Іван Йосипович Попель (09.05.1850 р., Галич – 12.02.1921, Довгополе Косівського повіту). Могила не збереглась .
Велику просвітницьку роботу проводили на Гуцульщині вчителі, а також священики. Серед них помітне місце займав отець Іван Попель. Народився він у Галичі в сім’ї Йосифа Попеля (з Медухи) та Анастасії (з дому Заклінська) з Галича.
Навчався Іван Попель у Станіславові. Висвячувався в Римі на греко-католицького священика. Працював у Розтоках, Заліщиках, а з 1890 року – в Довгополі, де і упокоївся.
Іван Попель – священик, громадський діяч націоналістичного напрямку, засновник культурно-освітніх та економічних товариств на Гуцульщині.
Брав активну участь у боротьбі гуцулів за загальне виборче право у виборах до сейму і парламенту. Його виступи, проповіді були спрямовані на духовне та національне виховання мирян. Майстерність отця Попеля, як оратора, була неперевершена.
Священик І. Попель сприяв в етнографічних, етнологічних, археологічних та антропологічних дослідженнях на Гуцульщині І.Франку та Ф. Вовку, В. Гнатюку та В. Шухевичу, Є. Желіховському та Б. Лепкому, О. Маковею та І. Трушу і багатьом вченим, письменникам, художникам.
У отця Попеля, крім згаданих, гостювали діячі української культури: Василь Стефаник, Марко Черемшина, Леся Українка, Ольга Кобилянська та інші.
Виходець із Опілля отець Попель знаменито знав Гуцульщину і відомий був у цій, як казав Богдан Лепкий, “країні вічної краси” одним із визначних просвітно-політичних діячів. Саме отцю Попелю письменник і присвячує поезію, в якій духовну особу називає керманичем.
Отець Попель був людиною інтелігентною, високоосвіченою з твердими націоналістичними поглядами та глибокими переконаннями. Священика знали в літературно-мистецьких колах України, знали мужній характер, позицію і принципи. З ним було цікаво спілкуватися.
Якщо складалися так обставини, що неможливо було помістити всіх приїжджих гостей до своєї оселі, а це було переважно влітку, проте «віктуватися» і користуватися своєю бібліотекою, періодикою отець Попель охоче дозволяв.
Джерело: Іван Йосипович Попель
«О. Попеля, пароха Довгополя, арештованого за мниме підбурюванє Гуцулів, випустила в суботу коломийска палата радних з вязниці. — Якийсь писака з Вижниці, замістив в газеті злобні інсинуациї на о. Попеля, про єго ворожий настрій до Жидів і Поляків, а при тім подає єго характеристику і значінє єго діяльності!
О. Попель — зазначено в дописи — є від десяток літ духовним і політичним провідником верховиньского населені не лише в галицких сторонах, але також на Буковині по правім березі Черемоша.
Він є не лише духово вельми вивінований, говорить по німецки, по польски і по руськи, є як рідко хто знаменитим бесідником. О. Попель придбав собі знаня політичного, державного і судового законодавства і визначну вправність в зладжуваню жалоб до суду.
При політичних виборах в Косові і Кутах як також при всяких громадских виборах по селах в долині Черемоша є о. Попель одиноко міродайною особою. Дописуватель закидує ще отцеві Попельови, що він все ставав на чолі депутаций покривджених Гуцулів і засипав жалобами намісництво у Львові.
Такий чоловік після думки наївного вижницкого дописувателя є ‘небезпечний’.»
З газети «Руслан», 1904 рік.
Підготував Богдан Павлюк.
