З Косова пишуть нам: «Ранком біля 4. год. дня 23 жовтня ц. р., явилися під хатою п. М. Горбового — організатора і опікуна Пласту в Косові, польські жовніри 49 полку і обставили всі двері та вікна, не пускаючи нікого.»

Біля 6 год. прийшли командант польської поліції в Косові, Адамчик, заступник команданта Мазурек і ще оден поліцай та, не виказуючися ніяким вищим приказом, стали переводити трус за мнимими „крісами та шаблюками“, якимито, на їхню думку, «Пластуни роблять по лісам вправи»… Перешукали всюди, по сінниках, кишенях, шафах, книжках,шуфлядах і т. п., розуміється без найменшого висліду.

Подружжя Горбових (по центру) з пластунами. (Прислав Роман Хромейчук)

Подружжя Горбових (по центру) з пластунами. (Прислав Роман Хромейчук)

Відтак стали переслухувати п. Горбового. Закидали йому, що він приймає до пласту молодіж від 20–25 літ, що вправляє з ними крісами по лісах, що дорогами виспівує подразнюючі (!) польську суспільність пісні, як «Ще не вмерла Україна» і т. п., що пластунів підбурює проти Польщі, що уладжує ночами тайні сходини з ними і пр. і пр.

Дальше питали його, на якій підставі він заснував це «Товариство», коли воно є заборонене (!), на що він до того береться, коли не беруться до цього ні школи ні вчителі (так!), яка його ціль у цьому та «кілько бере грошей за це все» (!) і більше ще тим подібних „мудрих“ закидів робили, не даючи — розуміється — найменшого доказу стійности підозрінь, кромі страшення тим, що вони всьо знають, що їм кождий його крок знаний і т. д.

На всі ці закиди відповів п. Горбовий коротко, що все це підла брехня і провокація, що він Пласт заснував на підставі признаного і дозволеного пластовового підручника д-ра О. Тисовського «Життя в пласті», що веде пласт з рамени і під опікою Українського Краєвого Товариства Охорони дітей і о. н. м. а в цьому, що школи і вчителі — на жаль — до Пласту не беруться, не його вина, бо він знає тільки за себе, а його ціль згуртувати молодіж, щоби не ледачіла, і дати їй змогу всесторонного, ідейного і пожиточного самообразування.

На прямо безличний закид про платню не відповів п. Горбовий нічого. Випитували ще про членів Повітової Пластової Ради в Косові, — чи служили при УГА., якими були там старшинами і т.п.

Це тяглося до 8. години. Відтак, забравши письма Пов. Пл. Ради і дівочого Пласту, зняли бльокаду з хати і пішли до голови Пов. Пл.Ради п. дир. Побігущого. Там перевели такий сам трус, а не найшовши нічого, відійшли. Мимо цього дня 25 жовтня вечір арештував згаданий Адамчик пп. Горбового і Побігущого без ніякого легального приказу, передержав їх через ніч на поліції, а коло полудня 26-го став переслухувати при помочи комісара поліції з Коломиї.

Закидали їм те саме і одержали ті самі відповіди, що передше. М. и. виразився п. комісар, що пласт „деморалізує молодь“, про що він сам на собі переконався при польських скавтах. По переслуханню відставлено обох арештованих нічю до тюрми при окружнім суді в Коломиї під замітом „противиборчої агітації“ і злочину з §§ 58. с. і 65 к. з.

Дня 13 листопада приїхав до Косова слідчий суддя з Окружного Суду в Коломиї і казав скликати всіх членів Пов. Пл. Ради та деяких пластунів і пластунок. Закидав їм, будьто би на пластових сходинах велася агітація проти виборів і Польщі, — з чого таки у вічі судді пластуни зараз висміялися, — дальше що прилюдно співали «Ще не вмерла Україна», на що всі пластуни і пластунки дарма, що їх переслухувано одинцем, — одновгідно з обуренням заявили, що «Україна ще не вмерла і не вмре ніколи, тож ніхто не годен їм вборонити це співати». В загалі зізнання пластунів і пластунок були гідні подиву.

Суддя Янковскі, презес організації народової в Коломиї, казав ще хлопцям і дівчитам оповідати всьо, що робиться на пластових сходинах; коли деякі пластуни домагалися випущення на волю їхнього опікуна (п. Горбового), суддя заявив: «не журіться, незабаром побачите свойого опікуна між собою».

Це „незабаром“ наспіло аж 21 листопада, котрого то дня звільнено пп. Побігущого і Горбового.

З газети «Свобода», грудень 1922 року.

Прислав Павлюк Богдан

Share