Громади євангелістів реформованих на теренах Коломийського та Косівського повітів у 20–30-х роках ХХ ст.

На теренах Коломийського та Косівського повітів у 20–30-х роках ХХ століття, як зрештою і в усій Східній Галичині тогочасної Польщі, набув популярності та ширився протестантський рух. Одним з розгалуженням цього віровчення буда церква євангелістів реформованих.

Згідно з офіційними даними, які подані у метричних книгах народжень, шлюбів та книгах переходів громадян з греко-католицького віровизнання до віри євангельської (євангелістів реформованих у Польщі) Коломийського та Косівського повітів, які збереглись в ідеальному стані у Соборі святого архистратига Михаїла у Коломиї, можемо прослідкувати динаміку зростання прихильників протестантського віровчення.

У Коломийському повіті у період з квітня 1925 року по вересень 1938 року зафіксовано таку статистику переходів по селах повіту. Зокрема, у с. Молодятин 98 осіб обох статей, с. Підгайчики 168 осіб, с. Воскресінці 43 особи, с. Лісна Слобідка 56 осіб, с. Ценява 10 осіб, с. Турка 4 особи, с. Уторопи 22 особи, с. Іспас 20 осіб, м. Коломия 28 осіб. У Косівському повіті у період з серпня 1933 року по березень 1939 року перейшло у с. Пістинь та Микитинці 92 особи, у м. Косів з селами Город, Москалівка та Старий Косів 51 особа, с. Делятин 6 осіб, села Микуличин, Лойова та Добротів 26 осіб.

: Українська Євангельска реформована громада. Косів

: Євангельсько-реформована громада в Молодятині, Коломия

: Українська Євангельсько- Реформатська громада у с. Пістинь, повіт Косів з пастором Т. Довгалюком. 1934 рік.

: Молитовний будинок у Коломиї

Офіційна тогочасна назва релігійної конфесії була: Союз євангельсько-реформованих громад (суперінтендатура в Коломиї). Підпорядковувалась Українському Євангельському об’єднанню у Північній Америці, складалася переважно з українців (до 1939 р.), налічувала більше 80-ти громад у Галичині та Волині. Громади брали активну участь у національно – культурних процесах, зокрема співпрацювали з товариствами “Просвіта”, “Рідна школа”, “Відродження”.

Брали участь в українському кооперативному та пластунському рухах. Заснували освітній фонд для бідних учителів, зокрема у Коломиї відкрили “Українську євангелицьку школу імені М. Грушевського”. У період 1939 – 1944 рр. зазнали переслідувань, тому більшість прихильників та керівників руху емігрували закордон.

Цікавими є відомості щодо джерел фінансування діяльності даних релігійних згромаджень. Так, згідно з річними фінансовими (касовими) звітами ревізійних комісій за 1936 рік основними джерелами були кошти отримані від: європейської централі допомоги Євангельським церквам (Женева) в сумі 44433,32 злотих; допомога з Англії – 2857, 99 злотих; від передплати часопису «Віра й Наука» — 518,44 злотих; видавнича справа (допомога з Англії) – 1812,30 злотих; Консисторія (Варшава) – 500,0 злотих; від пастора Альтгера (Швейцарія) — 1096,95 злотих; від пастора Гантенбайня – 600,0 злотих; інші доходи – 1060, 73 злотих.

Витрачені дані кошти були на: адміністративні представницькі витрати – 1427,16 злотих; видавництво літератури – 1759, 11 злотих; на часопис «Віра й Наука» — 1962,75 злотих; будівництво молитовних будинків – 3 488,53 злотих; різні видатки (допомоги студентам, судові справи, доброчинні справи) – 1896,56 злотих; плата місійним робітникам – 35 405,00 злотих.

Членкиня Євангельсько-Реформатської церкви Косова Марія Шведюк (зліва) з сестрою, сидить її мама з двома внучками. Світлина зроблена в День Матері, 15 травня 1934 р., Косів.

З касових звітів за 1936 – 1938 роки бачимо видатки на придбання старих будівель разом із землею для будівництва молитовних будинків, адмінбудівель громади у таких селах та містечках краю, як Лісна Слобідка, Підгайчики, Пістинь, Тростянець, Делятин, Іспас, Косів, Коломия.

У цей період пасторами були Микола Жураковський, В. Федів, Макс Вайдауер, Василь Кузів, який згодом став єпископом згромаджень. У Коломиї, громада побудувала у 20-х роках ХХ століття, на сучасній вулиці Верещинського, 9 свій молитовний будинок, який у період 1948 – 1959 років використовувався парафією російської православної церкви (т.з. «Воскресенская церковь»), для проведення богослужінь, згодом, до розпаду СРСР був клубом Коломийського лісокомбінату. На початку 90-х років, молитовний будинок повернувся до своїх законних власників, після реєстрації у незалежній Україні відродженої громади.

Вищевказаний комплекс різного роду документів досліджуваного періоду, є новим, вагомим джерелом для дослідження релігійного життя українців у Східній Галичині у період перебування краю у складі Польської республіки.

Юрій Плекан, 2023