Село Тюдів розташоване на лівому березі річки Черемош, у долині, захищеній горами з трьох боків, тому географи назвали його «маленькою Швейцарією».

Починається село за скелею Облаз, яку оспівала в своїх віршах Віра Вовк, і закінчується Сокільською скелею, оспіваною Степаном Пушиком, Юрієм Федьковичем і багатьма іншими поетами та письменниками. Сокільська скеля завершується водоспадом Сикавка, за яким починається с. Великий Рожин. Ця скеля — не між Кутами і Тюдовом, як пишуть ті, хто ніколи тут не бував, — а між Тюдовом і В.Рожином, але територіально належить до Тюдова.

Тарас-Шевченко-Тюдів

У нашому селі є дві новозбудовані церкви — УАПЦ та УГКЦ, могила «Борцям за волю України», пам’ятники Роману Шухевичу та Батьківщині-Матері, пам’ятний хрест під Сокільською скелею — на місці загибелі воїна УПА Федора Бельмеги, а також три пам’ятники Тарасові Шевченку: погруддя на подвір’ї Тюдівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, барельєф з липи у школі та пам’ятник на весь зріст на Сокільській скелі.

На початку XXI століття с. Тюдів стало відоме на всю Україну та за її межами. У 2001 році тут розпочав свою роботу перший Міжнародний Шевченківський фестиваль. Чому саме в Тюдові?

На той час відомі краєзнавці В.Полєк, П.Арсенич, І.Пелипейко довели, що перший народний пам’ятник Т.Шевченку в Україні і в світі було встановлено на Сокільській скелі в с. Тюдові місцевими каменярами. Він мав вигляд обеліска. На його лицьовій стороні були слова: «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде…», а на протилежній — «Борітеся — поборете…». Велика заслуга у збиранні довідкового матеріалу про пам’ятник-обеліск належала жителю Тюдова, ветерану Другої світової війни, фельдшеру і журналісту А.А.Лубіву, який записав спогади старожилів, а також знайшов фотографію обеліска. Дослідження ААЛубіва були опубліковані в пресі ще в 1971 році.

Обеліск було зруйновано у 30-ті роки XX століття — чи то за наказом польської адміністрації, чи то випадково — кам’яною брилою з Сокільської скелі (є різні версії). У шкільному музеї зберігають статтю А.А.Лубіва про обеліск, опубліковану в 1971 році, а також фотографію картини художника П.Сахра «І.Франко та Л.Українка біля пам’ятника-обеліска в 1901 році». Цей пам’ятний знак було встановлено у 1862 році — так згадують старожили і це записав А.А.Лубів. Історики стверджують, що це було в 1898 році, бо вперше написав про обеліск Б.Лепкий у статті «На Сокільськім», в 1900 році.

Так чи інакше, але ми можемо зробити висновок, що пам’ятник-обеліск Т.Шевченку на Сокільській скелі в с. Тюдові був не тільки найперший народний в Україні і світі, а єдиний такий.

У 1990 році, за — 80 тисяч карбованців — кошти колгоспу «17 вересня» (голова правління М.П.Никифорак), до якого входили жителі навколишніх сіл (Тюдова, М.Рожина, В.Рожина та Розтоків), на Сокільській скелі було відновлено пам’ятник Шевченку. Це робота заслуженого скульптора України зі Львова В.Одрехівського та його сина. Скульптуру на весь зріст поставили трохи далі від того місця, де був обеліск, біля водоспаду. До цього пам’ятника Кобзареві приходять дуже багато людей з різних куточків України та зарубіжжя.

У 2014 році українці всього світу, і не тільки українці, святкували величний ювілей — 200-ліття від дня народження Т.Шевченка.

Нам дуже хотілося з нагоди цієї пам’ятної дати відновити обеліск на Сокільській скелі, на тому місці, та в такому вигляді, як колись. Це виявилось непросто. Скульптор-каменяр В.Корпанюк склав приблизний кошторис — 80 тисяч гривень. Ми не могли їх знайти, але все ж сподіваємося, що в Україну повернеться мир, що знайдуться доброчинці-патріоти, які допоможуть відновити обеліск Т.Шевченку на Сокільській скелі в с. Тюдові.

М. Чоланюк-Букатка,
вчитель історії, керівник музею «Історія села Тюдова».

«Гуцульський край», №8, 4.03.2016 року

Facebook коментарі
Share