Зараз — село в Косівському районі Івано-Франківської області, на Гуцульщині.

У середині XIX ст. містечко мало право на проведення в році 11-ти ярмарків, що було значно більше, у будь-якого близько розташованого міста. Встановлені польськими королями строки проведення в гуцульських містах ярмарків торгів 1835–1837 pp. австрійський уряд переглянув. Так, у привілеї, виданому м. Кути 28 березня 1835 року, було затверджено чотири ярмарки з конкретними датами проведення: 30 січня, двадцять четвертого дня по Великодню, 26 вересня 13 листопада.

Косівські та Пістинські ярмарки узаконено цісарськими привілеями 20 січня 1837 року. В Косові ярмарки дозволялось проводити в четвер першого тижня по Великодню, у вівторок перед Вознесінням Христовим, 25 серпня та 11 жовтня, а в — 29 березня, в понеділок по Зелених святах, 8 серпня 10 вересня. А вже з 18 березня 1881 року в відбувалося 11 ярмарків: 5 січня, 17 березня, в четвер по Великодню, в понеділок по Зелених святах, 30 червня, 27 липня, 29 серпня, 18 жовтня, 8 30 листопада, 30 грудня.

З повідомлень «Временника» Ставропігійського інституту за 1881 р. дізнаємося, що ярмарки у Галицькій Гуцульщині ділились на одно-, дво-, три- чотириденні. Так, одноденними були ярмарки Делятина, два косівських (на Вознесіння Господнє 15 серпня), один пістинський (31 грудня) три Надвірної. Дводенні проводилися в Косові (у четвер першого тижня Великого посту) (5-6 січня, 17-18 березня, в четвер-п’ятницю по Великодню, в понеділок-вівторок по Зелених святах, 30 червня — 1 липня). Чотириденні ярмарки відбувалися тільки в Кутах і Пістині.

Bеликі спеціалізовані ярмарки збиралися у Делятині, Косові, Надвірній, й Яблунові. Наприклад, у Делятині відбувалися знамениті на всю Галичину ярмарки на вовну, в Надвірній — худобу овець; в Яблунові — худобу, а в Косові — на сіль, яблука. Сюди приїжджали купці з різних регіонів України та багатьох європейських країн.

В. Грабовецький підкреслює, що на гуцульських ярмарках бували купці з Польщі, Угорщини, Молдови. Очевидці розповідали, що в Надвірній протягом дня продавали до 6000 штук овець, а отари розтягалися майже до Делятина. У Кутах (1833) бували купці з Чехії та скуповували у місцевого населення худобу спроваджували на ярмарки чеського міста Оломоуц.

У XIX столітті містечко мало власні печатки. Громадська печатка 1848—1860 рр. мала зображення коронованого двоголового орла (без скіпетра й держави) над геральдичним підніжжям, з написом «KREIS KOLOMYA. HERRST. KOSSOW. DORF PISTIN». Водночас печатка єврейської громади містечка мала зображення коронованого щитка з вензелем «P. J. G.» і довколишнім написом: «PISTYNER JUDEN-GEMEINDE». Відбитки обох печаток збереглися в колекції документів львівського краєзнавця Антонія Шнайдера (Львівська наукова бібліотека імені В.Стефаника. — Фонд 144. — Опис 3. — Спр. 14).

На рубежі XX ст. село славилось своїм кушнірством, кожухарським промислом. Ця продукція поставлялась мешканцями на торги та ярмарки в Коломию та Снятин.

Частина ремісників, що займались цим виробництвом, були безземельними. Відомо, що вони шили вироби на замовлення жителів Косівського, Снятинського, Коломийського та інших повітів. Причому, ремісники Пістиня спеціалізувались більше на виготовленні кептарів, у той час як Косів, Кути — на виготовленні довгих кожухів.

У 1910 році в діяла читальня «Просвіта». Внаслідок адміністративної реформи в 1934 році Пістинь утратило статус містечка, натомість стало центром ґміни Косівського повіту Станіславського воєводства. Населення села на початок 1939 року становило 3900 осіб, з них українців — 2750 осіб, євреїв — 570 осіб, поляків — 380 осіб, так званих латинників (українців католицького віросповідання) — 200 осіб.

За документальними даними більшість польського населення працювала ремісниками, переважна більшість українського населення та латинників у сфері праці були пов’язані землеробством та виробництвом товарів народних промислів — кушнірством, ткацтвом, вишивкою, різьбярством, керамікою.

До 1939 року в селі були суд, жандармерія, 16 шинків, церкви, костьол, синагога, ґуральня. Це все лише для 3720 мешканців.

На замітку:

Share