Під увагу українським батькам взагалі, а з Покуття зокрема.
МАЛО НАШИХ ДІТЕЙ ІДЕ ДО ШКОЛИ
Без огляду на чимраз трудніші обставини, наплив до польських і жидівських середніх і фахових шкіл збільшується постійно. У звязку з тим міністерство освіти передбачило творення двох і трьох відділів І. кляс середніх шкіл нового типу, а також задумує стягати вищі кляси старого типу, щоби творити рівнорядні відділи нових гімназій. Про такий натовп молоді до українських середніх чи фахових шкіл якось не чувати. 
Воно правда підготовка українських дітей, переважно селян і сільської інтелігенції не приходить так легко, як підготовка польських і жидівських дітей по містах і містечках, де є 6- і 7-клясові школи. Одначе при добрій волі й розумінні для оправи, можна ті перепони легко перебороти; можна дати до вищих кляс веснародніх шкіл Рідної Школи вищого типу або просто приватно підготовити дітей до вступних іспитів.. Та тут на превеликий жаль бачимо іншу, глибшу перепону; недоцінювання оправи, якесь душевне заломання. наслідком чого можна запримітити неохоту давати дітям дальшу освіту.
Є МІСЦЕ ДЛЯ СВОЇХ МІЖ СВОЇМИ
А чейже ясно як сонце, що такий стан нікому іншому не принесе у наслідках шкоди, як саме українському народові і тим українським дітям, що їх батьки моглиб подбати про дальшу для них освіту, а того не зробили. Правда як тепер оправи стоять на державні посади нема що українцям числити. Але попри це в інші можливости серед міліонового моря українського народу найти умовини праці і біти хосенним для загалу.
Можуть чужі вигідно жити між нашим народом і з нашого народу, можуть і наші діти. Тільки одно треба мати перед очима; В конкуренційній боротьбі за умовини життя виграв — з більшою освітою, проворніший з Ініціятивою. Малоосвічений піде очевидно на задній плян. Мало того: заходять оправдана небезпека, що історичне колесо розторощить його і він стане з часом погноєм для чужої культури, служитиме чужим богам.
ЗМІНИ НА ПОКУТТІ
А тепер хочу декілька слів посвятити Покуттю, де короткий час перебував на вакаціях. З Покуттям вяжеться в нашій уяві Гуцульщина зі своїм Косовом, Жабєм, Космачем, Ворохтою, Покуття нагадує нам її славну Коломию « і Заболотів і Гвоздець і Снятин… Колись Покуття перед вело, а українська коломийська гімназія була одна з найкращих і найчисленніших під оглядом фреквенції.
Щоправда гуцульських дітей було там завсіди дуже мало, білі круки. І хто знає, чи між іншим брак своєї рідної гуцульської інтелігенції не є причиною, що всілякі галапаси жирували колись І жирують тепер на білому гуцульському тілі тай… не без успіху!. Алеж бо тепер і зрешти Покуття припинився доплив до наших середніх шкіл. І де для нас як нації дуже загрозлива справа.
З газети «Діло» 15 серпня 1934 року
Прислав Павлюк Богдан
