Доставка пошти в Косові взимку була справжнім логістичним подвигом. Коли Карпати засипало снігом по самі стріхи, зв’язок із зовнішнім світом залежав від витривалості коней, мужності листонош та справності «автобусо-саней».
Газета «Голос Косова» часто писала про прибуття пошти як про подію номер один, адже для «літників» лист із дому був головним зв’язком із цивілізацією.
1. Дослівно: «Поштовий фіакр проти хуртовини» (Зі статті про снігові замети на перевалах, 1936 р.)
«Герої доріг»
«Вже два дні перевал від Коломиї закритий для автомобілів. Але пошта має прийти! Сьогодні зранку ми бачили, як до міста в’їхали поштові сани, запряжені четвіркою коней. Листоноша пан Юзеф, загорнутий у величезний кожух, виглядав як снігова баба, але гордо тримав сумку з листами. Коні ледь дихали, пара від них стояла стовпом, але пошта доставлена! Панове літники, можете йти до віконечка — ваші звістки з Варшави та Кракова вже чекають на вас».
2. Технології 1930-х: «Автобуси на полозах»
Для сполучення з великими містами використовували спеціальні поштові автобуси, які взимку «перевзували».
Зимова модифікація: Замість передніх коліс часто ставили широкі лижі, а на задні — ланцюги. Це дозволяло автобусу пробиватися через заноси, де звичайне авто безнадійно грузло.
Дослівно з оголошення пошти (1935 р.): «Увага! Поштове сполучення Косів — Коломия взимку здійснюється за спеціальним графіком. Якщо автобус не прийшов об одинадцятій, не сваріть пошмейстера — це значить, що водій зараз відкопує шлях біля Стопчатова. Ми робимо все, щоб ваші газети пахли друкарнею, а не мокрим снігом».
3. Курйоз: «Лист, що замерз у сумці» (Гумористична замальовка про зимову романтику)
«Один панич скаржився, що отримав лист від нареченої, який був таким холодним, що він не міг його розгорнути. Листоноша порадив йому потримати конверт над парою. Як виявилося, лист був настільки гарячим за змістом, що сніг на сумці листоноші почав танути ще на підході до вілли! Оце ми розуміємо — справжня пошта, яка гріє в будь-який мороз».
4. Листоноші-вершники на дальніх маршрутах
До навколишніх сіл, таких як Яворів чи Річка, пошту доставляли на гуцульських конях («кониках»).
Витривалість: Гуцульські коні не боялися снігу по груди. Листоноша на коні був єдиним зв’язком для гуцулів, які жили високо на полонинах.
Сигнали: Під’їжджаючи до віддаленої вілли, листоноша калатав у спеціальний дзвоник, щоб господарі вибігали назустріч, бо в глибокому снігу кожен крок до хвіртки був випробуванням.
5. Поштівки з «зимовим Косовом»
Зимова пошта — це також величезний обіг різдвяних та ханукальних листівок.
«Відправте привіт зі снігів!»
«У поштовому відділенні черга за марками. Кожен хоче відправити картку з фотографією засніженого Косова. Пан пошмейстер нагадує: облизуйте марки ретельніше, бо на морозі клей стає капризним. Нехай ваші рідні у теплих міських квартирах заздрять нашому білому раю!»
-
- Листівка «Гуцул з Яворова в зимовім вбранню» 1910 рік. Накладом Яківа Оренштайна з Коломиї. Прислав Павлюк Богдан.
-
- Шкіряні кожухи ручної роботи На фото видно одразу літній і зимовий стиль головного вбрання, хоча солом’яний капелюх немає типової стрічки, яку носять русини та гуцули.
-
- Спорт-Вовна в Косові. Цього місяця наше купецтво може похвалитися ще одною станицею, а саме вирібнею светрів, скарпеток і рукавиць під фірмою «Спорт-Вовна» у Косові Гуцульському. Нова робітня виробляє всякі светри, рукавиці й скарпетки для спортовців на зимовий сезон. З газети «Діло» від 31 серпня 1938 року
Зимова пошта в Косові була символом надійності: попри мороз у мінус 25 та завали вище людського зросту, слово людини доходило до адресата.
Підготував Богдан Павлюк.
