«Січ», Москалівка, повіт Косів

Я була тоді ще мала, але часто чула в дома слова «Січ», «Січовики»… Говорили про вправи «Січoвиків» і «Січовичок», співали січові пісні… Щонеділі пополудні і я мусіла бути на зарінку коло школи, приглядалася січовим вправам… У снах ввижалося мені, що й я вже «Січовичка» і також вправляю…

Минали роки і я стала членом гypткa січового доросту. Осип Максимюк з Косова привчав нас впоряду, ав перервах розказував про гетьманів Богдана Хмельницького й Івана Мазепу, їх боротьбу з ворогами України, про Запорозьку Січ, що її знищила цариця Катерина… «А тепер, казав він ми, праправнуки відновляємо «Січ» під проводом Д-ра Кирила Трильовського!»… Поволи і я входила в життя «Січі»: вправляла враз зі своїми подругами, машерувала, вивчала січові пісні…

Здається мені, що нашу «Січ» основано по 1900 році. Першим кошовим був Фокшей (Мамчук), осавулом Михайло Лелет, писарем Володимир Лелет, скарбником Павло Балагурак, обозним Стефан Шведюк, четарями: Онуфрій Maксимюк, Микола Шведюк, Юрій Мартинюк, Михайло Богонос.

Опісля нераз змінялися члени старішини «Січі». До активніших «Січовиків» належали: Василь Юсипчук, Дмитро Максимюк, а з «Січовичок»: Катерина Максимюк, Н. Фокшей, Параскевія Ониськів, Параскевія, Марія і Павлина Балагурак, дві сестри Лаюк, Анна Венґерщук, замужна Кінайлюк.

Щороку збільшалося число членів «Січі»: бувало, що батьки належали враз з дітьми! «Січ» викликала в нас великий підйом духа всі кинулись до праці! Учитель Іван Устиянович створив хор, учитель Побігущий зорганізував театральний гypток. Праця горіла, тільки одна журба не давала нам спокою: нема власної домівки, мусимо винаймати залю на наші імпрези в чужинця Шавбера! Тому комітет під проводом Д-ра Петра Рондяка, спільно з «Січовиками» з Косова й околиці, при помочі загальної жертвенности, збудував Народний Дім.

Наближалися соті роковини народження Т. Шевченка… На площі у Старім Косові над річкою Рибницею «Січовики» Косова й околиці висипали високу могилу, на яку поставили погруддя Поета, роботи скульптора Михайла Гаврилка.

Свято відкриття пам’ятника відбулося величаво. До Косова з’їхалися «Січі» з цілого повіту, як і з сіл сумежних повітів Снятин і Коломия. Відколи Косів iснує, ще не бачив такої маси людей: п’ять тисяч «Січовиків» і «Січовичок», а взагалі всього народу понад десять тисяч!..

На чолі походу їхав на білому коні Ген. отаман «Українськогo Січового Союзу», Др. Кирило Трильовський в січовім однострою. За ним, також на конях, посли Павло Лаврук з Іспаса, коломийського повіту, Іван Сандуляк з Карлова, снятинського пов., а далі славний отаман «Січей» Гуцульщини, Юра Соломійчук, Юзенчук з Жаб’я, молодий січовий організатор Петро Шекерик-Доників з Голов та ще багато інших, яких я тоді вперше бачила.

За цими почесними гістьми, яких чотири сотні «Січовиків» на конях, а далі чети «Січовиків» і «Січовичок», кожна «Січ» зі своїм кошовим на переді і з малиновим січовим прапором!.. Цей похід викликав у глядачів велике одушевлення. Ось тоді й я відчула величезне значення січової організації для нашого народу!

При відкритті пам’ятника були очевидно ріжні промови. По цьому святі праця в «Січі» йшла нормальним шляхом: літом відбувалися січові фестини то у нас, то в околиці, на яких були pyханкові вправи, як також т. зв. дзвіниці (піраміди), ріжні товариські ігри. Виступали хори, а при кінці танці.

Зимою сходилися «Січовики» в одній з кімнат Народнього Дому. А тут одні читали часописи, другі вижичали книжки в бібліотеці, інші підготовляли якусь театральну виставу, хор виучував пісні… Очевидно, що кожний гypток мав свої в тижні призначені вечори.

На Здвиг «Січей» і «Соколів» у Львові в червні 1914 р. виїхала від нас тільки делегація. Кількасот «Січовиків» з Москалівки, як і з ближчої та дальшої околиці, зголосилося до Українських Січових Стрільців…

Корнелія Ониськів «Січ», Москалівка, повіт. Косів.

З книги «Гей там на горі Січ іде!.. Пропамятна книга Січей» упорядника Петра Трильовського, Вінніпег, 1965 рік.

Підготував Богдан Павлюк.

Також читайте:

Старий-новий Косів на знимках Андрія Близнюка: Площа Ринок — Майдан Незалежності Забуті народи Європи. Гуцули (відео) Плесо «Валило» в селі Город Виставка «Мальоване Заліп’є» в Косові