Перша письмова згадка про Пістинь в 1375 р. як про містечко.

За легендою, своїм заснуванням село завдячує монахам, котрі побудували тут монастир. Згодом навколо монастиря почали селитися люди, адже в його стінах вони могли знайти захист під час нападу кочівників, котрі нерідко навідувалися в Карпати, адже тут можна було поживитися худобою та невільниками.

У 1416 році король Владислав Ягайло підтверджує надання села Пістинь (Pyestina) Василькові Тептуковичу. Соляний промисел у Пістині був складовою частиною так званої «коломийської солі» XIV-XV ст., яка стала умовно об’єднувати добування, обробку і торгівлю цим продуктом.

В 1756 році, село отримало Магдебурзьке право та стало містом, котре мало право на самоврядування. Коли солеваріння перестало бути прибутковим, в селі зародився новий промисел — кушнірство, цьому сприяла присутність солених джерел, котрі дозволяли економити на купівлі сировини. Промисел добре розвивався і навіть зараз вироби майстрів села Пістинь добре відомі не тільки в Косівському районі, а й в Коломиї.

Розташоване село Пістинь в долині, оточеній горами, що створює для села гарні кліматичні умови для відпочинку. До Пістиня завжди приїжджали люди на відпочинок, головним чином з Коломиї влітку.

Висота над рівнем моря 400 м (центр). Відстань від Косова 7 км, залізничної станції Коломия — 30 км.

Жителі займаються різними промислами: килимарством, будівництвом, лозоплетенням, чимало столярів, кравців, пічників, копачів криниць, вишивальниць, писанкарок. У давніші часи тут побутували солеваріння, випалювання вапна, гончарство, ткацтво, кушнірство, шевство.

Найвідомішими ткачами і килимарями були родини Котюків, Гаврилкових, Костинюків.

Через село проходить дорога на Косів, Коломию, Івано-Франківськ, Верховину, Спас, Космач, Брустури. Цей маршрут дуже популярний, як серед туристів, так і серед косівчан, адже на своєму шляху захоплює аж 9 туристичних об’єктів. Три в селі Пістинь: джерело Соляна криниця, найстаріший храм Гуцульщини Церква Успіння Богородиці і джерело Іванова криничка. А в Шешорах — шість: відомі Сріблясті водоспади (гуки), відновлена криївка УПА, водоспади біля криївки, печера Довбуша, водоспад біля печери та полонина Росохата.

Пістинь

 

1. Соляна криничка

Пістинська соляна криниця — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні.

Цікавим феноменом в кулінарії на Гуцульщині є сало в ропі! Таке можна купити лише на Косівському базарі! Сало дуже м’яке і смачне! Його заливають в банках саме водою з таких соляних криниць, яких на території Косівського району дуже багато, але найвідомішою є криниця в селі Пістинь. Пити таку воду не варто, будьмо уважні! Хоча як журналіст, я її таки попробував, — нічого солонішого в житі не пробував).

Соляна криничка

Знайти пістинську соляну криницю дуже просто. З Косова потрібно їхати до Пістиня і повернути ліворуч в сторону села-курорту Шешори. За поворотом в Шешори потрібно проїхати дорогою лише 300 метрів від траси Косів-Яблунів-Коломия і повернути праворуч до приватного будинку. Орієнтиром буде бігборд з правої сторони дороги, а також широкі витоки сировиці яскраво білого кольору (через висохлу сіль).

Пройшовши 100 метрів до хати пістинського газди, ви і знайдете дерев’яну криницю на землі у формі люку, де і буде солена вода. Жителі Пістиня знають про це місце і радо вам підкажуть, де знайти цю унікальну туристичну принаду.

Соляна криничка в селі Пістинь

Веломандрівка до Соляної криниці в с. Пістинь: фото та gps-трек

 

2. Хребет Каменистий

Хребет Каменистий, з висотою до 700 метрів, — є частиною Покутських Карпат. Гірський масив вкритий густим непроглядним лісом.

Назва «Каменистий» пішла від великої кількості каменів і скель пісковика. Найбільші кам’яні глиби на ньому називаються: Пугач (Каня), Камінь Довбуша, Крісло Довбуша. В підніжжі хребта біжить гірська річка Рибниця.

Каменистий розташований практично в Косові і є досить популярним пішохідним маршрутом серед жителів та гостей нашого міста. Сам маршрут є досить легким (прогулянковим), який чудово підійде, як для дорослих, так і для дітей.

