Село Космач: пам’ятники, пам’ятні хрести, могила УПА, пам’ятні стели та меморіальні таблички

«Слава не вмре й не загине…» Кушнірчук Олексій Іванович

Автор цієї книжки немало доклав зусиль до того аби видати своєрідний путівник рідного Космача, де описано про могили, пам’ятники, пам’ятні стели, хрести, меморіальні таблички. Тексти доповнюють світлини.

Видання рохраховане на педагогів, студентів й учнів, істориків, масового туриста. Воно ж доповнить літопис цього славного села.

Cимволічна могила Українським Січовим Стрільцям (УСС), борцям за волю України

Символічна могила Українським Січовим Стрільцям (УСС) споруджена вдруге у селі Космач-Центрі по вулиці Патріарха Володимира за власним бажанням та особистим старанням голови місцевого осередку НРУ Петрованчука Василя Дмитровича й усіх членів НРУ села Космача при активній підтримці односельчан.

На цьому місці у 1941 році була вже споруджена така ж символічна могила з каменю, але в 1944 році енкаведисти її підірвали. Первісний вигляд могили не зберігся.

Спорудження могили розпочалося у травні 1990 року. Освячення відбулося того ж року 14 вересня.

Братська могила ОУН-УПА на честь загиблих вояків ОУН-УПА (реконструкція проведена у 2003 році)

Споруджена на цвинтарі села Космач-Горішнє з написом: «Тут спочивають 24 вояки УПА – в основному з куреня «Скуби» Дмитра Гаха, які загинули у бою з російсько-комуністичними окупантами 30 січня 1945 року».

Раніше ця могила була зведена нашвидкуруч. У 2003 році була реконструйована первинними осередками УРП, НРУ та сільською Управою УПА при активній підтримці і допомозі космачан. А 19 жовтня 2003 року могила була освячена священиками УГКЦ і УПЦ Петрівом Василем та Гунчаком Василем. Реконструкція проведена з виготовлених блоків із мармурової крихти і бетону власноруч Кушнірчуком Олексієм Івановичем, його сином Олексієм і внуком Русланом.

У цій запеклій битві смертельно поранений був ройовий першого роя першої чоти куреня «Скуби» Сіреджук Василь Миколайович («Коник»). Бій з москалями розпочався о 6.00 і тривав 12 годин.

У цьому бою загинули 46 повстанців, у тому числі 8 повстанців-космачан. Кількість загиблих большевицьких окупантів невідома, бо всіх убитих і поранених напасники-москалі забирали відразу із поля бою. За час битви згоріла стайня з худобою Кушнірчука Івана Палійовича (одна корова, теличка, п’ятеро овець, кури і двоє кіз), стайні Никифорака Івана Кириловича на присілку Космач-Погір, а також хата Сіреджука на присілку Космач.

У цій битві поранений був ройовий із куреня «Скуби» космачанин Палійчук Василь Кирилович («Яремія»), який зі свого кулемета прикривав відступ куреня «Скуби» під кінець битви. Сам ройовий Палійчук Василь Кирилович залишився живим – і з поля бою відступився за сигналом командування куреня.

ПАМ’ЯТНИКИ

Пам’ятник ватажкові опришків Олексі Довбушу (1700 – 1745 рр.)

Встановлений у селі Космач-Центр біля житлового будинку Юсипчука Михайла Ільковича. Будинок водночас слугує музеєм. Пам’ятник виготовлений з бетону і мармурової крихти на власні кошти і стараннями Юсипчука Михайла Ільковича на спомин про перебування Олекси Довбуша у Космачі, в якому загинув від кулі Штефана Дзвінки (Дзвінчука).

Олекса Довбуш народився у селі Печеніжин (тепер Коломийського району) у сім’ї селянина-кріпака. Опришків у Довбуша було приблизно 30-50. Їхніми опорними пунктами були: Закарпаття, Буковина, Прикарпаття із селом Космачем та інші терени Західної України. Опришки нападали на панські маєтки, купців, лихварів, а захоплене майно роздавав бідним і немічним.

Пам’ятник відкритий 3 серпня 1988 року, та не був освячений у зв’язку із забороною тодішніх комуністичних властей.

Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1814 – 1861 рр.)

Пам’ятник встановлений у селі Космач-Центр біля Народного Дому на честь 180-тої річниці від дня народження та 133-тьої річниці з дня його смерті з таким написом:

Обніміться ж, брати мої,
Молю Вас, благаю!

Споруджений пам’ятник львівським скульптором Василем Гурмаком за кошти космачанин із США Семена Івановича Кушнірчука та його дочки Злочовської-Кушнірчук Марії Семенівни і добровільних грошових пожертв космачан. Пам’ятник встановлений первинними осередками політичних партій: Української Республіканської Партії – голова Кушнірчук Олексій Іванович, Народного Руху України – голова Петрованчук Василь Дмитрович, та громадськими організаціями – «Просвітою», Управою ОУН-УПА за участю громади села Космача. Роботи розпочалися у травні 1994 року, а освячений був пам’ятник 16 жовтня того ж року священиком УГКЦ Петрівим Василем.

Пам’ятник борцям за волю України

Встановлений воякам ОУН-УПА в центрі села Космача, біля середньої школи, на честь 135-ти учасників бойових дій повстанців, які загинули у боях і бойових сутичках з німецькими та комуно-російськими окупантами у 1942-53 рр.

На гранітній плиті викарбувані їхні імена.

Споруджений і встановлений пам’ятник завдяки старанням, власній ініціативі та власним коштам односельця Вардзарука Лук’яна Дмитровича, який проживає зараз в Івано-Франківську. Вказані повстанці майже всі загинули у селі Космачі, а деякі з них за межами села, району, області.

Пам’ятна стела, присвячена ватажкові опришків Олексі Довбушу (1700-1745 рр.)

Встановлена у селі Космач-Горішнє біля дороги на протилежному боці колишньої церкви св. Параскеви, яка згоріла у 1983 році – на місці, де смертельно був поранений ватажок опришків Олекса Довбуш улітку 1745 року від руки місцевого хруня-глитая Штефана Дзвінки.

Напис: «На цьому місці 24 серпня 1745 року трагічно загинув легендарний ватажок опришків народний месник Олекса Довбуш».

Освячення цієї стели не відбулося з причини заборони тодішніх радянських комуністичних властей.

Стела виготовлена у Львові і встановлена львівськими активістами у вісімдесятих роках.

Пам’ятний хрест і пам’ятна стела на честь курінного УПА «Книша» та 19-тьох учасників бойових дій ОУН-УПА у 1942-53 рр.

Пам’ятний хрест і пам’ятна стела виготовлені у жовтні місяці 2010 року членом косівської районної Управи Братства вояків ОУН-УПА Кушнірчуком Олексієм Івановичем при допомозі сина Олексія і внука Руслана – і встановлені у листопаді місяці 2010 року на присілку села Космач-Медвежий під урочищем полонини Штевйора на місці загибелі курінного УПА «Книша» – Горникевича Дмитра Івановича, який народився 1910 року у селі Чернів, Рогатинського району, тепер Івано-Франківської області. Освячення цих пам’ятних символів відбулося 6 грудня 2010 року священиками космацьких церков: УГКЦ – Андрійчуком Ігорем, УПЦ КП отцями Гунчаком Василем і Струком Василем.

Загинув курінний УПА «Книш» 2 листопада 1946 року у нерівному бою з енкаведистами. На хресті вмонтована табличка з нержавіючої сталі, на якій викарбовано його прізвище, ім’я та по батькові, псевдо і військове звання – курінний.

На пропозицію начальника гарнізону НКВД здатися курінний УПА «Книш» відповів вогнем зі своєї зброї. Останній набій він залишив для себе…

Тіло героя большевики забрали із собою до Яблунова, тодішнього райцентру. Місце його захоронення невідоме.

