Косів у малюнках Євгена Сагайдачного. Част. 2

Нагадуємо, що йде мова про малюнки Євгена Сагайдачного кінця 1940-х – початку 1950 років. На малюнку №4 показано мальовничі задвірки Косова, які подекуди збереглися з довоєнного часу. Потребує пояснення незвична форма дахів.

Мал. 4

Територіальна тіснота в кварталах, заселених дрібними «бізнесменами», підштовхувала до нешаблонних способів будівництва. Коли виникала потреба в додаткових приміщеннях, їх всілякими способами приєднували до вже існуючих споруд, тому іноді виникали чудернацькі архітектурні конструкції. Вони не завжди відзначалися високими естетичними якостями.

Але громадська етика, про яку вже була мова, зобов’язувала щоб дощова вода з вашого даху не стікала на територію сусіда. Теслярі мали певний клопіт, намагаючись грамотно спроектувати водостоки. Сагайдачний відтворив саме такий закуток Косова, з дерев’яними над- і прибудовами.

Наступна місцевість, яку Сагайдачний замальовував декілька разів, — плавний вигин Рибниці вище інститутського мосту (№5). Півкруглий зарінок, який там утворився, з давніх-давен служив місцем торгівлі худобою. У базарні дні через річку відбувався жвавий рух людей і тварин. Мосту через ріку тут не було, а тимчасові кладки зносили повені.

Цікава деталь в центрі — дві жінки, балансуючи на вузькій кладці, несуть на жердині важкий ящик, можливо з курчатами. Велику худобу переводили вбрід, а найкраще почувався той, хто їхав на возі. Цим переходом користувалися не лише жителі Москалівки, але й дальшого Бабина. Під час повені, звичайно, переправа не діяла.

Зображати мости Сагайдачний любив. Він бачив їх не лише як художник, але і як знавець народного будівництва. Гуцули славилися своїм умінням будувати з дерева конструктивно складні хати-гражди, гамованки, кашиці, греблі, мости і т.п.

На малюнку №6 зображено мостик на перетині вулиці Небесної сотні з потоком Монастирчик, а на малюнку №7 — пішохідний мостик, який з’єднував територію продуктового ринку з торгом для худоби.

Споруди чисто функціональні, нічим особливим не вирізнялися, але вносили у міський пейзаж нотку регулярної, дещо декоративної організації простору. До ДСВ серед фотографів були популярними сюжети з мостами.

У домівках косів’ян іноді можна було побачити на стіні у рамці велику (≈30 х 40 см.) світлину гарного кам’яного мосту в Яворові, Городі, Косові, чи в Яремчому.

Фрагмент т. зв. Фанікового мосту показано на малюнку №8. Він становить частину композиції з мурованим будинком у стилі пізньої сецесії. Його було споруджено у міжвоєнний період. Він був відомий під назвою Дім Здоров’я (Dom Zdrowia) і призначався під громадську поліклініку. Також заклад виконував деякі функції соціальної опіки. Після ДСВ там навчалися старші класи середньої школи, а з 1960 (?) року розмістився дитячий садок.

Мал. 8

Друга половина цього ж мосту зображена на малюнку №9. Посередині його підтримувала масивна кам’яна опора. Великі повені поступово підмили опору і її верхня по течії сторона глибоко осіла вниз разом з мостом. Міст демонтували, а муровану опору підірвали сапери – мовляв, річка береги підмиває. Історія Фанікового мосту на цьому закінчилася. Трапилося ця подія ще в радянські часи. У народі ходить версія – чому не відновили міст для транспортного руху.

Мал. 9

У відповідь на наполегливі прохання косів’ян поновити транспортне сполучення з зарічною Москалівкою один високий можновладець обурився: «тут вам не Венеція», прославивши тим самим свою вчительку географії. Тепер там підвісна кладка, яка делікатних осіб може заколисати.

Дуже характерна поза жінки, яку Сагайдачний показав на передньому плані. У такій позі можна тільки споліскувати скляну пляшку, знайдену на березі. Пригодиться в господарстві. Або здамо в пункт прийому склотари в обмін на покришку для консервацій – рідкісний був товар.

Вище зліва – будинок з критим балконом. Є непідтверджена гадка, що там жив аптекар, але набагато цікавіша особа жила в його сусідстві. Звали її баба Розчина. Справжнє ім’я баби не збереглося в пам’яті автора по причині його кількарічного, на той момент, віку життя. Такий позивний було надано жінці тому, що в кінці 1940-х – на початку 50-х років вона продавала людям розчину — заквашене тісто для домашньої випічки хліба, чи паски напередодні Великодня. (Дріжджі, відповідно, також довгий час були дефіцитним товаром). Остерігаючись репресій фінорганів, до неї приходили вдосвіта, або пізно ввечері. В обставинах скупого постачання продуктів це була критично важлива послуга. Мир душі твоїй, Розчино! Бог знає твоє ім’я.

Уздовж лівого берега ріки — стара мурована дамба, над якою з дотепер збігає добре незамерзаюче джерело чистої води. Варто зробити хімічний аналіз того джерела.

Далі буде…

Підготував Юрій Джуранюк

Також ознайомтесь з іншими цікавими публікаціями та історичними дослідженнями п. Юрія Джуранюка на сайтах «Гуцулія», «ВелоКосів», «Лудинє» та «КосівАрт».

На замітку

• Фотоальбом «Старі фото Косова»

Косів у малюнках Євгена Сагайдачного

Також читайте:

Узір У Косові діє унікальна експозиція кераміки для людей з порушенням зору Ґрегіт — найвища гора Косівщини. І не тільки… Міст на Черемоші