Хребет має назву Каменистий, тому що тут є велика кількість циклопічних каменів і кам’яних скель пісковика

Тридцять гектарів його площі оголошено ландшафтним заповідником. У чагарникових покривах хребта нерідко переважає ожина шорстка, на освітлених ділянках великі популяції утворює Іван-чай. На кам’яних ділянках росте голокучник дубовий, аспленій волосовидний. У смузі смерекових лісів є ділянки із розрідженим деревостаном, який всихає, та вологі місця з характерними видами рослин.

У даному урочищі збереглись різноманітні ділянки букових пралісів, деревостан у них розріджений, тут старі буки у віці біля 120 років досягають 30 метрів висоти і мають діаметр 90 сантиметрів. Навколо добре розвинені популяції багатоніжок звичайної та проміжної, які місцями суцільним шаром вкривають окремі кам’яні глиби. Можна тут також ще натрапити на щитник чоловічий і шартрський, ожину волосисту, квасеницю звичайну. Із чагарників росте шипшина повисла, ялівець сибірський.

Зі світу тварин можна побачити ящірку прудку, з птахів водяться дятел строкатий, рябчик, сойка, шишкар сосновий. Гризуни представлені зайцем-русаком, білкою карпатською, із ссавців поширені козуля європейська, кабан, лисиця, олень.

Хребет Каменистий

Хребет Каменистий (Косів)

Камінь Довбуша на Каменистому хребті

Хребет Каменистий (gps-треки)

 

3. Гора Клифа

За історичними даними назва «Клифа» означає «жертовна гора», що дає знати про настання важливих подій чи небезпеки.

Пістинська Клифа розташована на календарному святилищі. Висота гори Клифа 620 м н.р.м. З неї відкриваються мальовничі краєвиди села Пістинь і навколишніх сіл.

Еколого-пізнавальна стежка «На гору Клифа» прокладена територією Косівського ПНДВ НПП «Гуцульщина». Протяжність маршруту 4 км. Початкова точка маршруту розташована на лівому березі заповідної річки Пістинька, на висоті 460 м н.р.м, яка має унікальну рекреаційну цінність. На маршруті розташоване цілюще джерело, де збудована у вигляді каплички Іванова криниця. Ця вода є помічною від багатьох недуг, а особливо від захворювань очей. Над рікою височить підвісний дерев’яний міст, який веде до найстарішої на Гуцульщині церкви Успіння Пресвятої Діви Богородиці.

Від храму, стежкою вгору бере початок Хресна дорога, відтворюючи шлях Ісуса Христа на Голгофу. Закінчується вона неподалік цілющого джерела, де збудована у вигляді каплички Іванова криниця.

Від криниці стежка веде на вершину Клифи і пролягає мальовничими природними ландшафтами, багатими на різноманітні види флори і фауни. Нещодавно на горі Клифа реконструйовали криївку УПА. Також через гору проходить і туристичний маршрут на Косів, Шешори та хребет Каменистий.

На гору Клифа

Пістинь: гори, історія та дива

 

4. Криївка УПА «Нескореного» та «Кичери»

Чимало таємниць із буремних часів Другої світової війни досі бережуть Карпати. Визвольна боротьба тут була запеклою. З часом стираються спогади, відходять у вічність старожили. Але пам’ять про героїв, які захищали наш рідний край, житиме вічно.

9 квітня 1952 р. на цьому місці звели свій останній бій і загинули в боротьбі за волю референт пропаганди Коломийського райпроводу ОУНр, уродженець с. Стопчатів Ковалишин Василь–«Нескорений» та його охоронець легендарний кулеметник УПА Ілюк Дмитро–«Кичера», уродженець с. Кривопілля Верховинського району.
Трагедія сталася через порушення правила конспірації: про місце пристанища мали знати лише ті, хто в ньому перебував. Але в перших числах квітня криївку покинув підпільник Андрій Мотрук«Сірко», котрий незабаром потрапив до рук чекістів, погодився на співпрацю і вже як аґент «Василько» привів на хребет Камянистий опергрупу МҐБ.

До речі, там окрім «Нескореного» і «Кичери» перебував земляк «Василька» — Ярослав Грабчук–«Дунай». Опору він не чинив і згодом став ще одним спецаґентом — «Кузьмичем», спричинивши арешти і переслідування родин, які допомагали підпіллю. Як каже народна мудрість «З одного дерева Хрест і лопата»…

Криївка УПА «Нескореного» та «Кичери» в селі Пістині

Веломандрівка до криївки УПА «Нескореного» та «Кичери» в с. Пістині: фото, відео та gps-трек

Криївки УПА на Косівщині

 

5. Криївка-музей УПА

14 жовтня 2015-го року в лісі на участку Підбагна у Пістині урочисто відкрили і освятили «Криївку-музей УПА».