Пам’ятна стела виготовлена, встановлена й освячена тоді ж, як і пам’ятних хрест курінному «Книшу», і присвячена дев’ятнадцятьом учасникам бойових дій ОУН-УПА, які народилися і проживали на присілку Космач-Медвежий, а в роки національно-визвольної боротьби 1942-53 рр. проти мадярських інтервентів, німецьких та комуно-большевицьких окупантів віддали своє молоде життя за здобуття Української Самостійної Соборної Держави і загинули як герої не тільки в рідному селі, але й далеко поза його межами. Їхні імена викарбувані на табличці з нержавіючої сталі і вмонтовані у пам’ятну стелу.

Курінь УПА «Книша» – Горникевича Дмитра Івановича, разом з іншими трьома куренями УПА – «Скуби» Гаха Дмитра, «Недобитого» – Матвіїва Юліяна та «Лісового» родом з Чернігівської області майже постійно дислокувалися на терені села Космач.

Наші герої не помирають. Вони відходять у Вічність, залишаючи опісля себе послідовників ідеї.

Пам’ятні хрест і стела

Пам’ятний хрест і пам’ятна стела встановлені у селі Космачі-Рушір біля церкви св. Миколая на честь п’ятьох членів Організації Українських Націоналістів (ОУН) Космацького куща та чотирнадцятьох вояків УПА, які народилися і проживали у селі Космачі-Рушір, а під час національно-визвольної боротьби 1942-53 рр. боролися і віддали своє молоде життя у боротьбі з мадярськими інтервентами, німецькими та російсько-большевицькими окупантами, здобуваючи українську незалежну державу. Виготовлені пам’ятний хрест і стела у квітні-травні 2013 року.

22 травня під час Богослужіння храмового свята св. Миколая Преосвященніший Юліан (Гатала) – єпископ Коломийський і Косівський УПЦ КП у співслужінні духовенства Косівського, Яремчанського та Верховинського деканатів здійснив чин освячення престолу церкви св. Миколая села Космач-Рушір, а також відслужив Божественну літургію й освятив пам’ятний хрест та пам’ятну стелу загиблим воякам ОУН-УПА – уродженцям присілку Космач-Рушір. У цих урочистостях брала участь численна громада із навколишніх сіл Акришори, Лючі, Яблунова і міста Коломиї. Косівська Управа районної станиці Братства вояків ОУН-УПА з її головою Підлетейчуком Іваном Андрійовичем виставила почесну варту біля цих пам’ятних символів, які власноручно споруджені членом Косівської районної станиці Братства вояків ОУН-УПА Кушнірчуком Олексієм Івановичем зі своїм сином Олексієм і внуком Русланом. Пам’ятники встановлені біля церкви св. Миколая при сприянні політичних партій УРП, НРУ, «Свобода» за активною участю багатьох жителів села Космача-Рушора.

Пам’ятний хрест, встановлений у селі Космачі-Діл біля ріки. «На цьому місці по-садистськи, тридцять однією кулею розстріляна зв’язкова УПА Кушнірчук Параска Іванівна – «Зірка».

На хресті з нержавіючої сталі – табличка з таким написом: На цьому місці по-садистськи, тридцять однією кулею, розстріляна зв’язкова УПА Кушнірчук Параска Іванівна – «Зірка».

В неділю, увечері 23 лютого 1946 року, «Зірка» була заарештована групою з енкаведистського гарнізону, що на той час оперував у селі Космач. Начальником гарнізону був Картавцев Ніколай. В народі його звали «Ніколушка». Своєю неймовірною жорстокістю він жахав не лише Яблунівський район…

Упродовж трьох днів – 24, 25, 26 лютого «Зірку» по звірячому катували, домагаючись потрібних їм зізнань. Однак дівчина трималася мужньо і – не зізнавалася. Тоді їй ішов 22-ий рік.

За особистим рішенням її ката Картавцева Ніколая 27 лютого приблизно о 23.00 зв’язкову «Зірку» без суду і слідства група енкаведистів повела до лісу під присілок Космач-Діл – і там Картавцев Ніколай розстріляв її особисто.

Її тіло молодший брат Олекса віднайшов аж третьої доби – у п’ятницю під кінець лютого, перед другим Пущенням. За дозволом сільської ради тіло «Зірки» було привезено до рідної оселі і захоронене в неділю на свято Великого Пущення на цвинтарі села Космач-Горішнє.

