У нашому краї і по всій Україні добре знають і поціновують як митця, своєрідного творця краси Федора Гавриленка. Родом він з Черкащини. Але за період навчання в Косівському училищі прикладного мистецтва, а пізніше — за роки творчої праці на виробничо-художніх підприємствах і проживання в Косові, став для місцевих жителів своєю людиною, так би мовити, огуцулився.

Саме в нашому благодатному мистецькому краї до нього прийшли добра слава і визнання. Федора Родіоновича нині шанують як провідного різьбяра-художника, члена Національної спілки майстрів. народного мистецтва України, кавалера Почесної відзнаки Міністерства культури України. Нещодавно майстер відзначив свій поважний і мудрий ювілей — 80-річчя від дня народження. На щастя, в добродія Федора очі ще зіркі, руки напрочуд слухняні. Свого часу його знали як палкого любителя спорту, неабиякого борця і гірськолижника.

Отож, і в свої поважні літа демонструє високу фізичну, мистецьку й духовну культуру. З любов’ю, натхненням і насолодою, вільно й розкуто відтворює на тарелях і настінних пластах образ Ісуса Христа, Матері Божої, святих Йосифа, Миколая, Іоана Хрестителя. З-під його умілих, вправних, талановитих рук виходять високо естетичні, вражаючі вироби з портретами Шевченка, Франка, Лесі Українки.

Ф.Гавриленко оздоблює різьбленими орнаментами різноформні скриньки, баклаги, цукерниці. Милують очі та серце книги-альбоми, цукерниці, тарелі, настільні і настінні хрести. Федір Родіонович, хоч зрідка, але бере до рук альбоми з давніми фотографіями. Одні світлини повертають його в пору мрійливо-романтичної студентської юності. Інші — нагадують роки праці у творчій групі провідних майстрів гуцульської різьби колишнього ВХО «Гуцульщина». За 11 літ роботи на підприємстві йому вдалось створити багато нових зразків художніх виробів, які тиражували і розходили по всій Україні, та й за кордоном. У той період невтомний різьбяр створював чимало виробів, які проторовували собі стежки на колишні республіканські і всесоюзні художні виставки, престижні конкурси, ярмарки.

Кращі твори з доробку Федора Гавриленка прикрашали виставки в Болгарії, Франції, Швейцарії, Японії, Канаді, США. Його наполегливість, обдарування були оцінені званням «Майстер — художник першого класу» (1971р.). У 1976 році Федора Родіоновича було названо майстром «Золоті руки». Згодом митець удостоївся звання «Майстер — художник вищого класу».

Більше п’яти років Ф.Р.Гавриленко трудився творчим майстром художньої різьби на дереві у Косівському виробничо-художньому комбінаті. Це були плідні роки творчого злету.

Федір Гавриленко добре володіє техніками традиційної плоскої «сухої» різьби та інкрустації природним і кольоровим деревом, спеціальними смолами, металом, бісером, перламутром. Він добре опанував техніки інтарсії, підлакового розпису на дереві, точіння, випалювання (тобто оздоблювання виробів узорами за допомогою електрописака та саморобних штампів). Роботи Ф.Р.Гавриленка зайняли почесне місце в експозиціях музеїв Косова, Коломиї, Івано-Франківська, Львова, Києва. Кращими творами митця ілюстровані окремі номери популярних журналів України «Образотворче мистецтво», «Народна творчість та етнографія», «Ранок». Добродій Федір не без цікавості перегортає сторінки книги «Наука і культура. Україна, 1979», альбом «Художні промисли України», які ілюстровані кращими його творчими роботами. У домашньому архіві зберігаються вирізки з газет «Молодь України», «Робітнича газета», «Прикарпатська правда», в яких надруковані теплі розповіді журналістів і мистецтвознавців про його життя, творчий доробок, мистецьку стихію і захоплення всього життя.

Як цінну пам’ятну реліквію Федір Гавриленко шанобливо зберігає книжечку «Різець творить казку» (з серії «Карпатські сузір’я», яка побачила світ у 1996 році у Снятинській друкарні «Прут-Принт»). Це творчий портрет-нарис про нього, як митця, провідного різьбяра-художника.

Досвідчений майстер різця зізнається, що вдячний Господу Богу за прожите змістовне життя, пов’язане з мистецтвом, з красою. Він по-своєму щасливий, що зумів чимало доброго створити власними руками, що в кожен витвір вклав частинку власної душі, вдихнув життя, щоб ці маленькі скарби рук і серця стали справді унікальними, оригінальними і красивими.

Хай і надалі живеться ювіляру цікаво й повнокровно. Хай нові твори його несуть людям душевну радість, світлі враження, естетичну насолоду, А митцеві з непересічним талантом хай довго-довго світить сонце на цій благодатній землі.

Іван Мисюк,
заслужений працівник культури України, член НСМНМУ та НСЖУ.

«Гуцульський край», №20, 18.04.2018 року

Facebook коментарі
Share