Соляне джерело «Стара солеварня» в селі Космач

Однією з історичних цікавинок села Космач на Івано-Франківщині є соляне джерело «Стара солеварня».

Розташоване воно в присілку Медвежий, де солевидобуток почав розвиватися ще в епоху бронзи. Навколишня територія загалом багата різними природними покладами: золота, гончарних глин, джерелами ропи кухонної солі, нафти. І якщо в давнину чумаки їздили по сіль у Крим, то в цьому куточку Галичини добували сіль власну, більше того, ще й підтримували, як би сказали зараз, бартерні відносини з металургами Трансільванії!

У давні часи сіль цінували дуже високо, вона була стратегічним продуктом, предметом багатства та торгівлі, а іноді й причиною виникнення воєн. Довкола соляних джерел, солеварень (бань) селилися люди, які їх обслуговували і охороняли.

Гальштатський солеварний центр (11 – 9 століття до нашої ери) на присілку Медвежий відкрили 1994 року відомі українські фахівці Микола Бандрівський та Петро Сіреджук, вони ж знайшли в урочищі Бідунка поблизу соляного джерела сліди діяльності людей епохи неоліту. На території медвежанської солеварні археологи виявили долото – один із мідних виробів трансільванського походження.

Солеварний промисел існував у Космачі до 1786 року, тоді австрійський уряд закрив сільську солеварню. Соляним джерелом космачани користувалися ще й у 20 столітті: з ропи вони шляхом кип’ятіння варили сіль.

1992 року одна з археологічних експедицій вела розкопки довкола соляного джерела в Космачі, намагаючись відшукати місце, де стояла раніше гута-солеварня. Гути знайти не вдалося, зате викопали велику амфору чорно-лущеної кераміки, а слідом за нею виявили частину хати гончаря, його знаряддя праці та вироби з глини.

Село Космач: Туристичні Місця

Також читайте:

Великий подвижник друкарської справи Музей гуцульських старожитностей Богдана Петричука в селі Бабин До 90-річчя створення ОУН Міст на Черемоші