Ентузіасти-реконструктори під керівництвом лісничого Петра Пліхтяка вирішили не лише відновити повстанський схрон, а й створити тут цілий комплекс як просвітній осередок для проведення уроків з історії, пластових таборів, екскурсій і просто місця відпочинку гостей Гуцульщини, котрі мали б змогу докладно ознайомитися як зі суворим побутом воїнів УПА, так і основними віхами функціонування «армії без держави» − борців за волю України.

1. Пістинь - Криївка-музей УПА (туристичний комплекс)

В Галичині, в т.ч. й у Косівському районі є вже чимало реконструйованих повстанських бункерів і криївок, але споруджене у Пістині є чимсь унікальним і неповторним.

Адже тут не просто відтворено строго секретне підземне сховище українського підпілля, а й фактично висвітлена вся історія УПА на численних добротних банерах великого розміру, оформлених у високохудожньому стилі з використанням оригінальних повстанських світлин, чудом збережених на Косівщині.

Одним словом побачити й прочитати є що: хто ще не був – прийдіть і подивіться – не пошкодуєте.

Криївка-музей УПА в селі Пістинь

Веломандрівка до криївки-музею УПА в селі Пістинь: фотографії

Велотріп до криївки-музею УПА в селі Пістинь: gps-трек

 

6. Маєток Святого Миколая

У мальовничому куточку Покутсько-буковинських гір, який є чи не найдивовижнішим регіоном України, на окраїні села Пістинь Косівського району на території Національного природного парку «Гуцульщина» з 2004 року активно діє «Маєток Святого Миколая».

Цей проект втілюється в життя на ентузіазмі працівників Парку, які активно залучають до цієї великої і благородної справи Косівську райдержадміністрацію, Косівський районний центр дитячої творчості, Косівський інститут прикладного і декоративного мистецтва Львівської академії мистецтв, районний осередок Національної Спілки майстрів народної творчості України та духовенство району.

Маєток Святого Миколая взимку

На сьогодні «Маєток Святого Миколая» отримав не тільки всеукраїнське, а й міжнародне визнання. Відкрито перший будиночок комплексу «Маєток Святого Миколая», зроблений з дерева в оригінальному гуцульському стилі. У ньому облаштовано робочий кабінет та світлицю Святого Миколая, де він разом із своїми помічниками працює без вихідних цілий рік, а 19 грудня запрягає коней і на санях виїжджає з Маєтку, щоб розвезти дітям подарунки.

У Маєтку Святого Миколая відкрито також майстер-клас дитячої іграшки, кімнату-музей новорічно-різдвяної іграшки. Святкові листівки, різнобарвні ліхтарики та багато ялинкових іграшок прикрашають кімнату. Тут можна побачити, як люди з давніх часів вітали одне одного з Різдвом Христовим та Днем Святого Миколая. Іграшкові Діди Морози та Санта Клауси зайняли цілу полицю. Вони були виготовлені в різних країнах світу і надіслані до Маєтку в подарунок.

Охороняють Маєток різноманітні казкові герої, зроблені з дерева майстрами-умільцями. Облаштоване тут місце і для вогнища, навколо якого розташовані крісла дванадцяти чеснот. Біля будиночку працівники парку збудували для дітвори ігровий майданчик. Цікавими і видовищними видаються Миколаївські свята у Маєтку Святого.

Туристично-мистецький комплекс «Маєток Святого Миколая»

Відпочинок в селі Пістинь

 

7. Церква Успіння Богородиці

Церква Успіння Пресвятої Діви Богородиці — пам’ятник дерев’яної архітектури рідкісної художньої краси, зведений у 1600 році, найстаріший храм Гуцульщини

Церква виростає між двох величезних крутих стрімких ущелин на столоподібній горі Писаревій. З півдня цю гору відгороджує вершина найвищої місцевої гори Клифи заввишки 620 метрів. З півночі — потік Йордан, каменистий і з багатьма водоспадами.

З покоління у покоління пістиньчани передають цікаву легенду. Розповідають, що церкву планували будувати на протилежному березі ріки. Але три ночі підряд невидима сила переносила будівельні матеріали (підготовлений зруб) на інший бік – туди, де її, зрештою, і збудували.

