Продовження. Початок у №18 від 6 травня 2022 р.

Оскільки кількість кореспонденції у другій половині XVIII ст. з кожним роком зростала, то виникла потреба правового регулювання її доставки і роботи самої пошти. Вони знайшли відображення у поштовій інструкції від 18 грудня 1764 р. Перш за все встановлено відповідальність за доставку пошти та дотримання таємниці листування; встановлено єдину плату за пересилання листа, а також введено реєстрацію поштових відправлень за допомогою квитанцій.

Цією інструкцією запроваджено поштові печатки, якими завіряли листи відправника, особливо ті, в яких відпали печатки відправника. Ті печатки були круглі, діаметром 20 мм. В легенді був зображений державний герб під ним назва пошти населеного пункту, а внизу, під написом, — поштова трубка. Окрім того, ставили штампи з написом населеного пункту. Вони були прототипом сучасної марки. Поштова інструкція дозволяла перевозити пошту візками.

Дозвіл пану Герба в Косові від староства на проведення танців в залі Трухановича. 1932 рік. Фото прислав Андрій Шабунін

Дозвіл пану Герба в Косові від староства на проведення танців в залі Трухановича. 1932 рік. Фото прислав Андрій Шабунін

Австрійська доба в історії пошти Галицької Гуцульщини характеризується повсюдним запровадженням державної пошти, яка постійно вдосконалювала свою роботу. Зокрема, з 1773 р. відправну кореспонденцію адресатам почали штемпелюватися в обов’язковому порядку. Штемпель був круглої форми, діаметром 30 міліметрів, і мав усередині кола зображення державного герба австрійської держави, під яким виднівся напис почтового відділення, з якого відправляли пошту, а під ним красувалася поштова трубка. Саме такий відтиск поштового штемпеля м. Львова, датованого 20 лютого 1776 р., дійшов до наших днів. На нашу думку, таким мав бути штемпель і найдавнішої пошти Гуцульщини у Кутах, яка, як уже зазначали, діє з 1791 р.

Чорні відбитки поштового штемпеля тушшю з зазначенням пошти населеного пункту відправної кореспонденції введено 1 січня 1818 р. Чергову новацію у роботі пошти ввели не пізніше 1865 р., коли листи стали відправляти адресатам з відбитками поштових штемпелів із зазначенням дня і місяця, а рік на ньому дописували самі поштарі перед відправкою.

Ряд таких листів з поштовими штемпелями збереглися до наших днів у теці «Пошта» Антонія Шнайдера в краківському воєводському архіві на Вавелю. Серед них є також два конверти з штампами делятинської і косівської пошти. Перший датується 19 травня 1865 р. (рік дописаний рукою. — П. С), а другий датований «31. 12». На зворотному боці конверта є штемпель львівської пошти, який датується 1 січня 1870 р. Відправником цього листа був виділ Косівської повітової ради, який його адресував крайовій раді у Львові.

Отже, двома штемпелями галицька та гуцульська пошта користувалася до 1 січня 1870 р., доки на пошті в австрійській державі не ввели новий вдосконалений штемпель, який мав всі теперішні реквізити: зазначення пошти того чи іншого населеного пункту, дня, місяця і року відправки листа, бандеролі, посилки тощо.

На території нинішньої Івано-Франківської області найдавніший штемпель нового зразка австрійської держави має дату 19 серпня 1870 р. Цей відтиск штемпеля належить пошті колишнього містечка, а нині села Княгиничі, на Рогатинщині.

До 1818 р. поштову кореспонденцію відправники на пошті віддавали її працівнику, який не завжди був на робочому місці. Це викликало у людей справедливі нарікання. Тому поштова влада 1879 р. пішла на нововведення: запровадила поштові скриньки, які у великих містах вішали не тільки на будинку тієї чи іншої пошти, але й для зручності мешканців — і на окремих будинках у житлових кварталах. Кореспонденцію виймали о 9:00, 12:30, 15:20, 16:45, 19:20 і 21: 45 годинах.

Наступне нововведеняя в роботі поштової служби датоване 1826 роком, тоді було запроважєно прийом і пересилку бандеролей вагою до 3 фунтів, тобто до 1,5 кг. Тоді ж від населення почали приймати грошові перекази і посилки. Не приймали тоді, як і тепер, живих звірів і звірят, легкозаймистих і піротехнічних речовин. Обмеження на вагу посилки і віддалі її доставки на той час не було.

За відправку листів брали велику плату. Кожна пошта оцінювала послуги на свій розсуд. Це викликало в населення справедливі нарікання. Австрійський уряд прислухався до скарг і видав декрет «Про оплату поштової кореспонденції», який 28 квітня 1817 р. продублював галицький генерал-губернатор Франц Фрайбер.

У декреті зазначалося, що вартість відправки листа залежить від віддалі через кожні три поштові станції, і плату з відправника беруть віддразу. Таким чином, уперше було складено тарифну сітку вартості відправленого листа в межах австрійської держави. Доцільно зазначити, що без оплати лист не відправляли нікому, навіть, якщо він був адресований самому цісарю.

На оплаченому листі зазначали адресу одержувача, віддаль, час доставки. Відправнику давали квитанцію про те, що листа від нього прийнято, це було гарантією на доставку листа адресату в межах цісарської держави. Дуже дорогими були також листи міждержавної кореспонденції. Наприклад, у 1852 р. лист з Гданська до Франкфурте коштував пів таляра, а з Північної Америки до Німеччини — 16 талярів.

Петро Сіреджук.

Далі — буде…

«Гуцульський край», №21, 27.05.2022 року

Share