Зима в Косові 1930-х років перетворювала місто на казкову декорацію. Якщо влітку Косів був «Гуцульською Рів’єрою», то взимку він ставав «Карпатським Санкт-Моріцом». Це був час розкішних хутр, дзвіночків на санях та перших відчайдухів на дерев’яних лижах.
Газета «Голос Косова» у цей період змінювала свій тон із ділового на святковий та затишний.
1. Дослівно: «Косів під білою ковдрою» (Зі статті про відкриття зимового сезону, 1935 р.).
«Кришталеве повітря та гаряче вино»
«Цієї ночі зима нарешті господарює на вулицях. Снігу випало стільки, що паркани вілл ледь видно. Але Косів не заснув! Навпаки, місто наповнилося звуками “ґлін-ґлін” — це наші фіакри змінили колеса на полози. Туристи зі Львова, загорнуті у ведмежі шуби, поспішають до цукерень, де вікна вже розписані морозом не гірше, ніж наші керамічні тарілки. Зима в Косові — це ліки для душі, які подаються разом із гарячим чаєм та видом на засніжені шпилі».
2. Спортивний азарт: Нарти, санки та ковзани.
Зима була часом активного «літництва». Косів ставав одним із центрів лижного спорту (тоді казали «лещетарство» або «нарти»).
Лижники на Острому: Гора Острий була головним тренувальним майданчиком. Молодь у вовняних светрах із оленями штурмувала схили, а газета іронізувала над тими, хто частіше падав у кучугури, ніж їхав.
Льодовий каток: На замерзлій Рибниці або на спеціально залитих майданчиках біля пансіонатів влаштовували ковзанку. Вечорами там грав грамофон, а молоді пари кружляли під світлом ліхтарів.
3. Кулінарні зимові ритуали.
Зимове меню в Косові було розраховане на те, щоб зігріти гостя зсередини.
Сніг у травні. З газети «Боротьба», 1933 рік.
«Гріте вино» (Глінтвейн): У кожній кав’ярні подавали вино зі спеціями, медом та шматочком яблука. Вареники з мороженою вишнею: Зимовий делікатес, який особливо полюбляли літники.
Дослівно з реклами кондитерської:
«Змерзли після прогулянки до водоспаду? Заходьте до нас! У пана Горовіца сьогодні — гарячий шоколад, такий густий, що в ньому можна поставити ложку, і свіжі пампухи з рожевим варенням. Тепло нашої печі зігріє вас краще за будь-яку шубу!»
4. Курйоз: «Як пан адвокат на санках катався» (Гумористична замітка з січневого номера).
«Політ над Косовом»
Євген Сагайдачний «Зима. Косів». Папір, акварель, туш. 1960 р.
«Поважний пан адвокат Л., вирішивши згадати молодість, взяв у сусідських дітей санки і спробував спуститися з гірки біля своєї вілли. Але він не врахував, що крига сьогодні — як скло. Санки понесли пана адвоката повз здивованого жандарма прямо в двері м’ясної лавки. На щастя, ніхто не постраждав, окрім гідності пана Л. та кількох палок ковбаси, які він змушений був купити “за завдану моральну шкоду”».
5. Зимові вечорниці.
Зима була часом найгучніших балів. Оскільки роботи в полі та в садах не було, весь креатив переміщувався в зали.
Пансіонат «Вікторія», на відміну від лічниці А. Тарнавського, функціонував і восени та взимку!
«Танці до відлиги»
«Зала “Касіно” щосуботи повна. Дами в сукнях із оксамиту, пани в смокінгах. На вулиці мінус двадцять, а на паркеті — справжня тропічна спека від фокстроту. Навіть старі євреї в синагозі кажуть: “Такої веселої зими Косів не бачив з часів цісаря Франца Йосифа!”»
Зима в Косові була часом особливого затишку, коли місто ставало меншим, ближчим і найтеплішим місцем у світі завдяки людському спілкуванню.
Підготував Богдан Павлюк.
