Церква Пресвятої Трійці у селі Яворів

Серед мальовничої природи, кришталево чистих вод річки Рибниці, котра бере свій початок біля підніжжя хребта Ігрець, розташоване село Яворів. Воно славиться своїми митцями, людьми, які підтримують традиції, глибоко вірять у Бога, прославляють свій край за межами нашої держави.

Яворівчани вміють працювати, творити, любити Господа і ближнього, а також гарно святкувати. На жаль, в останній час усі заходи відбуваються із присмаком гіркоти, болем у серці за долю нашої України, за наших славних синів і дочок, які віддають своє життя, захищаючи нас від страшного ворога.

Цього року яворівська громада храмове свято відзначила по-особливому, адже нашій церкві виповнилося 90 років.

Першу церкву збудували у 1724 р. за кошти місцевого пароха (ймовірніше за все, о. Нікоровича — засновника парафії). Це була невелика споруда, яку через 140 років яворівські ґазди вирішили розібрати і натомість збудувати нову простору церкву (історія другого храму тривала від 1863 до 1923 рр.). У цей період були закладені основи шкільної освіти на селі, просвітництва, духовного і культурного життя громади.

1923 рік… Понеділок Світлого тижня… Всі християни святкують Воскресіння Христове, а Яворів плаче — згоріла церква… Важкий, сумний був час, але тверда віра в Бога, надія на Божий промисел згуртували всіх.

1926 року відбулося освячення нового (третього) храму архієпископом Станіславським Григорієм Хомишиним. Будівництвом переймалися усі: від малого до великого. Керував будівельниками відомий на всю Гуцульщину майстер Дмитро Бучук, який збудував більше 30 церков. Будучи жителем Яворова, плекаючи любов до рідної землі і, напевно, відчуваючи, що це є його остання будівля, він вклав у неї всю свою душу і власноруч встановив центральний хрест.

Імена пастирів, котрі були покликані Богом, служили вірою і правдою, стоячи на сторожі людської душі, відомі до цього дня: О. Нікорович, о. Царевич, о. Іван Кобринський (1805–1869 рр.) похований у Яворові; о. Іполит Окуневський (1869–1902 рр.) — зять І.Кобринського, о. Іван Донигевич (1902–1904 рр.), о. Михайло Баб’як (1904–1925 рр.), о. Микола Драгомерецький (1925–1946 рр.), о. Іван Ільницький, о. Мирон Сас-Жураківський, о. Степан Сірак (1969–1972 рр.), о. Андрій Яцьків (1972–1975 рр.), о. Дмитро Близнюк, о. Володимир Брятик (1975–1976 рр.), о. Степан Губернат (1976–1998 рр.) — тепер парох с. Вербовця; о. Василь Іванюк.

Їм ревно допомагали: голови церковного комітету (старші брати) — П.І.Корпанюк, Д.І.Гелетюк, В.Ю.Рибчук, В.І.Рибчук, В.М.Шкрібляк, М.Д.Гелетюк; дяки — В.Білак, С.Бучук, М.І.Копчук, М.Д.Григорчук, М.М.Прокопишин; паламарі — А.А.Столащук, А.А.Столащук, Д.Д.Шкрібляк. Всі вони творили і продовжують творити історію нашої церкви і села.

Велика подяка всім жертводавцям і будівничим усіх церков, які були до нас у Яворові, а також тим, без допомоги яких наша парафія не була би такою пишною, облагородженою.

Щира подяка всім парафіянам за жертовну любов до нашої святині, за вашу офіру. Особлива подяка також окремим жертводавцям за нові купольні хрести, усім парафіянам — за перекриття куполів.

Возлюблені брати і сестри во Христі! Сердечно вітаю вас з ювілейним 90-літнім престольним святом, святом, яке об’єднало усіх — від найменшого до найповажнішого віком. Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і благодать Духа Святого буде зі всіма нами! Многая і благая літа!

З любов’ю у Христі — настоятель храму,
Протоієрей Василь Іванюк.

«Гуцульський край», №25, 1.07.2016 року

Також читайте:

Приватна садиба «Панське» Давні каплички Гуцульщини У Косів — на ярмарок «Русь», «Україна», «Русь–Україна», «Рутенія»