В 1845–1853 роках в зарічній частині Косова — Москалівці у церкві св. Василія Великого відправляв службу о. Йосафат Кобринський. Це було його перше призначення після отримання свячень.
Кобринський вільно володів сімома мовами. З Львівської духовної семінарії його, як кращого учня відправили на студії до Відня. За 8 років праці на Москалівці він енергійною агітацією проти пияцтва домігся того, що ціла парафія відреклася від алкоголю і ревно взялася за працю в господарстві.
Кобринський допомагав запроваджувати передові технології і методи, заохочував пасічництво, садівництво, зокрема заведення сорту славнозвісної косівської «йони» (сорт «Джонатан»). За власні кошти він збудував у Москалівці школу, у якій навчалося немало достойних людей (збереглася дотепер у майже первісному вигляді).
Авторитет о. Йосафата Кобринського був настільки високий, що ні доноси корчмарів, які втрачали прибутки, ні низькі плітки не могли його похитнути. В “Історії товариства “ПРОСВІТА”, виданій У Львові 1932 року підкреслено:”Як знесли панщину, такі наші провідні мужі, як о. Йосафат Кобринський, о. Іван Могильницький взялися до праці над освітою народу”. І далі: “Були і такі священники, що самі вчили, задля браку відповідного дяка (тобто відсутності учителя), а світлим в тому напрямі був о. Кобринський, парох коломийський , який на основі практики зладив і видав пізніше у Львові “Спосіб борзо виучити читати”, а пізніше “Буквар, новим способом зложений для домашної науки”.
Втім, найавторитетніше слово належить Іванові Франкові: “До сучасників Шашкевича, що пережили його на ціле півстоліття , належить також Йосафат Кобринський, що в роках 1842–43 виступив із двома брошурками — “Буквар” і “Спосіб борзо виучити читати”. Обидві взірцеві з педагогічного погляду, писані дуже гарною народною мовою. До своєї смерти він живо займався народними справами, писав численні дописи в “Слові” і коломийських часописах , і присвятив значну часть свого маєтку та богато праці на фундування “Народного Дому” в Коломиї”. (І. Франко, тв., в 50 –тт, т. 41, ст., 229).
Після ліквідації в 1848 році кріпосного права національна свідомість і культура українського населення Галичини почали швидко зростати і набирати сили. Звільнене від панщини селянство йшло за своїм духовним проводом, якому в силу ситуації довіряло, тому, що на той момент це був майже єдиний український, відносно освічений соціальний прошарок.
Боротьба з сильним і лукавим ворогом вимагала єдності і організованості, а з цим завданням стояли проблеми. Не було політичного досвіду, особливо бракувало інтелектуальної та економічної еліти, яка би стала ядром і опорою українському народу в його змаганнях за людські права і національну гідність.
Обставини моменту вимагали лідерів, котрі були би зв’язані безпосередньо з народом, розуміли його і, в свою чергу, уміли подати ідеї національного прогресу широкій масі суспільства. Одним із таких лідерів став священник Йосафат Кобринський.
В 2013 році у Косові, на будинку школи, побудованої о. Кобринським було відкрито меморіальну дошку роботи випускника Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва Сергія Дрожака, присвячену цьому видатному церковному і громадському діячеві.
Діяльність о. Йосафата Кобринського – приклад того, як активний патріотизм і особиста енергія духовного провідника, формуючи з інертної маси населення народ, націю, досягає здобутків, що їх ми високо цінуємо і нині.
