Скоро з Божов поміччю діждемо свєт, тий буде та пора, котру ми називаємо «по Велиціни» — тобто, після Великодня.
Злагодила вам крішку наших світошних словечок, єкраз до цеї пори. Географія словечок — Гуцулія, Буковина.
Святкування Великодня у місті Косові. Монастирська церква. 1912 рік.
Паска — то є хлібний виріб, котрий мемо свєтити в кошику. А Пасха — то Великдень, найбірше свєто. Але «Пасха» — то бірше книжне, літературне. А в бесіді чуємо «на Паску я маю вбратиси файно і піти світити паску».
Паска може бути рогата (без поливи, але прикрашена сонячними хрестиками, пташечками з кіста), може бути міщанська (мати багато спецій). Має свої різновиди — житня, звичайна, козацька, мазовецька, міщанська (папушник), канонірська, мокринецька, південна, подільська.. Файно описано у Зеновії Клиновецької.
Смачної паски!
Фото: Андрій Близнюк.
Крім паски свєтитси бабка. Але вона здобна і без неї си мож обійти, а от без паски — ні. На Опіллю баба — то коровай такий великодний, а в нас (Гуцульщина, Буковина) бабка — то висока здобна випічка з білов поливов і родзинками. То, що дехто перекреслює на картинках і каже, що то куліч. Нема в нас кулічів, а от бабка є — і не лиш у нас. Румуни України (наприклад, у селі Горбова) цес виріб називают козонак. Поляки Буковини печут мазурки. А йка паска у румунів України? На коржі з тіста сирна начинка. І той сир символізує сонечко.
Писанки на Великдень у церкві Св. Василія Великого у Косові.
Дора — це на Гуцульщині паска без прикрас, лиш з хрестом на серединці, велика і поважна, її колис єк випікали і в’на си вдала — то стрілєли з пістолів у небо ти й салютували з радости. В деяких селах Буковини дора — то проскура.
Пасківник, скопец, дорінник, кошелик — дерев’яні або лозяні ємності для освячення паски.
Бабник, пасківник, таса — форми для випікання паски і бабки. То пасківник може бути як для освячення (дерев’єний), так і для випікання паски (керамічний).
Свічене — все, що несеси в кошику ци пасківнику світити (паска, писанки, мнєсо, сир, хрін… знаєте самі). До Великодня си тримає піст, того ці страви перший раз розсмакувати після посту — смакота на світі. Звідси і приповідка «Чекати, ніби свіченого». Бо си вижідали.
Галунка — крашанка.
Покрівец — вишитий рушничок на кошик.
Цвіклі, бурачки — страва з тертого хрону, бурака, цукру тий оцту. Має цікаву символіку, дес розкажу.
Писачок, кирсточка — інструмент для нанесення писанкарських візерунків.
«Ходити в кукуци», «гріти діда» — діточий обряд, котрий має нагадати про вшанування предків.
«Накривати грібки» — трапезування на могилах.
Вливанка — жартівливе обливання у понедівнок ти й вівторок (коли весна тепла ти й компанія добра).
Ну а си витаємо (це відий знают усі) «Христос Воскрес!» — «Воістину Воскрес!». І провідуємо у ці дні предків, і набуваємоси у слові з живими рідними, і даруємо писанки, і христосуємоси (три рази цілуємоси при привітанні), і дєкуємо Богу, шо дав діждати.
Лудинє (одяг) на Великдень у с. Шепіт.
Світкуйте здорові!
Також читайте по темі:
Цікаві словники на замітку:
-
- Гуцульський словник — науково-популярний диференційний короткий словник гуцульських говірок.
- Тлумачний словник гуцульських говірок. Петро Гавука — цей тлумачний словник гуцульських говірок містить майже 20 000 слів, які є широко вживаними на території Гуцульщини, в українській діаспорі за кордоном.
- Тлумачний словник-жартівник. Богдан Радиш-Маринюк — дібрані автором українські слова, що мають двояке смислове навантаження, викликаючи тим, іноді, щиру посмішку.
- Словник українських говірок Карпатського регіону: пояснення та походження слів. Дмитро Савчук — в основу покладено понад 1700 слів, які широко вживаються у селі Старих Кутах та загалом у Карпатському регіоні, але часом залишаються маловідомими і незрозумілими для жителів інших регіонів України.