Зараз на місці її мученицької загибелі височить залізобетонний хрест, виготовлений її молодшим братом Кушнірчуком Олексієм, сином Олексієм і внуком Русланом.

Пам’ятний хрест на місці розстрілу «Зірки» встановлений та освячений у 1994 році.

Зв’язкова УПА «Зірка» Кушнірчук Параска Іванівна була свідомою українкою. Вона гарно співала, – була активною учасницею драматичного гуртка при читальні, а також охоче співала в церковному та читальняному хорових гуртках.

Пам’ятний хрест на місці загибелі кущового Провідника ОУН «Солідного» та його ад’ютанта «Дон»

Пам’ятний хрест встановлений на місці загибелі кущового Провідника ОУН-УПА Проданюка Танасія Васильовича – «Солідного», 1917 р.н. у селі Космач-Облаз, та його ад’ютанта Заячука Миколи – «Дон» родом із села Ковалівка, Коломийського району. Вони були оточені москалями вранці 14 травня 1953 року у своїй криївці – на саме свято Вознесіння Христового.

Розпочався запеклий нерівний бій. «Солідний», тяжкопоранений, підірвав себе гранатою. А його ад’ютант «Дон» загинув під час бою на присілку Космач-Облаз, урочище Гиґа. Енкаведисти вивезли тіла у невідомому напрямку.

Пам’ятний хрест виготовив Кушнірчук Олекса за допомогою сина Олексія та внука Руслана влітку 1998 року – й у тому ж році встановлений пам’ятний хрест освятив священик УГКЦ Петрів Василь.

Пам’ятний хрест станичному УПА (псевдо «Скригунець»)

Пам’ятний хрест, встановлений у селі Космачі-Медвежому, біля річки, на місці страти станичного УПА Варцаб’юка Михайла Васильовича. «Скригунець» спалений був живцем енкаведистами космацького гарнізону 8 листопада 1946 року. Взяли його зі своєї хати, привели до річки і почали катувати, але він ні в чому не зізнався. Тоді його прив’язали до смереки, принесли хмизу і спалили живцем.

Пам’ятний хрест виготовив Кушнірчук Олекса зі своїм сином Олексієм і внуком Русланом – і встановлений цей хрест у жовтні 1998 року, а освячений 6 грудня 2010 року священиками УГКЦ отцями Ігорем Андрійчуком та УПЦ Київського Патріархату Василем Гунчаком і Василем Струком.

Пам’ятний хрест на місці загибелі командувача 21-им тактичним відтинком УПА «Гуцульщина» та його ад’ютанта

Пам’ятний хрест встановлений у селі Космач-Ведмежий на кутку Штивйора, що межує з Яремчанським районом недалеко від місця загибелі у нерівному бою з москалями у 1946 році командувача 21-им тактичним відтинком УПА «Гуцульщина» Яворським Миколою – уродженцем Тернопільщини, і його ад’ютанта Антоняка Дмитра Васильовича, вихідця з Галицького району (село Бринь, тепер Івано-Франківської області).

У листопаді їхній прах був перезахоронений до смт. Яблунова і спочивають вони там у Братській могилі ОУН-УПА.

Пам’ятний хрест з огорожею виготовлений патріотами лісництва Яремчанського району, Івано-Франківської області. Він і зараз височить на місці попереднього захоронення.

Перезахоронення відбулося у великій присутності громади села Космача-Рушора та навколишніх сіл.

Надмогильний хрест

Надмогильний хрест встановлений на цвинтарі села Космача-Горішнього біля Братської могили ОУН-УПА. Книшук Андрій Михайлович – «Хитрий» потрапив в енкаведистську засідку у присілку Космач-Медвежий і героїчно загинув 8 січня 1947 року.

