Страсний тиждень. У жнивну середу сполудня великого тижня печуть ґаздині кукуци — малі бохонці хліба з житньої муки, а вечером палять ватру помежи маржиною, — «Аби єї так видко усе було, як видко чоловікове коло стола, при якім він їсть; аби маржина була сьвітуча, красна, як Боже сьвітло, — аби до маржини не мав приступу злий!».
В Жабю ходять малі діти того дня вечером до півночи або й через цілу ніч від хати до хати, постають рядом під вікнами і кличуть усї враз в один голос: «Грійте діда! Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам йигнички, аби вам телички!».
Так кличуть доти, доки з хати не обізвеся голос: «Гріємо, гріємо, даємо! — і або винесе хто дітям кукуца, або покличе їх у хату, де їх обдаровують кукуцами. — Декуди дають хлопцям кукуци, а дівчатам яйця.
В Ясенові горішнім подає ґаздиня дівчині соли лизати, промовляючи ось як: «Лижіт-ко, дївочки, може би Бог дав, аби на рік мої овечки чинили йигнички!».
Окрім кукуців дають дітям у пазуху вареного бобу. На відходнім кажуть діти: «Дай, Боже, душам помершим царство небесне, а вам, ґаздинько, аби си овечки мирно покотили тай аби сї йигнички почінили!».
Роздавання кукуців в Велику середу. 1936 рік.
З того, хто перший увійде у хату, чи дівчата, чи хлопці, а коли їх не пустять у хату, тоді з того, чи до полудня яка жінка чи чоловік увійде насамперед у хату, ворожать, чи будуть мати йигнички, телички, чи бараньчики та бички. Пустовірні Гуцули замовляють собі умисно у сусід, аби їм прислали як найборше насамперед дівчат, бо хотять мати йигнички.
Кукуци роздають і тим, що случайно, чи за якою орудкою прийдуть у хату, при чім обдаровані вінчують: «Аби ваша коровка, ваша овечка, була плідна, йик мурашок, йик мошки — комар».
В Космачи ходять за кукуцами в живний четвер, — четвер великого посту, від досьвіта і того дня рано палать перед кождою хатою ватру, що у Космачи називають тегетово — вогники.
До того, аби діти ходили за кукуцами, привязують в загалі Гуцули велике значіне, повідаючи: «Як не будут ходити на вогники — за кукуцами, як не будут писати писанок, то настане конец сьвіта! Як довго будут кукуцарі ходити за кукуцами, писанчарі (парубки) за писанками, кольидники з кольидою, як довго брат занесе сестрі тайну вечеру, поти буде стояти свьвіт, бо поти буде Ирод — найстарший чорт, сидіти замкнений; він через то кождого року питає перед Великоднем у юдів, що ходьи по сьвіту, ци ходьи писанчьирі, ци ходьи кукуцарі, кольидники? Йик они єму скажут, що ходьи, він каже: Ой не зараз сьвіт згине».
У кождий Великдень рано заковує єго циган, ударяючи півтора раза по ковалі, чим замоцовує шрубу, якою Ирод закручений; Ирод тоту щрубу злизує знов аж до другого Великодня, — він чекає лиш, аби циган не закував, то як би перша крапка води з вішки — кропила, на паску упала, зараз би Ирод віхопивси; тому мусит циган, як лиш зазоріє, назад єї (шрубу) вікувати!».
«Материяли до Українсько-Руської етнольогії».
За редакцією Хв. Вовка. Видавництво «НТШ», 1904 рік. Львів.
Підготував Богдан Павлюк.
Також цікаво:
Коментарів: 1
Великодний словничок | Гуцулія, 13.04.2025 о 12:03
[…] в кукуци», «гріти діда» — діточий обряд, котрий має нагадати […]