Характерною особливістю є похилий шатровий дах з невисоким восьмириком, який ледь видно між дахів прирубів. До церкви веде перекинута високо над водою висяча на металевих тросах дерев’яна кладка.

Пістинська церква Успення Пресвятої Богородиці викликає дуже велике зацікавлення у туристів з України і з-за кордону, особливо з Польщі. У церкві є образ святої Варвари, до якого спеціально приїжджають помолитись поляки-паломники.

Вражає старовинний іконостас. Давним-давно його перенесли з іншого, більшого храму, тому йому тут трохи затісно.

Церква Успіння Богородиці в селі Пістинь — найстаріший храм Гуцульщини

Велотріп в село Пістинь до Церкви Успіння Богородиці: фотографії

Велотріп до церкви Успіння Богородиці в селі Пістинь: gps-трек

 

8. «Канатка» через річку

Незвична традиція франківського села Пістинь. В світі існує безліч способів попрощатися з померлими. Деякі з них можуть здатися на перший погляд навіть чудернацькими, як наприклад, у селі Пістинь на Прикарпатті. Там небіжчика у труні в останній шлях відправляють на канатній дорозі. Проте, це лише вимушений крок.

Справа в тому, що більшість осель знаходяться на одному березі річки, а церква і цвинтар – на іншому. Річка надто широка, а через підвісний міст перенести труну нелегко, тож в селі придумали альтернативний засіб. Місцеві збудували канатну дорогу, на якій переправляють небіжчиків до цвинтаря.

В селі в українських Карпатах труни переправляють через річку до церкви канатною переправою.

На одній стороні гірської річки — церква і цвинтар, на інший — більшість житлових будинків. Ця чудова гірська ріка, з численними водоспадами, бере початок з-під гори Грегіт. Річка широка, а місток — вузенький. Тому селянам було важко переносити труни через міст. Отже, спорудили канатну переправу спеціально для транспортування трун.

«Дуже важко переносити було, дорога дуже погана, важко нести … І ми придумали таку переправу, щоб полегшити транспортування трун», — каже місцевий житель. «Мертвому нічого боятися, можна їхати»…

Велотріп до церкви Успіння Богородиці в селі Пістинь — найстарішої церкви Гуцульщини

Церкви на Косівщині

9. Джерело «Іванова криничка»

Сама назва “Пістинь” походить, вочевидь, від слова “пустинь”, тобто місця, де усамітнювалися і молилися монахи.

І є неподалік джерела одна з вапнякових печер, де, як припускають науковці, й молилися ченці-самітники. Збереглись також залишки рукотворних валів, адже на місці, де нині стоїть дерев’яна церкви, а її спорудили ще в 1600-му році, був оборонний монастир.

До речі, два потічки, які протікають біля церкви, мають символічну назву — Йордан. На них відбуваються водосвяття, люди набирають і звідси води, омиваються, п’ють. А ще чудодійною вважається Іванова криничка.

«У нас церква Успіння Богородиці, але її покровителем є Іван Хреститель, — каже Микола Тодорак, член місцевого церковного комітету. — У нашій церкві дуже незвична і дивна фігурка святого, який чомусь… лежить у труні. Зрештою, кажуть, що Іванова криничка є на тому місці, де колись ходив сам святий.

Сама криничка знаходиться на підвищенні, над водоймою щось схоже на церковний кивот, унизу три дерев’яні сходинки та дашок із шиферу. Біля кринички — горня. Вода в ній крижана, м’яка, смачна!

Тутешня ткаля Анна Бейсюк розповідає, що до Іванової кринички люди звідусіль приїздять. Навіть в радянські часи, коли нас усіх переконували, що Бога немає, приїздили від якихось великих компартійних начальників та воду брали. Сьогодні цю воду паломники розвозять в усі куточки України.

«Якщо вже людина сюди приїхала, водою вмилася, оздоровилася, то не треба, аби вона на весь світ кричала, бо то не слава тієї кринички чи місця, чи села нашого, а лише Божа міць і сила», — каже пані Анна.

Тут кажуть, що водою з Іванової кринички омиваються та зцілюються й ті, у кого є шкірні хвороби, її дають пити неспокійним дітям та людям, у яких було велике нервове потрясіння. А в останні роки до кринички приходять воїни, які боронять Україну на сході…

Джерело «Іванова криничка» в Пістині

Веломандрівка до Іванової кринички в Пістині: фотографії та gps-трек

Найкращий спосіб мандрувати в Пістині – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті ВелоКосів!

Автор тексту гід та журналіст Тарас Пасимок.

Facebook коментарі
Share