Тіло загиблого Книшука Андрія Михайловича «Хитрого» забрали до районного центра с-ща Яблунова, до НКВД, там недалеко біля будинку його вкинули під загорожу-пліт де пролежало дві доби на снігу, після чого вкинули його в криницю, в якій вже було вкинуто ще десятьох загиблих повстанців із навколишніх сіл, які теж загинули від рук червоного терору НКВД. Тіло загиблого Книшука Андрія Михайловича «Хитрого» пролежало в криниці біля двох тижнів. За проханням матері Книшук Ганни Олексіївни односельчанин Левицький Василь дав згоду в організації викрадення тіла «хитрого» із криниці і доставити в село Космач вночі і передав тіло матері особисто. Допомогли забрати тіло Книшука Андрія Михайловича «хитрого» жителі с-ща Яблунова Волох Петро позичивши коня, а син його Юрій довіз тіло до села Космач-Рушір біля школи, там вже чекав односельчанин Дужак Олекса з Рушора, переклали тіло на іншу підводу. Левицький Василь привіз тіло до с. Космач – центр, а там вже чекав брат Книшука А.М. – Горганюк Микола Юрійович «Кривтів» і передали тіло загиблого сина Книшука Андрія Михайловича «хитрого» матері, яке привезли до с. Космач-Дощаний на куток «Гаївка» там його тимчасово захоронили в сніг, а на другий день відбувся похорон нашвидкоруч, без паради.

Дерев’яний пам’ятний хрест

На цьому місці 1.02.1945 року у четвер відбувся вирішальний переможний бій сотні УПА «Мороза» з московськими окупантами за повстанську столицю – село Космач. Вічна і невмируща слава борцям за волю України!

Пам’ятний дерев’яний хрест встановлений на межі сіл Космач-Рушір і Люча-Рушір на горбочку, біля ріки, у місцевості між горами Мегор і Корметура, де у четвер 1 лютого 1945 року відбулася велика переможна битва сотні УПА «Мороза» під командуванням чотового Симчича Мирослава – «Кривоноса» з батальйоном московсько-большевицьких карателів НКВД під орудою генерала Дергачова Ніколая.

Битва тривала біля двох годин. Завдяки продуманій розстановці особового складу цієї сотні УПА обабіч цих гір на цьому терені (маються на увазі верхні, накриваючі вогнем позиції, які дозволяли вести перехресний вогонь, – М.Ч.), увесь особовий склад батальйону карателів НКВД – приблизно 300-360 од. особового складу – був розголмлений дощенту, а їхній командувач генерал Дергачов Ніколай – знайшов тут свою безславну загибель.

Історія ось така: командування Прикарпатського військового округу Внутрішніх військ НКВД вирішило спрямувати для наведення порядку у селі Космачі батальйон під орудою генерала Дергачова. Цей каральний спецбатальйон уже мав відповідний досвід в різних акціях у Криму та інших «гарячих» місцях.

Та не так сталося, як гадалося.

Як у народі мовиться: людина мислить, а Бог креслить…

Сотенний «Мороз» – Негрич Дмитро – на той час перебував на стаціонарному лікуванні, позаяк був поранений у праве плече. Довідавшись про наміри ворога, командування 21-им тактичним відтинком УПА «Гуцульщина» Коломийської округи вирішила спрямувати сотню «Мороза» з метою оборони села Космача. Однак через поранення сотенного «Мороза» Дмитра Негрича останній доручає цю акцію своєму заступникові і призначає тимчасово виконуючого обов’язки сотенного свого заступника на псевдо «Юрко». Коли сотня «Мороза» вибрала диспозицію на Рушорі, тоді виконуючий обов’язки сотенного «Юрко» довіряє бойову сотню Симчичу Мирославу – «Кривоносу» як такому, що добре знає цю місцевість.

Чотовий «Кривоніс» вибрав відповідний терен між горами Мегура і Корметура на межі сіл Космач-Рушір і Люча-Рушір і розташував підлеглу йому сотню у бойовому порядку вночі 31 січня 1945 року. А 1 лютого – вночі боївкарям дошкуляв лютий мороз – десь опівдні почувся гул багатьох вантажівок. Батальйон московсько-большевицьких карателів тупо (інакше це пояснити не можна, адже єдиний міст, з’єднуючий з єдиною дорогою на Космач, повстанці підірвали!) втягувався – точніше, всмоктувався у кам’яний мішок-пастку. Перед рештками мосту колона з 12 потужних «студебекерів» й одного броньовика зупинилася. Карателі мусіли здолати дев’ять кілометрів до Космача пішки… І саме в цю мить – мить розгублення карателів – Мирослав Симчич подає команду: «Вогонь!..»

