків. Зиски ці наразі не є обтяжені у нас великими податками, бо уряд не лише не накладає тягарів на літниська, але й пособляє їх розвиткові довгоречинцевими кредитами, направою і розбудовою доріг та наладнанням комунікації взагалі.

Швайцарія, Чехія і інші краї доказують нам, яким джерелом багатства краю є гірські літниська. Такі самі джерела маємо й ми. Не простимим гріхом буде, коли лишимо їх на ласку й неласку чужих експльоататорів, так, як ми вже запропастили підземні багатства нашої землі: нафту, сіль і т. д.

Газета «Діло», 03.09.1927 р.
Косів, 15 серпня 1927 р. Сівченко.

Підготував Павлюк Богдан

Share