Юрій Долішняк-«Білий»

Юрій Долішняк, син Миколи, народився в Яблунові 26 квітня 1916 р. Навчався в Коломийській гімназії, служив у польській армії (кавалерія). Восени 1941-го (німецька окупація) вступив до революційної ОУН (провідник – Степан Бандера) і в умовах підпілля організував військовий вишкіл яблунівської молоді.

Юрій Долішняк Фото з архіву Михайла Симчича-«Байди»

За завданням Організації зголосився до служби в «допомоговій поліції», що його створила окупаційна влада й був призначений комендантом відділку в Космачі. Будучи фактично розвідником у лавах «лояльної» німцям структури, попереджав про плановані окупантами акції як ось примусовий вивіз на роботу до Німеччини чи збір продуктових контингентів, і цим заслужив винятково доброзичливе до себе ставлення селян.

Є всі підстави вважати, що нелегально приймав дійову участь в організації вишкільного табору підстаршин у Космачі, довідавшись про існування якого німці здійснили спробу ліквідувати його військовою силою влітку 1943-го року. Оскільки цього їм не вдалося, гестапо запідозрило (до речі, небезпідставно!) у сприянні повстанцям «допомогової поліції», через що комендатура останньої в Космачі була розформована. У зв’язку з виниклою загрозою арешту, Юрій Долішняк перейшов у підпілля і під псевдом «Білий» був призначений командиром чоти в сотні УПА Дмитра Гаха-«Скуби». Згодом, коли сотня «Скуби» трансформувалася в курінь «Гайдамаки», «Білий» очолив одну з його трьох сотень, вибравши для неї назву «Сурма».

Після трагічної загибелі «Скуби» наприкінці вересня 1945-го сотня «Сурма» під орудою «Білого» оперувала як самостійна бойова одиниця ТВ-21 «Гуцульщина» (командир Петро Мельник-«Хмара») до осені 1946-го року, здійснивши цілу низку успішних бойових акцій на території Коломийської округи (зокрема в Іспасі, Кривобродах, Бабині та інших місцях), після чого була розформована на окремі невеликі підрозділи й боївки, а «Білого» призначено в референтуру Служби безпеки (СБ) Коломийщини. В складі групи з п’яти осіб з 1947-го на 1948-й він зимував у Микитинцях.

На Великдень 1948-го (2 травня; в публікаціях помилково вказується дата 1 травня) до бункера довірена особа мала принести Свячене, але замість нього зрадник привів опергрупу МҐБ. Оточені повстанці дали останній рішучий бій напасникам, зокрема «Білому» вдалося навіть захопити ворожий кулемет, однак сили були явно нерівними й наші хлопці всі героїчно загинули. Тіла вбитих були доправлені до Яблунова (на той момент – райцентру) і демонстративно виставлені «на опізнання», після чого зникли (найімовірніше вкинуті до сумнозвісної яблунівської криниці, яка була на початку 90-х розкопана й виявлені там останки закатованих урочисто перепоховані біля місцевої церкви).

2009-го року в Яблунові на одній із вулиць (названій згодом Його іменем) у Яблунові з ініціативи Косівського районного Братства ветеранів УПА «Білому» було встановлено пам’ятник:

Пам’ятник Юрію Долішняку-«Білому» в Яблунові

При виготовленні пам’ятника, на жаль, не було дотримано портретної схожості (це, зрештою, й необов’язково!), оскільки за світлину «Білого» було помилково визнано сюжет № 069 з Яворівського фотоархіву УПА. Подруга «Христя», яка здійснювала ідентифікацію зустрічалася з «Білим» у підпіллі лише епізодично й помилилася, але з її подачі хибний фотопортрет Юрія Долішняка увійшов до низки друкованих видань і навіть у «Вікіпедію».

Між тим на сюжеті 069 з Яворівського архіву надійно ідентифіковано Івана Мельничука-«Галайду» (родом зі с.Береськ Локачиського р-ну Волинської області), в т.ч. і його сином, який проживає в Луцьку. Біографія «Галайди» — це тема для окремої розповіді, але нам важливо вказати на помилку в описові цих двох героїчних повстанців, яку слід виправити там, де це можливо, і в першу чергу на Інтернет-ресурсах, адже поширення помилкового зображення є несправедливим як і по відношенню «Білого», так і «Галайди»… Останній, до речі, зафіксований в ЯА УПА на семи сюжетах, в т.ч. й на території Румунії в червні 1949-го року, коли «Білого» вже не було серед живих…

Сюжет № 069 з Яворівського архіву. Зліва – Іван Мельничук-«Галайда», справа – Степан Костащук-«Кривоніс»

Реальне фото-зображення сл.п. Юрія Долішняка-«Білого», яким розпочинається цей нарис, збереглося в архіві Михайла Симчича-«Байди», котрий особисто добре знав командира сотні «Сурма» і на звороті наявних в нього двох сюжетів зазначив, що це саме «Білий».

У моєму розпорядженні є ще дві фотографії, де імовірно зафіксовано Юрія Долішняка. Першу з них розшукала «Христя», але тут «Білий» сфотографований в напівпрофіль, тому абсолютно точна ідентифікація в даному випадку трохи сумнівна, хоча явно видно, що це не Іван Мельничук-«Галайда»:

Юрій Долішняк-«Білий» (другий зліва) з бойовими побратимами

Друге фото у своєму об’ємистому нарисі про УПА на Гуцульщині помістив нині покійний Григорій Дем’ян (родом зі Сколівського р-ну Львівської області) в середині 2000-му році, не вказавши джерела, звідки цей сюжет ним роздобутий:

Фото зі статті Гр.Дем’яна, опублікованої в збірнику «Історія Гуцульщини»
(Львів: Логос, 2000 р. Том V, стор. 274-434)

На моє колись прохання показати оригінал і повідомити, звідки він у нього, Григорій Дем’ян відповів відмовою, а як видно із копії з його публікації деталі обличчя пророблені неякісно, тому схожість наведеного і абсолютно достовірного, наданого «Байдою» також непевна. Зрештою, судіть самі!

Василь ГУМЕНЮК
huwaswas@i.ua

Також читайте:

Криївки УПА на Косівщині Михайло Ткачук-«Лебідь»: останні роки підпілля (за спогадами Юрія Паєвського-«Жука» та документами МҐБ) Микола Харук-«Вихор»: сотенний УПА і надрайонний провідник ОУН Косівщини (спроба реконструкції біографії) Остання акція яворівських просвітян