Під щільним перехресним вогнем генерал Дергачов Ніколай так і не встиг заховатися у своєму рятівному броньовикові, – влучна черга з кулемета скосила його і він ганчіркою повис на капоті…

У цій славній переможній битві загинуло двоє стрільців УПА і троє були поранені, у тому числі у ліве плече чотар Симчич Мирослав – «Кривоніс».

Честь і Слава Героям!..

МЕМОРІАЛЬНІ ТАБЛИЧКИ

встановлені на честь: військового діяча УПА, професорів-науковців, кінорежисера, видатних українських художників, Блаженнійшого священика, заслуженої вчительки України, митрополита, письменників та інших видатних осіб, які свого часу проживали чи тимчасово перебували у селі Космачі

Дерев’яна меморіальна табличка

Автор – космачанин Семенчук Юрій Микитович.

Тут у 1945 році перебував Роман Шухевич – Головний командувач УПА.

Встановлена на стіні колишньої школи – тепер шкільної їдальні у селі К осмачі, вул. Т. Г. Шевченка, 5.

Табличка встановлена на честь Головного командувача УПА Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» (30.06.1907 – 5.03.1953 рр.). Загинув геройською смертю у селі Білогорща біля Львова.

Роман Шухевич («Тарас Чупринка») – видатний військовий діяч, генерал-хорунжий. Народився у місті Львові. Перебував у польському концтаборі Береза-Картузька. Соратник Степана Бандери. Член Галицького Проводу ОУН.

Був засуджений польськими властями на 4 роки. У 1938 році став організатором штабу Карпатської Січі – Збройних Сил Карпатської України. Крайовий Провідник ОУН у західних областях України, Голова Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Загинув 5 березня 1953 року у бою з російсько-большевицькими окупантами.

Пам’ятна табличка освячена у 2007 році священиками УГКЦ і УПЦ КП Андрійчуком Ігорем та Гунчаком Василем.

Меморіальна табличка, виготовлена з мармуру.

В цьому селі перебував відомий фольклорист-етнограф професор Володимир Шухевич (1859 – 1916 рр.).

Табличка встановлена на стіні колишньої оселі Кобилянського Олександра у центрі села, вул. Патріарха Володимира, 15, на честь Шухевича Володимира Осиповича – діда Романа Шухевича. Помер 5 квітня 1916 року у селі Тишківці.

Табличка освячена священиками Андрійчуком Ігорем та Гунчаком Василем у 2009 році.

Професор Володимир Шухевич – український вчений, етнограф, громадський діяч, організатор і голова просвітянського товариства, учитель, публіцист. Автор кількох шкільних підручників: українського підручника з хімії (1894 р.), окремого чотирьохтомного видання польською мовою і т.д.

Меморіальна табличка, виготовлена з граніту.

У 1939 році в с. Космачі жив і працював видатний український кінорежисер, письменник, громадський діяч Олександр Довженко.

Табличка встановлена на стіні нинішнього дитячого садочка у селі Космачі-Центрі, вул. Т. Г. Шевченка, 1, й освячена священиками УГКЦ та УПЦ КП Андрійчуком Ігорем та Гунчаком Василем у 2009 році.

Довженко Олександр Петрович народився у селі Сосниця на Чернігівщині. Був сценаристом і режисером Одеської кіностудії. Розбудував Київську кіностудію, якій з часом присвоїли його ім’я. На цій кіностудії ним знятий був разом з оператором Демуцьким найзнаменитіший, згідно визначення самого Чарльза Спенсера Чапліна, фільм усіх часів і народів «Земля».

У фільмі Київської кіностудії ім. О. П. Довженка «Олекса Довбуш», знятий на початку шістдесятих років, одну з ролей зіграв космачанин Боб’як Дмитро Васильович.

Меморіальна табличка, встановлена на стіні будинку, де жив і працював видатний український художник Григорій Смольський.

