Саме село Буковець розташоване в Верховинському районі Івано-Франківської області. У межах цього села розміщений Буковецький перевал, що сягає 835 метрів заввишки. Це перехрестя багатьох туристичних маршрутів, а також це чудова місцина для привалу та відпочинку.

Село Буковець часто називають селом «на семи вітрах», адже воно розкинулося в сідловині гір Писаний Камінь та Ігрець і є одним з найбільш високогірних в Україні. На вершині Буковецького перевалу відкриваються дуже гарні краєвиди, які було б не зайвим побачити.

Вирушаючи на відпочинок в Карпатах можна також вдосталь поласувати натуральними ягодами та грибами – доведено місцевими жителями, які часто приїжджають сюди на їх пошуки.

Якщо Ви вирішили відвідати село Буковець і звідси розпочати свої подорожі Карпатами, з перевалу перед Вами відкриється велична панорама гірських хребтів і вершин.

1. Дерев’яна Церква в селі Буковець

На вершині перевалу стоїть Вознесенська церква, яка належить до села Буковець, тут розміщений магазин і автобусна зупинка.

Підйом на перевал з обох сторін плавний і не надто стрімкий, з кожного боку є лише по одному серпантинному повороту. У селі Буковець Верховинського району Івано-Франківської області церкву Вознесіння Господнього звели на перевалі – на висоті 840 метрів над рівнем моря.

Храм часто окутують вранішні тумани. Місцевий священик отець Петро Соколовський розповів, що цей храм збудували лише з настанням незалежності України. Церква одна з найбільш високогірних в Україні.

Як і в сусідній Криворівні, від церкви в Буківці, щороку 7 січня починають свою гуцульську коляду місцеві чоловіки. Все дуже схоже на Криворівню, бо ж традиції у верховинців ті самі. Сердаки з кольоровими помпонами, трембіти та роги у якості музичного супроводу, довгі колядки. Хороша локація для тих, хто хоче побачити автентичне дійство, але без туристичного натовпу.

2. Буковецький перевал

Карпати сповнені загадок і легенд. Красиві лісу, затягнуті туманом, приваблюють туристів з усього світу. Одне з таких місць – Буковецький перевал. Місце, де сходяться багато туристичні маршрути і можна відпочити від підйомів.

Буковецький перевал дуже мальовничий та у своїх ландшафтних красотах нічим не поступається іншим перевалам українських Карпат. Його особливість – це змішані ліси, буково-хвойні; якщо із сторони Верховинського району переважають хвойні дерева, то вже після перетину найвищої точки перевалу спостерігається все більше букових лісів.

Схили перевалу досить пологі. Це набагато полегшує підйом. Здолати шлях на вершину перевалу зможе навіть новачок. Докладені зусилля в будь-якому випадку того варті! З вершини відкривається приголомшливий вид на околиці. Темно-зелені ліси перемежовуються з луками, де мирно пасуться вівці.

Вдалині видніються села і дерев’яні церкви. Ліси в околицях перевалу займають не більше 20-30% площі гір, більшість території під луками-полонинами. Отож, прямуючи по вищезгадані трасі, тут добре зробити зупинку, щоб перепочити та насолодитися казковими краєвидами Гуцульщини.

Буковецький перевал знаходиться недалеко від села Буковець. До села можна доїхати на рейсовому автобусі з Івано-Франківська, наступному в напрямку Верховини. Якщо ви відправляєтеся в подорож на власному автомобілі, вам найкраще їхати по трасі Р24. Найближчі населені пункти: с. Буковець, с. Черетів, с. Криворівня.

3. Писаний камінь

Писаний Камінь безсумнівно є одним з найлегендарніших місць в Карпатах. Могила короля карпів, зустріч Довбуша з мольфаром, численні легенди про походеньки опришків і ще багато-багато всього.

Свою назву Писаний Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені.

Писаний Камінь — геологічна пам’ятки природи місцевого значення, група мальовничих скель. Скелі розташовані у Верховинському районі Івано-Франківської області, за кілька кілометрів на південний схід від села Буковець і Буковецького перевалу. Писаний Камінь — величезні брили пісковика, які починаються з північного заходу, з каменів заввишки до 3 м, і тягнуться ланцюгом (80 м.) на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину.

 

4. Сироварня на полонині Копілаш

Який же смачний сир, зроблений у горах! Особливо в маленькій затишній сироварні неподалік гори Писаний Камінь (с. Буковець, Верховинський р-н.).

