Косів у малюнках Євгена Сагайдачного. Част. 3

Продовжуємо розповідь про етюдні малюнки, виконані художником Сагайдачним у Косові.

Наступний малюнок зображає короткий провулок без назви від вулиці Незалежності до перетину з вулицею Небесної Сотні і далі на інститутський міст.

Провулок в центрі.

Між названими вулицями колись було щонайменше сім провулків. Тепер залишилося чотири (для руху транспорту – один). Крім того, між вулицями Незалежності і Небесної Сотні, паралельно простягалася майже безперервно вуличка, яка починалася відразу за поштовим відділенням і яка закінчувалася біля пістинського перехрестя. Уявляєте житлову тісноту, про яку вже була мова!

Провулок на малюнку мало зіпсований «євроремонтом». Втрачено тільки наріжний будинок з критим балкончиком справа у кінці вулички. У його партері (1-й поверх) «за Польщі» містилася торгова точка і «покуй до снядань», тобто фастфуд. Та їдальня ж! Тепер там одна з найбільш імпозантних будівель міста – податкова адміністрація.

Податкова.
Фото Андрія Близнюка.

Тут Сагайдачний також міг написати: «ото наші вікна». На другому поверсі у будинку справа йому надали службову квартиру. Дозволимо собі зауваження про архітектурну номенклатуру. Здавна «перший поверх» називали партером, а все, що вище – то було «поверх». З приходом радянської влади все, що збудовано на землі вже був перший «поверх». А поверх чого – невідомо.

Наріжний кут першого будинку зліва, згідно громадської етики, змуровано навскіс під кутом 45° і відповідно заокруглено тротуар для спрощення руху пішоходів і транспорту (тепер «Жіночий Труд»).

Крамниці «Жіночий труд» у Косові — 120 років

На куті влаштовано двері зі слушною думкою – залучити покупців якомога більше. В 1950-х роках тут знаходився буфет. В той час у містах була пора тзв. «буфетів». Їх асортимент зводився до випивки і закуски, — переважно горілка «Московська», бочкове пиво і досить смачні оселедці.

Прибутки від торгівлі алкоголем становили дуже вагому статтю бюджету радянської армії. Держава ніколи не випускала з рук монополію на торгівлю алкоголем і тютюном.

Далі продовжимо опис відразу двох малюнків Євгена Сагайдачного в Косові. Їх об’єднує одна й та сама локація, тільки з дещо різних ракурсів, пори року і різної відстані.

: Вулиця Ткацька.

: Вулиця Гоголя.

Зображено плавний вигин вулиці Гоголя, де вона з Москалівки повертає уздовж ріки. На одному малюнку підписано, що це вулиця Гоголя, на іншому – Ткацька. Датовані малюнки 1955 роком.

На великій хаті справа напис олівцем «школа». Хата не збереглася, але з малюнка зрозуміло, що Сагайдачний знав про історію Ткацької школи, заснованої 1882 р.

Школа припинила діяльність з початком ПСВ. Ткацьку школу вважають початком косівської професійної освіти в галузі декоративно-прикладного мистецтва (тепер маємо інститут ПДМ ЛНАМ). У тій хаті був гуртожиток для дівчат-студенток, потім певний час відділ художньої обробки шкіри училища. При будівництві інституту хату знесено. Шкода!

Реклама продукції Косівського Ткацького товариства у львівській газеті 1891 року.
Лляне полотно для водяних обгортань по методиці др. Кнейпа — сорочки, кальсони та інші вироби з взорами українськими (напр. серветки, скатерті). На Виставці в Кракові 1887 року Косівська Ткацька школа за вироби отримала Бронзову медаль.
Прислав Павлюк Богдан.

В окремому приміщенні косівської ткацької школи знаходився особливий механізм – маґля (не плутати з маґлівницею до прання). Принцип її роботи аналогічний до дії вижимних валків старої пральної машини «Рига», лише циліндричні вали в маґлі були з букового дерева, а розміром трохи менші від валу криниці.

Виготовлену тканину зволожували і пропускали через вали, котрі обертали вручну як січкарню. Таким чином можна було частково виправити незначні деформації, або якісно випрасувати одягові і постільні тканини. Накрохмалені і випрасувані у маґлі тканини менше забруднювалися, мали антиалергійні і антибактеріальні властивості, а також відзначалися приємними тактильними відчуттями і святковим виглядом.

Не виключено, що ткацька школа трошки заробляла, на послугах з прасування сорочок, простирадел та ін. Маґлі іноді зустрічалися в багатих панських домах. Звичайні люди використовували в побуті циліндричні валки, на які накручували тканину і невеличкою ребристою дощечкою швидко прокочували валок по столі.

Пізніше на модернізовані маґлі вже встановлювали підігрівні елементи з релейним захистом і електромотори з педальним керуванням.

: Косів, річка Рибниця, вулиця Тиха. Де стоїть хлопчина — тепер поворот вулиці Тихої над річкою, вище була гребля, з неї йшла Млинівка вздовж теперішньої Тихої до млина.

: Дерев’яна гребля в Косові на Скалах. Фото: Андрій Близнюк

: Млинівка. Околиці Косова. Світлина М. Сеньковського. 1935 рік. Прислав Павлюк Богдан.

Продюсер ткацької школи К. Ямруз був одночасно власником косівських млинів (І. А. Пелипейко). Один із них міг знаходитися у домі навпроти школи, тому що тут закінчувалася млинівка, яка починалася від водоспаду Гук.

Підготував Юрій Джуранюк

Також ознайомтесь з іншими цікавими публікаціями та історичними дослідженнями п. Юрія Джуранюка на сайтах «Гуцулія», «ВелоКосів», «Лудинє» та «КосівАрт».