У 1970–80 роках XX ст. на Косівщині були дуже поширені так звані «громадські музеї».
Задум був цікавий і корисний. Створювали їх за розпорядженнями районного керівництва або за ініціативою окремих ентузіастів. Всі ці інституції можна назвати музеями лише умовно: після відкриття вони, у ліпшому випадку, працювали як звичайні культурно-освітні установи. Музейна робота зводилася лише до відвідування. Іноді відбувалося поповнення фондів за рахунок дарунків. Основною аудиторією, яка відвідувала ці музеї, були учні шкіл. Це відбувалося за планами виховної роботи.
На звання музею найбільше заслуговували меморіальні збірки, присвячені видатним людям: літературно-меморіальний музей М. Павлика у Косові (1961), а також музей Марка Черемшини у його рідній хаті в селі Кобаках, який утримували за рахунок колгоспу. Саме тут були автентичні експонати, які розповідали про відомих письменників.
За допомогою працівників державних музеїв, експозиції були побудовані за відповідним тематико-експозиційним планом. Проводилася і певна пошукова робота. Для невеликих збірок виділяли яке-небудь приміщення чи просто куток у школі, бібліотеці, будинку культури.
Насправді, громадськими музеями часто займалися люди без належної підготовки, байдужі до культури. Ця робота не оплачувалася, коштів на такі заклади майже не виділяли, тому працівники постійно змінювалися. Такі «музеї» переставали діяти, занепадали і зникали.
Так, у 1977 році припинив діяльність Косівський етнографічний музей-скансен під відкритим небом (на Трьох соснах). Музеї архітектури без державної підтримки не можуть розвиватися у принципі.
Невелика, але цінна колекція гуцульських виробів була зібрана у музеї народного ремесла села Яворова (1961). Косівські музейники провели облік, описали експонати. Збірка була в приміщенні сільського будинку культури, який не охоронявся. У 1998 році кращі експонати було викрадено і вивезено у невідомому напрямку.
У СРСР проводилася кампанія з використання будівель недіючих церков. У Косівському районі під музеї пристосували шість церков! У 1970 році урочисто відкрився музей народного мистецтва та побуту в косівській церкві святого Василія Великого.
-
- Церква Св. Василія Великого на Москалівці
-
- «Музей гуцульського мистецтва» на церковній брамі
-
- Експозиція Косівського музею народного мистецтва та побуту в церкві св. Василія Великого
-
- Експозиційні вітрини та стелажі Косівського музею народного мистецтва та побуту у Москалівській церкві
В пам’ятці архітектури — Черганівській церкві — з допомогою Кутського лісокомбінату постав музей природи Карпат (1971). Там були опудала звірів і птахів, колекції різних комах, гербарії полонинських рослин. А в одному з храмів у с. Рожнові організували музей атеїзму (1975).
Багата збірка косівської кераміки була у музеї гончарства, який відкрили в Успенській церкві села Пістиня (1983). Музей народного ткацтва планували відкрити у церкві святого Дмитрія у о Городі, а музей полонинського господарства — у церкві о Розтоків.
Діяла ще велика кількість дрібних «музеїв»: «історико-революційні», «воєнно-історичні», «комсомольські» та інші. Вони були призначені виховувати у населення почуття радянського патріотизму, тому не мали особливого значення у підвищенні рівня культури.
З. Тимчук, наукова співробітниця Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