Навколо – гірські пасовиська з ароматними травами, хвойні ліси та неймовірні краєвиди по маршруту на Писаний Камінь. Там на вогні готують різні сири, будз, вурду та навіть пармезан.

На власні очі можна побачити важкий, але приємний процес приготування гуцульських сирів. Головне, що виходить 100 процентів натуральний продукт. Лише уявіть, яку пахучу та чисту траву вживають місцеві корови!

В Україні активно розвивається формат приватного сімейного сироваріння з подальшим продажем натурального продукту в Інтернеті або на полицях еко-магазинів. Також часто це цікавий туристичний маршрут з екскурсією по фермі, цеху і дегустацією сиру. Гуцули ж в горах найчастіше виробляють сири на «полонинах» лише в теплу пору року.

Сир є одним з найбільш популярних молочних продуктів, до того ж він має постійний попит на ринку, що робить його виробництво ще більш актуальним. Цей продукт, містить в собі всі корисні елементи і вітаміни, які входять до складу молока, але в концентрованому вигляді.

Сир включає в себе жири, в комплексі з якими в організм потрапляють жиророзчинні вітаміни, необхідні для нормального функціонування людського організму. Тому сир особливо цінується серед модних в наші дні вегетаріанців. У складі даних жирів є жирні кислоти, вироблення яких не здійснюється людським організмом.

5. Криївка УПА під Писаним Каменем

Шостого червня 2017 року, по Зелених святах, на адміністративному «кордоні» Косівського та Верховинського районів відбувся грандіозний здвиг небайдужих, аби вшанувати світлу пам’ять воїнів УПА Василя Рибенчука-«Вишні» і Миколи Марусяка-«Богдана» — загиблих за волю України.

Новозбудовану повстанську криївку під Писаним Каменем місцеві ентузіасти планують облаштувати як відповідний музей. Об’єкт ще потребує дооблаштування, зокрема, додаткового маскування і обладнання інтер’єру відповідно до вимог, що їх неухильно дотримувалися воїни УПА. Але сам факт спорудження такого туристичного об’єкта заслуговує на схвалення і похвалу тим, хто задумав його спорудити і вже вклав дуже багато коштів і праці.

За ініціативи краєзнавця, дослідника, жителя Верхнього Ясенова Михайла Ілійчука та громадської організації «Патріоти Гуцульщини» на території Буковецької сільської ради поблизу місця загибелі останнього повстанця Верховинського району Миколи Марусяка («Богдана») споруджено криївку УПА. Вона знаходиться серед лісу і являє собою своєрідне укриття під землею, в якому колись жили бійці Української Повстанської Армії.

Варто зазначити, що по завершенню всіх робіт криївку максимально наблизили до справжньої і замаскували, адже під час національно-визвольних змагань основним її призначенням було переховування повстанців. Бійці АТО Василь Медвійчук з с.Красник та Іван Потяк з с.Красноїлля вивісили на верхівці криївки прапор Організації Українських Націоналістів.

Криївка створена для збереження і відтворення історії повстанського руху на Верховинщині і виступатиме елементом наочного виховання школярів на національно-патріотичних засадах. Місцеві активісти кажуть, що люди воліють не лише пам’ятати свою історію, а й наочно показувати її своїм нащадкам. Задум ініціаторів полягає в організації екскурсій до криївки як школярів, так і туристів, які перебуватимуть в районі, оскільки розташована на туристичному маршруті, який пролягає до г. Писаний Камінь.

 

6. Буковецький водоспад

Буковецький водоспад розташований на річці Рибниця, що бере свій початок з буковецького перевалу. Висота водоспаду — близько 6 метрів. Буковецький перевал (810 м) розділяє території сіл Яворів (з півночі) та Криворівня (з півдня), а безпосередньо в його околицях і на вершині розкинулось село Буковець.

Хоча добратись до водоспаду дуже легко, проте поки що він не надто відомий і популярний серед мандрівників, на фоні інших водоспадів Косівського району. Візуально і за кількістю води цей каскад має схожість із Яворівським Гуком та Ніагарою, які розташовані неподалік.

Недоїжджаючи до Буковецького перевалу праворуч буде автобусна зупинка «Потік», яка і служить орієнтиром. Від зупинки ліворуч буде ґрунтова дорога повз сільські хати. На паркані з лівого боку намальовані червоною фарбою стрілки і позначки до водоспаду, які допоможуть. Місцеві жителі теж залюбки підкажуть дорогу.