Табличка встановлена на стіні будинку Вардзарука Миколи Танасійовича по вул. Івана Франка, 15, у селі Космачі-Центрі на честь Смольського Григорія Степановича. Він народився 2 грудня 1893 року у селі Підгірки, Калуського району, теперішньої Івано-Франківської області. Помер 1 грудня 1985 року і спочиває на личаківському цвинтарі у Львові.

Табличка освячена священиками УГКЦ та УПЦ КП Андрійчуком Ігорем та Гунчаком Василем у 2009 році.

Напочатку Першої світової війни був заарештований австрійськими властями і вивезений до табору «Талерґоф». Опісля звільнення у 1917 році навчався в Австрійській офіцерській школі.

Смольський Григорій Степанович був великим і знаним художником. Художню освіту здобув спочатку в Академії мистецтв у Львові, а потім у художній школі Олекси Новаківського.

Разом з Олексою Новаківським і своїми студентами майже щорічно відпочивав з дружиною Оксаною і сім’єю у селі Космачі.

Меморіальна табличка, виготовлена з дерева. Автор – Семчук Юрій Микитович.

В цьому селі народився блаженнійший священомученик Омелян Ковч (1884 – 1944 рр.). Він був спалений нацистами у таборі смерті Майданек.

Встановлена табличка на честь священика УГКЦ Ковча Омеляна Григоровича на стіні резиденції УГКЦ у селі Космачі-Центрі. Пам’ятна табличка освячена у 2007 році. Меморіальна табличка, виготовлена з мармуру.

Тут народилася і в цьому будинку мешкала видатна українська просвітителька, заслужена вчителька України Параска Андріївна Трутяк (1888 – 1978 рр.).

Табличка встановлена у 2009 році на стіні власного будинку просвітительки, в якому зараз мешкає священик УПЦ КП Гунчак Василь. Село Космач-Центр, вул. Патріарха Володимира, 19. Освячена табличка у тому ж році.

Меморіальна табличка, виготовлена з мармуру.

У селі Космачі жив і працював видатний український живописець Олекса Новаківський (1872 – 1935 рр.).

Табличка встановлена на стіні будинку Петрицюк Н., вул. Патріарха Володимира, 2, на честь українського живописця і педагога Новаківського Олекси Варлампійовича, який народився 2 березня 1872 року в селі Слободо-Ободівка Ольгопільського району Вінницької області. Помер художник 28 серпня 1935 року у місті Львові.

Олекса Новаківський у 1913 році заснував у Львові художню школу, яка стала відомим осередком малярської культури, в якому вчилися: Г. Смольський, С. Гебус-Баранецька, М. Мороз, який одружився у селі Космачі з Гаврищук Іриною Петрівною. У 1944 році емігрував до США, де й помер.

Олекса Новаківський зі своїми студентами Г. Смольським, С. Гебус-Баранецькою, М. Морозом та іншими часто перебували під час канікул у Космачі, а Г. Смольський майже щорічно відпочивав у селі аж до самої смерті.

Меморіальна табличка, виготовлена з дерева.

Автор – космачанин Семчук Юрій Микитович.

Табличка встановлена на честь знатного маляра Мороза Михайла Ільковича, 7.07.1904 року народження в селі Пліхів, Тернопільської області. У 1944 році разом із дружиною Гаврищук Іриною Петрівною він емігрував до США, де й помер у 1992 році.

Мороз Михайло Ількович навчався в художній школі міста Львова і здобув професію маляра. Перебуваючи на практиці, як студент цієї школи, в селі Космачі, він познайомився з дочкою Гаврищука Петра Васильовича – Іриною, і став його зятем.

Проживаючи в селі Космачі, Мороз Михайло Ількович бере активну участь, як організатор, у хоровому (був прекрасним тенором) та драматичному гуртках художньої самодіяльності при читальні, а також у різноманітних громадських заходах.

Причиною еміграції за кордон була політична діяльність серед молоді села Космача.

Меморіальна табличка, виготовлена з мармуру.

На цьому місці стояв будинок, в якому у 1938 році проживав український громадський діяч, вчений, культуролог, митрополит Іван Огієнко (1882 – 1972 рр.).

