У всіх путівниках по Косівщині запрошують відвідати славнозвісний Косівський базар, де можна подивитись та придбати авторські роботи відомих майстрів Карпатського краю. А якщо ти ще не відомий, а зовсім молодий, але працюєш 25 годин на добу, вчишся, шукаєш, креативиш, у своєму творчому пошуку ламаєш стереотипи, коли твої роботи викликають вир емоцій своєю нестандартністю у поєднанні з традиційністю, хіба ти не майстер? Хіба твої роботи не цікаві?
Визнання прийде з роками, майстерність буде рости з кожним виробом, знайдеться свій неповторний стиль, з’являться поціновувачі таланту, а зараз треба просто працювати, вдосконалюватись, рухатись вперед і показувати свої роботи, а показати вже, насправді, є що.
Знайомтесь з майстрами Міленко Владислав та Олександр.
Молоді майстри-керамісти, живуть в с. Старий Косів. Народились — Владислав 6 жовтня 1997 року, Олександр — 18 серпня 1999 року. Зараз здобувають освіту у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва на відділі художньої кераміки.
Дідусь — Риптик Михайло Миколайович, в свої часи був знаним майстром, робив кахлі, спочатку у колгоспному кахлевому цеху,а потім обладнав свою приватну майстерню. Дідусева гончарна майстерня тепер дістала друге дихання, хлопці дещо переробили, переобладнали і там знову закипіла робота. Кахлі, правда не роблять, але прес залишили, дійде час і до них. А ще дідусь показав місце де брати глину, спеціальну, керамічну, екологічно чисту, з місцевої копальні. Бабуся — Міленко Тамара Григорівна розмальовувала кераміку, її узори хлопці вивчили і використовують в своїх роботах.
Брати пробують різні стилі. Хочуть не просто гончарити, а робити речі, які потрібні у повсякденному вжитку, з одного боку будуть традиційними, а з другого — сучасними.
Влад більше займається предметами вжитку: горнятка, глечики, миски, свічники, турки для кави, чаші для кальяна. До речі, він єдиний, на сьогодні, в Україні, виготовляє кальянні чаші в гуцульському стилі.
Сашко — більше любить скульптуру, особливо анімалістичну, скульптуру малих форм. Звірята-скарбнички, фігурки людей, баранчики різних розмірів, все невимовно позитивне, фантазія в молодого майстра-безмежна.
Зараз парубки працюють в стилі традиційної косівської мальованої кераміки, притримуються притаманних стилю кольорів та малюнків. Також пробують поєднувати в роботі два кольори глини, білу та червону, зверху орнамент, цікаво виходить.
Експериментують з обварною керамікою ( це коли після випалювання при 600–650° виріб з печі занурюють в рідину з молока-муки-води).
Пробують техніку молочіння — це коли виріб купають в молоці або в кислому молоці для того щоб отримати на ньому малюнки (для цього кераміку, вже опісля першого, так званого «утильного» випалу занурюють-поливають домашнім, «жирним» молоком і ще раз випалюють при температурі 300–350°. До того ж ця технологія надає виробам неповторний декоративний вигляд, «під старовину».
Парубки все роблять самі — копають глину вручну, складають в міхи та несуть пані Глину на плечах до майстерні. Не один десяток кілометрів пройдено, не одна сотня кілограмів перенесена.
Далі — сушать, фасують, заливають теплою водою, перемелюють, проціджують, розкладають по гіпсовим формам. Тільки тепер глина готова бути слухняною, можна творити. І глина наче оживає, вона слухає гончарні руки та набирає тої форми, яку задає майстер.
Планів у молодих майстрів дуже багато, а головне те, що вони хочуть цим займатись, хочуть працювати, дуже позитивно налаштовані, і це передається їх творінням. Позитив у всьому — в композиціії, в малюнку, в розповіді про виріб, навіть чимала купа черепків в майстерні — сміються: «Творчий процес, зробимо ще краще».
Також хочуть робити майстер-класи з гончарства, тому що впевнені що відчути своєрідну магію глини, хоч раз в житті, має кожен. Влад має досвід, він проводив майстер-класи на Полонині Перці та в Буковелі.
А ще, хотіли б запрошувати студентів, які вчаться на керамістів, щоб набирались практики, працювали, експериментували, обмінювались ідеями.
Кажуть, що якщо гончар, виліплюючи глечик, робить його з душею, то вода в глечику, навіть в найбільшу спеку, залишиться прохолодною, а молоко не прокисне. Тому з давніх часів всі народи шанували добрих гончарів. А в Єгипті навіть є легенда, що бог родючості Хнум створив на гончарному колі і людину, і весь світ. Брати Міленко в своїй майстерні також створили свій світ, де на полицях поряд дрімають ліниві коти і скачуть пустотливі баранчики, розправляє вітрила корабель та надувають боки глеки та полумиски, добрий світ з дуже великим та світлим майбутнім.
© Олена Бойчук, 2020