За 300 метрів від автобусної зупинки потрібно буде звернути з ґрунтової дороги ліворуч до лісу через поле. В лісі ви почуєте шум води — це і буде буковецький водоспад. В лісі стежка за 20 метрів проведе вас через каньйон до водоспаду. Варто взувати непромокаюче взуття, бо там болото і по каньйону вода.

7. Найстаріша сироварня

На висоті 1100 метрів над рівнем моря під Ігрецем знаходиться полонина та найстаріша діюча гражда в Карпатах.Підніматись до полонини можна і з Криворівні, проте з Буковецького перевалу не так довго і менш стрімко.

Збудував цю ґражду Микола Могорук, син війта Криворівні. Він був поважним господарем, йому належали декілька полонин, чимало лісу. Вирішив під горою Ігрець звести найкращий будинок на Гуцульщині й здійснив свій задум.

Сьогодні в хаті Миколи Могорука вже живе п’яте покоління — його внучка Калина Марусяк із чоловiком Миколою, їхня донька зі зятем та двоє онуків. Біля полонини розташовані дві хати – двоповерхова нова, а інша — «ґражда», старовинна, де і сьогодні мешкають люди!

Сир там виготовляються різний: копчений будз, вурда, бринза. Вся продукція виготовляється із коров’ячого та овечого молока — 50 на 50%. Власники дуже привітні та приємні люди, ніколи не хочеться звідти йти — так там добре!

 

8. Хребет Ігрець

Давній звичай влаштовувати народні ігри з нагоди приходу весни, Зелених свят та Купала на полонині Ігрець зберігся до ХІХ ст. Відомий письменник і етнограф С. Вінценз описує їх так: «Навесні, як тільки зазеленіють, було, бучки та берези, а шишки почнуть червоніти під верхами, сходились легіні на рівній та розлогій полонині Ігреця. Віталися радісно, вже здалеку перекликалися, гукали,«вівкали», палячи густо з пістолів. Розповідали собі про своє зимування, пили, співали, танцювали. Й безупинно палили зі зброї, аж дими стелилися понад лісами.

Гуляли так і справляли свято пробудження весни,влаштовували «розігри» людей лісових, легінів пущових. Тож звідси, кажуть,від тієї забави, від тих ігрищ сама гора назву «Ігрець» дістала». Кожної весни тут сходилися опришки. За легендами в день літнього сонцестояння (22 червня) на ігрища до полонини Ігрець збиралися лісові духи, а також звірі.

Місцеве населення називає ігровищами кола, витоптані духами, що танцюють. Здійснивши мандрівку на гору Ігрець (1311м), ви матимете чудову можливість милуватися панорамою Чорногірського хребта, побувати на однойменній полонині, отримати масу незабутніх вражень.

Михайло Коцюбинський в 1911 році в повісті «Тіні забутих предків» писав: «Була гаряча днина. Ігрець закурився, земля парувала, од Чорногори бігли безперестанку хмари та виливались дощі, на які збоку світило сонце. Так було парно, що Палагна нізащо не полізла б на Грунь, коли б не приснився їй сон, який віщував для худоби недобре. Але ледве встигла Палагна злізти на верх, коли од Чорногори махнув крилом вітер і захитав дерева. “Коли б не було бурі”, — погадала вона і обернулась лицем до вітру. Ну, так і є… Там клекотіла важка синьо-біласта хмара.

Здавалось, сама Чорногора знялася в небо, готова спуститись на землю та все роздушити. Вітер біг перед нею та розпихав смереки, а гори й долини зчорніли одразу, як після пожежі. Нічого було і думати йти далі. Палагна заховалась під наметом смереки. Смерека скрипіла. Здалеку м’яко котився грім, тіні прудко бігли по горах, змиваючи фарби, а високі гаджуги згинались удвоє по далеких верхах. “Ще аби градом не вергло”, — лякалась Палагна, загортаючись у кептар»

9. Озеро Буковець

Велике озеро знаходиться на межі Косівського та Верховинського районів. В центрі села Буківець, недалеко від школи розташоване чимале озеро. Справді цікаво побачити на перевалі таке велике водне плесо, звідки бере свій початок легендарна річка Рибниця.

