Перша частина топоніму Терношори «тер» означає «терра, земля, терен, територія». Отже місцева назва «Терношори» означає приземлену межу (шору, обмеження) до якої наближається схід сонця у день зимового сонцестояння і знову повертає на весну.
Якщо ви запитаєте місцевих жителів, куди йти до великого каміння, то можете почути цілком протилежні відповіді і справа тут не в тому, що люди не знають, а в тому що розсипів велетенських камінь в Снідавці кілька. Найбільш популярним – є об’єкт Терношори, який складається з двох частин розташованих недалеко один від одного.
Одна із частин носить традиційну для нашого регіону назву – «Скелі Довбуша». Проте є ще і інші каміння, правда не такі масштабні, але варті уваги туриста, які розташовані на протилежній стороні села. З центру села до Терношорів треба повертати дорогою в гору наліво, а до іншого каміння дорогою направо.
Отже до Терношорів йдемо дорогою під гору десь 15 хвилин і потім вийшовши на поляну побачимо з правого боку ближче до нас 2 великі купи каміння і прохід стежки між ними. А трохи нижче і дальше від нас височіє ще більші каміння під назвою «Скелі Довбуша». Туди веде протоптана стежинка, яка приводить вас спочатку до одного масиву каміння, а потім тією ж стежкою збігаємо до скель. За декілька метрів до цього височенного каменю стоїть закинута хатина.
Якщо ви справді хочете відчути адреналін в крові і побачити красиві краєвиди з високих скель, то на них варто вилізти. Звісно, краще це робити зі страховкою та альпіністським обладнанням, але по факту в суху погоду можна і без нього. На верху каміння залишили свій слід і косівчани – вибитий напис «Косів, Пласт 2000 рік» вказує на те, що пласт в Косові таки колись існував і був активний. Правда з того часу пройшло вже 12 років і молодь про таку організацію знає хіба що з книжок історії.
Заслуговують на увагу і місцеві жителі. Якщо ви хочете гостям з інших міст України показати автентичну гуцульську говірку та просто файного живого гуцула, то кращого місця вам не знайти. Особливо, якщо вас пощастило їхати в суботу з Косова після базару, де люди закупилися товарами, їжею та вовною на ліжники на півроку наперед.
Експедиція, яка досліджувала Терношорське святилище у липні 2008 року, виявила декілька «ліній Сили» де знаходяться так звані «чашні камені», котрі, судячи з усього, використовувалися язичницькими жерцями для офірувань сонячним божествам. Саме в ті буремні часи, коли Карпати стали місцем зіткнення політичних інтересів даків, фракійців, римлян, кельтів та язигів, жрецтво в гірських святилищах досягло апогею своєї могутності. Для введення обраних у медитативний стан жерці цих ідолів, використовували галюциногенні гриби (деякі різновиди карпатських мухоморів).
Шаманські практики та телурична магія були могутніми засобами влади і пізнання в руках спадкових жерців, які з покоління у покоління накопичували і передавали свої вміння. Сучасні мольфари зберігають залишки тієї давньої могутності.
