Всі знають могилу Гречука Івана (Яня), — молодий хлопець загинув через зраду.
Стрибки найшли боївку, на яку вказав сусід Какацько, смеркалоси і пролунали у Городівській толоці постріли, хлопців застали зненацька, їх було двоє — Близнюк Юрко та Гречук Іван.
Юрко був ранений, Іван сильніше, — перебило кулеметом поясницю. Через якийсь час Івана не стало. Юрка прив’язали до коня і повезли до НКВД (Інтернат). Над тілом Івана знущалися, вже мертвого палили декілька раз, но тіло не горіло, знесли більше хвої і знову палили.
Косів. Катівня НКВД
Підпис: «Так не знущався з трупів ще ніхто в світі»
У цей час мама Івана взнає, що його вбили у толоці, рвалася до сина… Її стримували сусіди, бо знали шо там і залишиться, — вб’ють всіх.
Знову смеркалосі, мама знайшла обгорівшого сина — те що від него залишилося склала у верету, потягнула до низу, де Іван був похований. За совітів могилу багато раз знищували, перенесли на горбичок. З часом моцний хрест повстанцю встановив Близнюк Василь Іванович, він і по сигодни стоїть.
Могила 19-річного Івана Гречука, який загинув у нерівному бою з НКВД.
Трохи змокли але порєдок зробили! Дякую за прапор Роману Трушик і за організацію — Юрію Гордій та поміч Близнюк Юрію — ви молодці!
Прислав Андрій Близнюк
Близнюк Юрко–«Вітер» був заарештований, проходив допити, катування. У приміщенню НКВД (інтернат) було багато в’язнів-повстанців. Вибирали одного, котрий виносив за хлопцями та приносив води, і так по черзі. Хтось і не вертався, розстрілювали…
Була черга Юрка. Взявши відра, пішов під конвоєм до води. Воду брали з ріки. До води спустивси один з ним, набираючи воду б’є москаля відром — і то моцно, і тікає! За ним постріли. Но минулоси, втік.
Помста. Зрадника какацька Юрко здибає у Підзініковому. На крики «Стій!» він тікає, пролунало два постріли, какацько впав. За Івана!
Близнюк Юрко декілька раз ранений, тікав від німців з Коломиї, з НКВД, облави… Все пройшов, но його смерть таки найшла, і теж зрада, — здали боївку у Сокірах, де хлопці зимували. Був бій, живими ніхто не здався. Після бою понівечені тіла НКВД звезло до інтернату, де викладали на впізнання. Його впізнали по светру, який передали раніше абис було тепло. Ті, хто його передав і мовчки без сліз впізнали, лежали хлопці декілька днів, місце спочинку невідомо…
Також Цікаво:
Боротьба УПА з радянськими силовими органами на Косівщині в 1944–1956 рр.
Старий-новий Косів на знимках Андрія Близнюка: вулицями міста
