З нарису «Оповіданє мого 16-літного ординанса» Др. Осип Назарук в газеті «Свобода» 1915 рік №121.

«Я довідався про війну, як була мобілізація. Ми ніколи не думали, щоби аж у наші гори зайшли москалі. Як кликали мужів на війну, то люди плакали за ними і нили. У нас було спокійно до осени. Аж як “зима” хотіла падати (зимою називають Гуцули іней і сніг), бо пізна вже була осінь, почало йти через Жаб’є мадярське війско і йшло з Ворохти на Косів. Ішла сама піхота. І знов, було тихо. — Шкоди було ще мало.

Зо два тижні потому, але снігу ще не було і ще мадярске війско не йшло, як ми почули від заходу сонця, як греміли канони. Люди не боялися. бо було ще глухо чути,далеко мусіла бути битва. Як копали у нас бараболю, почули ми гармати від сторони Ворохти і тоді люди говорили,що там бються і москалі й до нас можугь прийти. І тоді люди такий уже мали страх! Маржину (худобу) виганяли далеко в ліси, а убранє ховали в ячмінь і кукурудзу, закопували і несли до людей,що далеко мешкали від дороги, в верху. І всі боялися та плакали.

Фото "Казакі в Карпатах" 1915 рік

Фото “Казакі в Карпатах” 1915 рік

Вже викопали бараболю, як другий раз через Жабє почало йти війско: наперед богато мадярської кавалерії і піхоти трохи, а за ними польські легіони.Йшли пішки і не робили нічого злого.Цілий час як вони йшли, чути було стріли, але вже від Коломиї. Видко, що Москалі від Косова потискали польські легіони, бо поляки знов почали йти через Жабє вже з поворотом. Три дні йшло війско, то піхота, то канонєри, то улани і гусари, то Мадяри, то Поляки. Між утікаючими не було українських полків.

Москалі були вже недалеко. Не було видно ні одного нашого жовніра. Тихо стало в селі і дуже сумно. Вже й жиди повтікали. Москалі були в Ясенові. В пятницю прийшла до Жабя перша московська патруля,не більше як сто салдатів. Ішли пішки. Жодного козака з ними не було. Вони поділилися на три чети, і йшли по обох боках Черемоша і попід гори. Як кого взріли,питали: ..Де салдати ваші?”

Були дві години в селі. В одного ґазди взяли корову і не заплатили за неї тай пійшли.На другий день рано прийшли козаки і піхота. Але меньше їх разом було ніж першої днини. І сі таксамо розділилися і таксамо вернули. Третої днини не приходили,лиш в Ясенові вчилися стріляти з крісів. Четвертої днини прийшло до Жабя з Ворохти 50 мадярських гусарів і зо 100 піших жовнїрів. Станули за верхом Красник. На двох горах поставили польові сторожі, а гусарські, патрулі щоднини їздили в село. З другого боку йшли московські патрулі; козацькі. Раз: злапали гусари трьох козаків. Тоді прийшло з Ясенова богато Москалів і почали крісовими сальвами стріляти на Красник, запалили в Жаб’ю сім хат і втекли. Чотири хати люди загасили, а три згоріли.

На другий день вечером прийшло ще більше Москалів аж у Красник і Мадяри втекли на плай Бензорівку. Москалі довго були в Жабю і рабували не тільки Жидів, але й наших людий. Брали, що виділи: маржину,шматє, кожухи, харч всякий. У мого дєдя взяли три штуки рогатої худоби тай 4 вівці.По Різдві на само Богоявленє, як зима.вже була велика, прийшло наше війско з Ворохти в більшій силі, а тоді Москалі з чотирома канонами втекли,а лишилися тільки козаки. З ними прийшло до битви коло церкви. Москалї повтікали на конях, а наші стріляли на них з машинового кріса і таки з таких крісів, а вони ще дужче втікали. Відтоді я більше не видів москалів.»

Прислав Павлюк Богдан

Share