З села Буківець, а точніше з Буковецького перевалу, для туриста доступні три дуже круті маршрути, які я вже описав на сайті МапаКосів: на гору Ігрець, на Писаний Камінь, на Терношори.

З перевалу також можна потрапити в гості до найкращого гуцула, генія-музиканта — Михайла Тафійчука. Ще є новий маршрут із перевалу під гору Ігрець, де на висоті 1100 метрів над рівнем моря, знаходиться полонина та найстаріша діюча гражда-сироварня в Карпатах.

10. Терношорська Лада

З села Буківець, а точніше з Буковецького перевалу, для туриста доступні три дуже круті маршрути, які я вже описав на сайті МапаКосів: на гору Ігрець, на Писаний Камінь та на Терношори.

Одним з найбільш популярних туристичних місць на Косівщині є «Місце Сили» — «Терношорська Лада» або Нижні Терношори. Неподалік від легендарних скель, де езотерики з усієї України проводять свої «таємні ритуали», є дуже красивий водоспад на річці Безулька. Кажуть у воді навіть є райдужна форель.

Водограй приваблює туристів не менше ніж Лада, тому там часто купаються (дехто навіть голяка) протягом всього року для «очищення енергії». Водоспад багатокаскадний — кількість каскадів: 3. Висота 3 м. Давнє святилище Терношори розташоване поблизу присілка Безульки села Снідавки на Косівщині.

Шаманські практики та телурична магія були могутніми засобами влади і пізнання в руках спадкових жерців, які з покоління у покоління накопичували і передавали свої вміння. Сучасні мольфари зберігають залишки тієї давньої могутності.

 

11. Хата-музей гуцульських музичних інстументів Михайла Тафійчука

З буковецького перевалу також можна потрапити в гості до найкращого гуцула, генія-музиканта — Михайла Тафійчука.

Як відомо, гори люблять сильних та сміливих людей. Саме таким і є музикант та виробник музичних гуцульських інструментів Михайло Тафійчук з села Буківець Верховинського району в Карпатах.

Михайло Тафійчук — народний майстер музичних інструментів і музикант, який не тільки виготовляє гуцульські трембіти і дудки, а й створив родинну капелу, яка виконує автентичні мелодії на старовинних музичних інструментах. Тафійчук народився в сім’ї коваля, який спробував привчити його до своєї справи. Проте з дитинства його вабила музика. Ще малим став виготовляти сопілки, у 7 років навчився грати на скрипці, а в 12 — самостійно виготовив першу скрипку.

Виготовляти інструменти навчився самостійно. На кожному виготовленому інструменті він уміє грати гуцульські народні мелодії. Він добре вивчив властивості дерев, що допомагає йому створювати інструменти автентичні сопілки, гуцульські долобанки, скрипки, флояри й телинки з різних порід деревини.

Михайло Тафійчук є визнаним майстром трембіт. Ці інструменти добре відомі в Європі та Америці. На замовлення співачки Руслани він виготовив вісім трембіт, для виступу її на Євробаченні. Він сам виготовляє металічні стержні для цимбалів з 140 струнами, тому вони є справжніми авторськими роботами. Дуже популярні його дуди (гуцульські волинки).

Йому вдалося за документальними фотографіями і з використанням творчої уяви відновити виготовлення лір, які майже зникли на Гуцульщині після смерті останнього лірника в 1983 році. Це сприяло відновленню лірництва в гуцульському краю.  Тафійчук виготовляє інструменти для музикантів, на замовлення зарубіжних колекціонерів.

Михайло Тафійчук разом з трьома синами створив «Ансамбль родини Тафійчуків». Вони виступали на багатьох фестивалях України, зокрема: Країні Мрій, Шешорах, «Великдні у Космачі», також побував з гастролями в Польщі та США. У Польщі були випущені два музичні компакт-диски з записами Михайла Тафійчука, його дружини та дітей гуцульських народних мелодій та пісень.

Як відомо, найкращий спосіб мандрувати в село Буковець – це велосипед! Саме тому всі детальні описи маршрутів та gps-треки описані мною на сайті «ВелоКосів».

Автор тексту і треків – Тарас ПАСИМОК

Facebook коментарі
Share

Також читайте:

Косівський музей Гуцульщини — 50 років історії Село Яворів: Туристичні місця Церковця Успіння Богородиці в Пістині Прислав Роман ХромейчукПістинь Світло і тіні незабутніх предків