Це дійсно дуже дивно, бо такого жанру у вірменському фольклорі просто немає. Однак вірменська громада в Кутах була, з одного боку, така велика і міцна, що не асимілювалася, а з іншого, в таких тісних і добрих стосунках із автохтонами, що підхопила їхню обрядовість.
Вірменські колядки.
Хоча вірменську школу в Кутах австрійська влада закрила ще в другій половині ХІХ ст., вірменська мова там циркулювала в побуті як мінімум до початку ХХ ст.
Вірменський церковний хор Кутів, перша половина ХХ ст.
Якраз до тої пори, як при Львівському університеті почали викладати ново- і старовірменську мови, і робив це саме уродженець Кутів, священник Богдан Давидович (1858-1933), який ще в ту школу ходив. Це була видатна особистість, але моя вузька тема вимагає перемкнутися на інших.
1. Броніслава Вуйцик-Кьопрюлян (1890-1938) – приблизно так має читатися прізвище її чоловіка, Քէօփրիւլեան. Фантастична людина, перша в Польщі докторка музикознавства, шопеністка.
Броніслава Вуйцик-Кьопрюлян і Ґарабед Кьопрюлян.
Одружившись із Ґарабедом Кьопрюляном (1884-1939), про якого я сподіваюся написати окремо – він приїхав до Львова з Едірне (Адріанаполя) і тут залишився, а зрештою став наступником Давидовича у справі викладання вірменської – вона захопилася вірменською музикою й історією. Вона перша в польській пресі системно представила творчість Комітаса.
Написала і опублікувала масу праць, вивчала в тому числі місцеву вірменську громаду і якраз при тому натрапила на згадку про колядки кутських вірмен, опубліковану Міколаєм «Кицьо» Мойзесовичем (1896-1944). Дослідила їх і у 1934-му виступила з доповіддю в Науковому товаристві, планувала надрукувати цей аналіз у «Квартальнику музичному», але його закрили. Втім, це тільки початок, не кінець.
2. Міколай «Кицьо» Мойзесович народився у Кутах, вчився у Львові, був активним автором «Вісника св. Григорія», видання Архідієцезіальної спілки вірмен.
Міколай «Кицьо» Мойзесович.
Одружившись, повернувся до Кутів. Під час Другої світової вступив у Армію Крайову і загинув, за наявними джерелами, від рук УПА (тема локальної Кутської трагедії, наскільки я бачу з її обговорення, не менш болісна, ніж глобальної Волинської, тож тут ми її навіть не торкатимемося). Крім етнографічних публікацій про вірменську громаду Кутів, залишив по собі ще деякі матеріали, які вивіз на Захід під час радянської депортації Міколай «Міко» Мойзесович (1893-1972).
3. Міколай «Міко» Мойзесович теж народився у Кутах, але в іншій родині.
Міколай «Міко» Мойзесович.
Під час Першої світової в австрійському війську був поранений у праву руку, яка втратила рухливість. Працював у родинній мʼясарні, що виробляла вірменську вудженину.
Під час Другої світової його родина переховувала 13 євреїв, але хтось видав, євреїв розстріляли (зрештою вся єврейська громада Кутів була знищена), а Міколая арештувало гестапо і йому теж світив розстріл, та стараннями німецьких друзів його вдалося викупити. В тому ж 1944-му у тій-таки Кутській трагедії гине його дружина, вдівця з синами врятував сусід-українець Михайло Ящук.
Фірмова крамниця Мойзесовичів Wędliny Ormiańskie в Кутах (І пол. ХХ ст.).
Совєти депортували Міколая разом з іншими польськомовними кутянами. В Польщі він одружився з тою німкенею, що витягла його з гестапо. Крім записів «Кицьо», він вивіз із собою власне знання кутської вірменської обрядовості. Зі всім цим масивом працював Збігнев Косьцюв (1929 р.н.) разом із музикознавцем Вацлавом Панеком (1948-2024).
4. Збігнев Косьцюв народився у Бродах. Батька, вояка Легіонів Польських, в 1940-му вбило нквд. В 1945-му його з матірʼю депортують в Ополе, де він мешкає досі.
Збігнев Косьцюв.
Ботаник за освітою, він все життя присвятив музиці і музикознавству, зокрема – музиці польських вірмен, про яку опублікував цілу низку робіт. Працюючи з Міком Мойзесовичем та іншими інформантами, він залучав також професійних композиторів, завдяки чому вдалося відновити вірменські літургії, в тому числі великодню та поминальну, – і оті самі кутські колядки.
5. Головним його партнером в цій праці був композитор, викладач і журналіст Станіслав Шмеловскі (1930-2008), саме він обробив і зафіксував нотами, зокрема, літургії – і колядки.
Станіслав Шмеловскі.
Їх я виявив у статті Косьцюва «Вірменські пісні в обробці польських музикантів» (1978), і це ті самі колядки, які досліджувала Броніслава Вуйцик-Кьопрюлян (я перевірив). Вони таки не загубилися у вирі часу, війни, депортації і асиміляції. Я вірю, що вони ще будуть звучати на українській землі.
Автор: Завен Баблоян
За матеріалами сайту Wirtualny Swiat Polskich Ormian.
Фотографії старих Кут:
-
- Кутські вірмени під час храмового свята св. Антонія 13 червня 1932 року. Прислав Павлюк Богдан.
-
- Вірменська молодь в Кутах Коментар Maria Pietraszkiewicz: другий ряд, четвертий зліва Леопольд — син замордованих 19-20 квітня 1944 року Wita i Sabiny Ciołek.
-
- Вірменський костел.
-
- Вірмени з містечка Кути За світлиною Вільгельма Гехта. На гуцульському терені вірмени торгували сіллю, худобою, м’ясними виробами, виготовляли одяг і взуття із шкіри, займалися городництвом та садівництвом.
