Столітні поштівки Сеньковського та вебквест

У виставковому залі нашого музею відкрили виставку колекційних фотопоштівок авторства Миколи Сеньковського.

Його ім’я добре відоме всім, хто цікавиться історією та культурою Гуцульщини, адже світлини митця стали одним із найцінніших візуальних літописів краю першої половини ХХ століття. Серед найвідоміших робіт Сеньковського – поштівка «Стара гуцулка».

Столітні поштівки Сеньковського

У музеї представлено понад 160 поштових карток з приватної колекції краєзнавця та дослідника спадщини Сеньковського Мирослава Близнюка.

Більшість експонатів він упродовж багатьох років повертав в Україну з-за кордону. Презентацію доповнили унікальні предмети епохи – фотографічні апарати, патефон і фотопанорама Чорногори, надані Літературно-меморіальний музей Івана Франка у Криворівні, Музей історії міста Коломиї та косів’янином Сергієм Данишем.

Також експозицію збагатили набори поштівок із приватних збірок Світлани Гречаник, Валерія Ковтуна та Ігоря Мерищука.

«Цьогоріч відзначаємо 100-ліття серії поштівок «Гуцульщина», до якої увійшли сотні сюжетів, пов’язаних із Косівщиною. Саме цей період став вершиною творчості Сеньковського. На Гуцульщину його привели трагічні події Першої світової війни, утут він зустрів і своє кохання — майбутню дружину, доньку священника з Жаб’я», – зазначив Мирослав Близнюк.

Народжений 1893 року на Полтавщині в шляхетській родині, Микола Сеньковський пройшов шлях військового фотограмметриста, емігранта, фотографа, художника й видавця. Проте справжнім покликанням для нього стала Гуцульщина – край, який він не лише полюбив, а й зумів показати Європі.

У 1920-х роках Сеньковський оселився спершу в Жаб’ї (нині Верховина), а згодом – у Косові, де відкрив власне фотоательє. Саме тут народилися сотні світлин і листівок, що зафіксували працю й свята, обряди та традиції, архітектуру, природу й повсякденне життя гуцулів.

Фотограф був і успішним підприємцем. Для свого салону він обрав будинок у центрі міста з вітринами та дерев’яними різьбленими панелями у стилі модерн. Сьогодні в цьому приміщенні працює магазин «Візаж» Косів Магазин «Візаж».

Фотоательє поєднувало функції фотосалону, магазину фотографічного обладнання та радіотехніки. На жаль, оформлення першого поверху донині не збереглося.

QR-маршрут історичними будинками

До відкриття виставки на фасаді будівлі встановили інформаційну таблицю з QR-кодом, за яким можна дізнатися історію цього місця. Ще дві подібні таблиці з’явилися на інших історичних об’єктах міста. Проєкт «КОСІВ. Будинки з історією» представила його авторка – Вікторія Яремин, завідувачка музею.

: Колишня фрезєрня Також тут була каса «Аерофлоту», опорний пункт міліції. Ззаду — рибний магазин.

«Минулого року ми встановили таблички на п’яти об’єктах і отримали багато схвальних відгуків. Завдяки підтримці Косівської міської ради вдалося створити маршрут із навігацією через Google Maps у форматі вебквесту, який починається від будівлі Косівського ліцею імені І. Пелипейка. Цього року маршрут доповнили ще трьома історичними будинками», — розповіла пані Вікторія.

Вона подякувала Косівській міській раді, Відділу культури і туризму Косівської міської ради та власникам приватних будинків, які підтримали ініціативу.

Почесні гості та родинні історії

Почесними гостями презентації стали онука фотографа Зоряна Сидяга та Микола Максим’юк – правнук Марії Кречунєк, зображеної на знаменитій поштівці «Стара гуцулка».

Пані Зоряна поділилася спогадами про родину Сеньковських, а пан Микола – родинними історіями про Чукутиху (так його прабабусю називали у селі). Він також є керівником ансамблю дримбарів «Струни Черемоша» Будинку культури села Верхній Ясенів. Гості із захопленням слухали гру на дримбі та гуцульські співанки у виконанні пана Миколи.

Організаторів заходу привітав і Петро Корпанюк – автор альбому-каталогу колекційних поштівок з Гуцульщини та Прикарпаття Мій рідний край. Видання дослідника відзначені міжнародними нагородами Vermeil на Boston 2026 World Expo.

Подія у Косівському музеї Гуцульщини стала не лише нагодою побачити рідкісні фотопоштівки, а й ще одним кроком до осмислення історії міста та популяризації культурної спадщини Гуцульщини через сучасні форми музейної комунікації.