У 2008 р. я одержав від свойого друга Леси Малицького з Калґар, дев’ять малих знимок із нашого спільного табору, 1943 р. у Косові. Це направду унікальні знимки. Хоча малі вони розміром, одначе мені пощастило їх дещо побільшити, такщо на них можна пізнати деяких учасників та його провід.
Крім цього я дістав ще 13 знимок з цього табору з архіву Зенка Васараба з Едмонтону. На зворотній стороні декотрих знимок є підписи юнаків, дата та назва табору.
Також є знимки команди і булави табору та будинку в котрому мешкали учасники цього табору.
Цей табор був зорганізований УДК (Український Допомоговий Комітет) для ВСУМ (Виховна Спільнота Української Молоді). Ця організація була створена 1943 р.
Тиміш Білостоцький у своїх «Спогадах,» 2008 р. (Накладом Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА) пише:
На відновлення Пласту німці не погодились, але 1943 р. на пропозицію Українського Центрального Комітету, очоленого проф. Володимиром Кубійовичем, німці погодились на створення «Куренів Молоді» і так званий «Улад Української Молоді (УУМ)», який створив «Виховні Спільноти Української Молоді» (ВСУМ).
Вони на пластовий взір вели табори молоді біля Надвірної у Підлютому, біля Самбора, в Криниці, Косові, та іншіх місцях.
Їхню діяльність координував Тиміш Білостоцький. Наш табор у Косові був другим з черги табором на цьому терені. Перший відбувся у липні 1943 р. Також приблизно у цьому часі відбувся табор Юначок, котрий приміщувався в одній із шкіл Косова.
Юнацькі табори прміщувались у «Домі Української Молоді у Косові».
Учасники нашого табору були учні шкіл із Західної України та мала група юнаків із Моджанської гімназії у Чехо-Словаччині.
Офіційно наш юнацький табор називався «II Юнацький табор ім. Гетьмана Б. Хмельницького в Косові». Тривав він 6.08.1943-27.08.1943. Загальне число учасників, як можна було устійнити із знимок та підписів:
- 1-ий рій (гурток): 10
- 2-ий рій (гурток): 9
- 3-ий рій (гурток): 9
- 4-ий рій (гурток): 8
Разом: 36
- Члени команди: 2
- Члени булави: З
- Інструктори: 2 (на знимці один)
Разом: 7
- Кухня (дві пані): 2
- Загальний стан табору: 45
Провід табору:
- Комендант: Мартин
- Виховник: д-р Теодозій Самотулка (лікар)
- Обозний: Василь Палієнко
- Інтендант: Микола Плавюк
- Писар: Ігор Гриневич
- 2 інструктори, яких прізвищ я не пам’ятаю
Програма і Заняття
По 65 роках важко пригадати у деталях програму та заняття на цьому таборі. Я тільки в загальному подам декотрі факти, котрі ще залишились у моїй пам’яті.
Вставали ми рано о 7-ій годині. Звичайно перше був прорух, а опісля миття у зимній гірській річці. Треба було залізати у цю крижану воду і найменше митись до половини. Наші інструктори пильнували добре, щоб це було зроблено солідно.
Опісля було чищення кімнат та їх перегляд, молитва і снідання. По сніденню були заняття аж до обіду.
Занятта були різнородні: піонірка, прогульки, впоряд, гутірки. По обіді усе був обовязковий — відпочинок, а опісля купання. Найкраще це можна побачити на знимці.
По-полудні дуже часто були гутірки, або вишкіл для виховників, котрий провадив д-р Самотулка. Це для нас було дуже цікаво, бо д-р Самотулка умів це подавати у такій формі, щоб нас зацікавити і збудити у нас охоту бути виховниками.
Ми часто ходили на прогульки помимо того, що у той час, ми бачили, як німецькі військові відділи і українські поліційні частини щоденно перешукували дооколишні ліси а часом їх навіть обстрілювали, шукаючи совецьких партизанів Ковпака.
Але наше таборове життя йшло нормально. Вечорами ми мали гарні ватри на котрі часто приходили наші сусіди – українці. Підчас цього табору ми мали нічний алярм з маршом. Йшли ми на вершок гори Михалків. Гора була досить висока.
Коли ми ранком осягнули ЇЇ вершок то перед нашими очима відкрилась панорама, красу котрої важко описати. Косів лежав перед нами як на долоні. А довколишні гори виглядали як зачаровані. Варта було помучитись, щоб побачити цю красу.
В неділі ми цілим табором машерували до церкви у Косові — село (Москалівка) на Службу Божу, яку служив старенький священник. Особливо подобались нам його змістовні духовні науки.
Одної неділі ми пішли маршом до м. Кутів на Свято Молоді, в котрому ми брали активну участь. Іншим разом ми відвідали село Соколівку що є по дорозі до Жаб’я.
З перспективи часу можна сказати, що цей юнацький табор був добре зорганізований та переведений і залишив в його учасників милий і незабутний спомин.
При кінці табору ми одержали відзначку, котру відтворюю із пам’яті, відзначка виготовлена на полотні.
Знимки
пл. сен кер. Мирон Стефанів
Едмонтон, Альберта, Канада
17 травня 2009 року
