Недавно в Рушорі (це присілок на межі сіл Космача і Лючі) відкрили величний монумент на місці переможного бою (15 січня 1945-го) наших повстанців під орудою Мирослава Симчича-«Кривоноса», який закінчився практично повним розгромом батальйону енкаведистів (понад 300 осіб).
Але я хочу розповісти про іншу історію — про одну-єдину світлину, на якій зафіксовані двоє: немолодий гуцул і вояк УПА.
Петро Мельник-«Хмара» з народним лікарем Палієм Грималюком.
…Довгий шлях довелось пройти, аби ідентифікувати зафіксованих на світлині осіб, але врешті-решт з’ясувалося: на ній зображено Пантелеймона Грималюка (на Гуцульщині кажуть «Палія»; по-вуличному його називали «Палій Юрицин») і Петра Мельника-«Хмару». Фотографував, імовірно, Дмитро Білінчук (теж на псевдо «Хмара»), але це не точно.
Негатив пролежав 47 років, перш ніж був виявлений аж у 1999-му році, але з того кліше повстанці виготовили відбиток, який забули у закинутій криївці (схроні). Чекісти його знайшли й ідентифікували осіб на тому знімкові — очевидно, за допомогою місцевих сексотів…
Здогадуєтесь, що було далі? Про це склав вірша пан Зиновій Сердюк-«Гроза»:
Палій (ім’я незвичне) Грималюк
(Я вдруге повертаюсь до світлини).
Народний лікар, лікар-самоук.
У теплу пору босим був щоднини.
Бував у селах в будь-якій порі —
Нещасні випадки чи переломи…
Ходив дідусь старенький в кептарі.
Людинолюб і патріот свідомий.
Як в приказці отій — біда не спить.
Вона частенько в ті роки не спала.
Світлину в схроні десь знайшли — і вмить
Його в селі котромусь відшукали.
Він з хлопцями на тій світлині був,
Що необачно в схроні полишили.
Зануртувала азіатська кров
У нелюдів, у їх чекістських жилах.
Садист і ненавидець-людожер
Побити може так стару людину —
Не витримав побоїв і помер.
Ні, не помер! А на посту загинув.
Трохи детальніше про цих осіб. Палій Грималюк був родом з Яворова (присілок Безулька). Він мав вроджений талант лікаря-самоука — міг вправляти вивихи і переломи. Петро Мельник-«Хмара» (родом зі села Камінне Надвірнянського району) на той час був командиром ТВ-21 «Гуцульщина», мав військове звання «сотник» (капітан).
Що привело сотника «Хмару» до Палія Грималюка невідомо, але можна однозначно припустити: Петро Мельник вивихнув десь руку чи ногу, тому йому була потрібна кваліфікована допомога… Він її одержав і вирішив сфотографуватися на пам’ять, не підозрюючи, до чого це призведе!
Палій Грималюк після отриманих побоїв невдовзі помер (це сталося десь у 1947-му чи 1948-му роках), а через 5–6 років «Хмара» загинув у бою під селом Лойова Надвірнянського району (27 квітня 1953).
Вічна пам’ять закатованому і загиблому!
Василь Гуменюк.
«Гуцульський край», №44, 1.11.2024 р.
