Полонина Луковиця є справжньою перлиною для туристів і подорожуючих.

Це не просто полонина — це цілісний комплекс із різними прибудовами… У стаї, де варять сир і роблять бринзу, є (через стіну) помешкання для полонинників, на другому поверсі — VIP-кімната для гостей.

Обабіч стаї є відкрита і закрита альтанки, будиночок для туристів, рекреаційні стенди, дровітня… Неодмінний атрибут Луковиці — дві височенні щогли, на яких розвіваються синьо-жовтий і червоно-чорний прапори.

Трішки далі — корівник з доїльними апаратами і дерев’яною підлогою, дві струнки для молодих і старших овець. Територія довкола освітлюється за допомогою потужного дизель-генератора. Застосовуються також світильники на сонячних батареях.

Полониною завідував Іван Пуршега із сусідньої Пробійнівки. З часу, відколи чоловік воює на фронті, на Луковиці роботу спрямовує інженер-мисливствознавець, начальник відділу тваринництва ДП «Гринявський лісгосп» Володимир Гаврильчук.

Ватагує на полонині космацький гуцул Кирило Коб’юк. Допомагають йому Микола Кіщук та онук Дмитро.

У стаї панує чистота, молоко проціджують винятково через хвою і декілька разів складену марлю. Охайно і на поду, де визрівають чепурні будзи. Цього року полонинники випасають 30 корів і 200 овець.

Частину сирів і бринзи полонинники віддають господарям згідно з алгоритмом контрольних надоїв, решту ділять між собою й орендарем.

Користуються молочні делікатеси шаленим попитом й у туристів. Луковиця живе!

Роман Клим,
газета «Верховинські вісті».

Share