Встановлена на честь Огієнка Івана Івановича на стіні будинку Стефанюка М. Ю. у селі Космачі-Центрі, вул. Івана Франка, 17.

Народився Огієнко Іван Іванович 14 січня 1882 року у місті Брусилові на Київщині. Помер 29 березня 1972 року у місті Вінніпезі (Канада). Церковне ім’я Іларіон. Табличка освячена у 2009 році священиками УГКЦ Андрійчуком Ігорем та УПЦ КП Гунчаком Василем.

Іван Огієнко – відомий церковний і громадський діяч, митрополит, історик Церкви, член товариства ім. Тараса Шевченка.

На початку 1919 року Огієнко був призначений міністром освіти УНР, він – перший ректор Кам’янець-Подільського державного університету та обіймав багато інших важливих посад.

Меморіальна табличка, виготовлена з граніту.

В цій хаті перебував відомий український письменник Борис Антоненко-Давидович.

Встановлена на честь Бориса Антоненка-Давидовича на стіні будинку Боб’яка Василя і Садов’яка Миколи у селі Космачі-Центрі, вул. Івана Франка, 72.

Борис Антоненко-Давидович народився 5 червня 1899 року у місті Ромни Сумської області. Письменник, перекладач, довголітній політв’язень. Помер у 1984 році. Табличка освячена у травні 2009 року священиками УГКЦ Андрійчуком Ігорем та УПЦ КП Гунчаком Василем.

Меморіальна табличка, виготовлена з дерева і встановлена на стіні Космацької ЗОШ І-ІІІ ст. у селі Космачі-Центрі.

Табличка встановлена на честь колишнього учня цієї школи Боб’яка Миколи Миколайовича, який народився 23 лютого 1960 року і трагічно загинув 1994 року. Табличка встановлена дирекцією школи у 1996 році. Освячена 10 березня того ж року священиком УГКЦ Петрівом Василем.

Боб’як Микола Миколайович навчався у Космацікій ЗОШ І-ІІІ ст., опісля закінчення якої вступив до педагогічного інституту, який успішно закінчив. Після чого вчився й успішно закінчив вищий навчальний заклад УМВС України.

Загинув у місті Ужгороді, Закарпатської області, під час виконання службових обов’язків. Знешкоджуючи озброєних злочинців, був смертельно поранений. Похований у своєму рідному селі Космачі у чині майора міліції МВС. Нагороджений Указом Президента України за героїчний вчинок Почесною відзнакою посмертно.

Меморіальна табличка, виготовлена з граніту, на честь Героя України В’ячеслава Чорновіла (1937 – 1999 рр.).

Ця меморіальна табличка встановлена на стіні будинку Космацької сільської ради, по вул. Т. Г. Шевченка, на честь Героя України, народного депутата України трьох демократичних скликань, лідера Народного Руху України Чорновола В’ячеслава Максимовича.

Вночі з 25 на 26 березня 1999 року о 23.30 поблизу села Городище, Бориспільського району, Київської області на автошляху Бориспіль-Золотоноша на п’ятому кілометрі до траси Бориспіль-Київ трагічно загинув в автокатастрофі лідер Народного Руху України, народний депутат України В’ячеслав Максимович Чорновіл, який неодноразово перебував у селі Космачі, а в 1971 році він був охрещений у церкві святих апостолів – Петра і Павла. Був багатолітнім політв’язнем совєтських концтаборів. Завзято боровся за відновлення Української Самостійної Соборної Держави.

Табличка встановлена і освячена у грудні 2012 року.

Всі згадані вище меморіальні таблички в кількості 12 штук виготовлені і встановлені на стінах державних установ та індивідуальних житлових будинках у селі Космачі завдяки особистому старанню сільського голови села Космача Пожоджука Дмитра Онуфрійовича, який доклав чимало зусиль по збору ідентифікованих даних усіх державних діячів, які перебували свого часу у селі Космачі.

Також читайте:

Різдвяна виставка в музеї День Героїв: всенародна пам’ять чи традиція небагатьох? Оглядові майданчики на Косівщині Книга про Косівщину 40–50-х років