Огляд за минулий рік.

Хотя й судовий повіт Кути є складовою частиною політичного повіта косівського, однак з огляду на географічне положення є він для себе замкненою цілістю і живе своїм, окремим життям.

Має окремі просвітні та економічні інституції, які об’єднюють 20 сіл, що розтяглись від повіту снятинського аж до Закарпатської України. Живчик народнього життя б’є тут мірно. Інтелігенції української обмаль.

В Кутах на площі Ринок.1925 рік

В Кутах на площі Ринок.1925 рік

Є села де крім учительки, нема більше інтелігентних одиниць, отже не диво що село без проводу не в силі як слід відгукнутись на кличі дня. До того багато рухливих селян, вигнаних з хати бурливими подіями послідних літ, досі ще тиняється на чужині.

Найбільше життя проявив ще центр повіта, себто: Кути, Кути старі та Кобаки. Є тут більше класові школи, з яких вийшла значна частина ідейної молоді, є тут чимало інтелігентних сил (учителі, священики).

Минулий рік багатий важкими подіями: з коломийської тюрми вийшло на волю багато загартованих гуцулів, які під ударами жорстої долі зрозуміли вагу хвилі. Згадати б і про конскрипцію, до якої нерадо стануло населення і стягнуло на себе переслідування та кари (пр. Дмитро Будз з Старих Кут заплатив 5000 Мп.). Сюди належить і данина, яку в послідних днях стягається насильно і грабиться людське майно.

З відрадних проявів слід занотувати створення приватних курсів гімназійних в Кутах, яким місцева Польонія, закритих жандармерією і староством, робила неімовірні перепони. Курси ці стали наглядною потребою від хвилі поставлення кордонів на Черемоши, бо околиця тутешня висилала дітвору до Вижниці на Буковині. Удержувались вони виключно місцевими засобами, а то платнею учеників та принагідними збірками. З науки користало 40 учеників під проводом чотирьох професорів.

По феріях істнуватимуть дві кляси, тож слід вже тепер подбати про як найчисленнійшу фреквенцію української дітвори, для якої прикладом повинна бути в минулім шкільнім році дітвора жидівська.

Зазначити годиться, що гадку основания цих курсів піддав професор Юліян Стефанович зі Львова, а душею і досі є о. Володимир Стефанович, парох Кут.

З газети “Громадський Вістник”, 1922 рік

Підготував Богдан Павлюк.

Share