Українці — народ мужній, вкорінений у свою землю, довірливий і сентиментальний, від сліз «Ой, у лузі червона калина» — до відчайдушної відваги, переживає важкі часи, маючи за плечима не менш тяжкий досвід трагедій української нації — розстріли комуністами, більшовиками та, навіть, мадярами.
Молодь не відає про це, і тільки старожили сіл Соколівки та Річки знають, що на горі Вершєтка (869 м над рівнем моря, північно-східне продовження хребта Брусний), на присілку Підбрусний в с.Соколівці є могила односельців, яких влітку 1944 року розстріляли мадяри (під час Другої світової війни Угорщина була союзницею фашистської Німеччини).
Житель села Річки Петро Петрович Григорчук розшукав людей, доля яких припала на ті лихі часи, це — Василь Тихонович Гуменюк, Петро Онуфрійович Григорчук, Параска Іванівна Сумарук, Анна Юріївна Кушмелин-Копчук, Анна Юріївна Стефурак, Євдокія Василівна Шкондеюк, і почув від них моторошну розповідь.
Петро Григорчук переповідає: «У кінці червня на початку липня 1944 р. окупаційна влада, а саме — угорське (мадярське) військо, проводило в селах Соколівці, Річці та їх околицях облаву. Шукали партизанів з метою проведення каральних заходів — як помсту за розстріляних мадярських військових загоном УПА в с.Черганівці.
Підозрювали всіх, без винятку, чоловіків, котрі, зрозумівши це, тікали в ліси та гори, рятуючись від окупантів. Окупанти забирали в селян худобу, фураж, вози. Того, хто протестував — били; тих, хто тікав чи переховувався — ловили і вбивали. Так сталося на присілку Лейби (с.Річка), де в ямі-пивниці у Миколи Петровича Сенчука, 1896 р.н., переховувався Петро Романович Атаманюк, 1911 р.н. Його мадяри знайшли і вбили. На присілку Шевелівка розстріляли Петра Миколайовича Білака, 1913р.н..».
Каральну операцію проводив батальйон солдат. Вони прочісували ліси одночасно з сіл Соколівки і Річки, в напрямку хребта Брусного. На самій вершині г. Брусний, в окопі, чергував кулеметник. Це було полювання на людей. Всі, хто жив чи перебував у той час на присілку Підбрусний (соколівський бік), підпав під цю каральну акцію.
«Виловили 15 чоловік, яких повинні були спровадити в Соколівку, до приміщення теперішньої школи, щоб встановити, хто є хто. Однак під горою Вершєтка, без будь-яких звинувачень, без суду і слідства, мирних жителів двох сіл безжалісно розстріляли карателі. Котрі дужчі з горян, пробували тікати (Юрко і Луць Григорчуки однак кулі наздогнали і їх. Тіла вбитих поспіхом поскидали у вибалинок в лісі і прикрили гіллям», — згадували очевидці.
Десь в кінці серпня на початку вересня 1944 р. тіла загиблих знайшли пастухи, що випасали худобу, та дали знати в село Соколівку. Зійшлися люди. Влада дала дозвіл на поховання вбитих в одній могилі на г. Вершєтка. Тільки одного страченого з п’ятнадцяти — Максима Івановича Кушмелина, 1914 р.н. — його дружині Анні Юріївні Кушмелин, 1920 р.н., дозволили забрати в село і поховати на сільському цвинтарі, бо вона дала дошки для домовин убитих.
Чин похорону проводив молодий священник з Соколівки Мирослав Гнатишин. Очевидиця Євдокія Василівна Шкондеюк йшла з процесією з церкви на гору.
Там і поховали їх. Чотирнадцятьох. В одній могилі. В два ряди. Невинних жертв фашизму, війни, протистояння. Ось їхні, світлої пам’яті, імена: Григорчук Дмитро Григорович, Григорчук Олексій Дмитрович, Григорчук Іван Дмитрович, Григорчук Іван Олексійович, Григорчук Юрій Федорович, Григорчук Лук’ян Федорович, Григорчук Петро Федорович, Данилюк Дмитро Палійович, Данилюк Андрій Палійович, Стефурак Василь Дмитрович, Павлюк Микола, Самокіщук Петро Іванович — з с. Соколівки; Кіщук Василь Миколайович — з с. Річки.
Майже 40 років могила була без хреста, лише на початку 1980-х її обгородили штахетником і посадили біля неї горіхове дерево.
«Варто би більш достойно облаштувати це поховання — насипати курган, поновити огорожу, викарбувати імена загиблих. Забути їх ми не маємо права, наш обов’язок — їх пам’ятати», — каже Петро Петрович Григорчук.
Марина Тонюк,
студентка II курсу Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, спеціальність «Журналістика».
«Гуцульський край», №22, 02.06.2023 року
